Згідно із останнім опитуванням Київського міжнародного інституту соціології, найрейтинговішими кандидатами у президенти є Петро Порошенко, Юлія Тимошенко, Сергій Тігіпко та Анатолій Гриценко.
Розлогі передвиборчі програми цих чотирьох кандидатів рясніють різноманітними обіцянками.
Програма Петра Порошенка, який працював і секретарем Ради національної безпеки, і головою Нацбанку, і міністром закордонних справ, і міністром економічного розвитку за двох президентів – Віктора Януковича та Віктора Ющенка – називається “Жити по-новому”.
У ній Порошенко обіцяє працювати у відповідності до Конституції та передати повноваження до регіонів в рамках унітарної держави Україна.
Пан Порошенко гарантує, що українські ЗМІ будуть працювати без перешкод та матимуть прозору структуру власності.
Українці будуть вільно розмовляти рідною мовою, попри те, що українська буде єдиною державною.
Пан Порошенко також обіцяє докласти зусиль для того, щоб візові обмеження з боку ЄС для українців були скасовані під час першого року його президентства, а до кінця цього року Україна почне переговори з ЄС про повноцінне членство.
Але в той же час він зауважує, що українці ніколи не будуть почуватися у безпеці, доки не будуть досягнуті компроміси у відносинах із Росією.
Як і усі інші кандидати, пан Порошенко обіцяє провести ґрунтовні реформи для того, щоб прискорити економічне зростання і промислове виробництво, а також підвищити рівень життя.
У дедалі частіших телевізійних зверненнях Юлія Тимошенко, яка вже двічі була прем’єр-міністром, обіцяє не тільки “зламати хребет олігархії”, але й боротись із корупцією, передати частину повноважень від центру до регіонів та зменшити податки.
Вона каже, що не шкодуватиме зусиль для того, щоб зробити судову систему незалежною. Можливо, це спричинене її попереднім досвідом двох ув’язнень, які вважаються політично вмотивованими.
Оголосивши президента Росії Володимира Путіна її “ворогом номер один” після анексії Криму, Тимошенко наполягає, що півострів повинен бути звільнений, а Україна вимагатиме від Москви компенсації та зменшуватиме залежність від “ворожого” сусіда, особливо у галузі енергетики.
Вона також закликає прийняти нову військову доктрину та збільшити фінансування збройних сил.
Мільярдер Сергій Тігіпко, який раніше працював у банківському бізнесі та обіймав декілька урядових посад, пропонує детальний план спрямований на розвиток бізнесу через дерегуляцію.
Він підтримує надання регіонам більшої культурної та економічної автономії та каже, що губернатори повинні обиратися місцевими громадами, а не призначатися центральним урядом в Києві. Тігіпко наполягає, що російській мові потрібно надати статус другої державної в Україні.
Інші пропозиції Тігіпка включають прийняття закону, який би дозволяв виборцям відкликати депутатів, уточнення процедури імпічменту президента та розробка плану по відновленню територіальної цілісності України.
У своїй передвиборчій програмі Анатолій Гриценко, який працював міністром оборони та очолював парламентський комітет з безпеки та оборони, закликає українців “розправити крила”.
Він обіцяє дати людям “упевненість, що їхні життя будуть безпечніші та кращі”.
Як і деякі з його конкурентів, він обіцяє знищити корупцію, зробити суди незалежними та лібералізувати податки.
Як колишній військовий офіцер, Гриценко наголошує, що він би ніколи не втратив Крим і, як можливий майбутній головнокомандувач, обіцяє діяти жорстко та ефективно, якщо це буде потрібно.
Деякі частини передвиборчої програми Гриценка виглядають як CV. Він каже, що він добре освічений, читав лекції у Гарвардському університеті, вільно володіє англійською та має ступінь кандидата наук.
Перешкоди та ризики
В Україні поширена думка, що Росія зробить все можливе, аби зірвати проведення виборів, а анексія Криму та організовані заворушення сепаратистів у східних регіонах є частиною цього плану.
Українські високопосадовці, серед яких в.о. президента Олександр Турчинов та секретар Ради національної безпеки Андрій Парубій, неодноразово казали, що розташовуючи війська на кордоні з Україною та надсилаючи агентів до Донецької та Луганської областей для координації діяльності сепаратистів, Росія намагається зірвати вибори.
Такі самі застереження висловлюють і політологи. Володимир Фесенко в інтерв’ю у газеті “Сегодня” від 17 квітня сказав, що Москва роздмухує протести в Україні для того, щоб відтермінувати вибори як можна довше. “Чим довше Україна буде обирати президента, тим довше Росія буде розігрувати свою карту, що наша влада нелегітимна”, – каже він.
Проросійськи налаштовані протестувальники також не роблять секрету з їхнього бажання зірвати вибори.
В’ячеслав Пономарьов, самопроголошений мер Слов’янська, центру сепаратистських заворушень у Донецькій області, казав в інтерв’ю Російському Інтернет сайту 23 квітня, що його люди готові вдаватися навіть до тортур, аби запобігти проведенню виборів.
Приблизно в той самий час міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров казав, що вибори будуть “дуже деструктивними для країни”, та наполягав, що влада повинна спочатку знайти “якесь порозуміння із сходом та півднем України”.
В той час як українські правоохоронці проводять антитерористичну операцію проти сепаратистів у Донецькій та Луганській областях, є ознаки, що проводити вибори у містах, де захоплені органи влади, буде вкрай тяжко, якщо взагалі можливо.
Після сепаратистського референдуму 11 травня, результати якого не визнала жодна країна окрім Росії, проросійські активісти вже зробили декілька акцій спрямованих не тільки проти військових, а й проти виборів.
Навіть до референдуму, який Київ та Захід не визнали легітимним, один із лідерів “Донецької народної республіки” Денис Пушилін казав журналістам у Москві, що вибори 25 травня “навряд чи відбудуться” у Донецькій області, тому що їх проводить “київська хунта”.
Речник “Луганської народної республіки” також казав після референдуму: “Вибори могли б проводитись на території Луганської області, але ми зараз – Луганська народна республіка”.
Сепаратистські угруповання на сході країни залякують членів територіальних виборчих комісій, захоплюючи їх офіси, пошкоджуючи обладнання та викрадаючи списки виборців. Олександр Черненко, голова Комітету виборців України, казав на телеканалі ICTV 10 травня, що, найімовірніше, голосування не буде проводитись у Слов’янську, Горлівці, Краматорську та Маріуполі. Він також попереджав про провокації на території Донбасу.
Влада докладає усіх зусиль, щоб вибори відбулися попри всі ці негаразди. Голова Донецької ОДА Сергій Тарута казав 13 травня, що правоохоронцям дали завдання забезпечити, щоб “кожна виборча дільниця мала достатньо ресурсів для безпеки виборців”.
ЦВК каже, що 70 тисяч правоохоронців будуть напоготові у день виборів, а бюлетені будуть перевозити у броньованих машинах.
ОБСЄ також планує привезти в Україну найбільшу кількість власних спостерігачів за всю історію цієї організації, заявив її голова Дід’є Буркхалтер.
Як будуть голосувати в Криму та на Донбасі
Комітет виборців України передбачає високу явку на президентських виборах, навіть у південно-східних регіонах. Голова Комітету Олександр Черненко в кінці квітня казав, що згідно із їх останніми дослідженнями, принаймні 70% людей хочуть прийти на вибори.
Відповідаючи на чутки, що уряд може оголосити надзвичайний стан у містах, захоплених сепаратистами, заступник голови ЦВК Андрій Магера заявив у радіоінтерв’ю 19 квітня, що вибори навіть у таких умовах, можливо, відбудуться.
“Справа в тому, що голосування, можливо, не буде проводитись на окремих виборчих дільницях. З точки зору законодавства про вибори президента, результат виборів встановлюється незалежно від кількості виборчих дільниць або кількості виборчих округів, де вибори не відбулися”, – пояснив він.
Єдиний регіон, де точно неможливо буде провести вибори президента, – це Крим.
Однак 1,3 млн кримських виборців, більшість з яких ще мають українські паспорти, зможуть проголосувати на материковій частині України, якщо їхня самопроголошена влада не закриє кордон між півостровом та основною частиною України.
Підготувала Служба моніторингу ВВС.
