Порожні електронні табло та кілометрові черги на АЗС. Івано-Франківськ, Київ, Ужгород, Львів – дефіцит пального нині всюди. І поки урядовці активно працюють над вирішенням проблеми, українці не менш активно шукають альтернативу чотириколісному залізному коню – пересідають на велосипеди. Адже нині автівки не лише нічим заправляти – це ще й коштує дуже дорого. Ціни на паливо щодня б’ють рекорди.
Електросамокати, сегвеї, гіроскутери, гіроборди, моноколесо… Та все ж найбільше побільшало на дорогах – саме велосипедів.
«Власне донедавна мені треба було часто виходити зранку з дому і це треба було робити швидко, тому користувалася таксі. Але ціни зросли практично вдвічі, тому користуюся електросамокатом. Беру в оренду і це набагато вигідніше. Я можу поїхати з дому в центр і назад – і це буде дешевше, ніж одна поїздка на таксі», – розповідає жителька Івано-Франківської громади Ірина.
Чи дійсно велосипед нині може стати альтернативою автівці? І в скільки українцям обійдеться на нього пересісти? Що вигідніше – купити двоколісний чи взяти його на прокат? Де і за скільки це можна зробити? І головне – чи готові українські міста до таких транспортних змін? Я перевірю Івано-Франківськ… А моя колега Ніна Коломієць проінспектує велоінфраструктуру у Києві. Ми розкажемо наскільки дороги у цих двох містах – різних за площами та географічною структурою – безпечні для велосипедистів, і чого там бракує?
На більшості перехресть у середмісті Івано-Франківська завжди були корки. Нині можна вільно проїхати. Машин в місті різко поменшало, натомість кількість велосипедистів в рази збільшилась.
Франківець Андрій пересів на велосипед, щоправда, не із машини, а із громадського транспорту, ще на початку травня. Як і більшість українців – його до цього спонукала – паливна криза.
«Причиною для того, щоб сісти на велосипед стало повідомлення ще на початку травня про можливе припинення руху громадського транспорту через критичну ситуацію із паливом. Підлагодив велосипед, бо взимку не користувався і вперед», – розповідає Андрій, мешканець Івано-Франківська.
Придбав свій велосипед Андрій три роки тому. Через іншу кризу – ковідну. Нині на дорогу з роботи і назад, каже чоловік, тратить навіть менше часу, ніж коли їздив маршруткою. А ще – почуває себе набагато здоровішим.
«З дому на роботу до 15 хвилин. В залежності який настрій, чи я швидко їду чи повільно. Сьогодні зранку я був вражений наскільки мало машин просто критично. – А тих ,хто пересіли на велосипед? – Є, є відчувається, що є», – продовжує Андрій.
На велосипеді нині часто можна побачити і очільника міста.
«Я регулярно, як мінімум два рази в тиждень на велосипеді. Все-таки нині велосипед – це найекономніший вид транспорту і я закликаю франківців пересідати. Тому, що велосипед – це не лише вид транспорту, це і підтримка себе у формі, кардіоробота. Вважаю, що сьогодні криза із пальним повинна нас заставити максимально пересісти на велосипед і на інший альтернативний вид транспорту», – підсумовує міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків.
Але в скільки обійдеться обзавестися двоколісним? Вирушаємо туди, де відповідь на це питання точно знають. У магазинах велосипедів – на будь-який смак і гаманець. Ціни стартують від п’ятиста доларів і більше.
Власник одного з магазинів Юрій каже: через паливну кризу попит на ровера у Франківську останній місяць зріс. Але купляти їх поспішають не всі – багатьох стримує ціна, яка від початку війни на велотранспорт зросла від двадцяти до майже п’ятдесяти відсотків.
«Запит на велосипеди виріс дуже сильно, але з другого боку наклалося питання грошей, тому що велосипеди всі імпортні і навіть ті, які є українського виробника, вони прив’язані до валюти тому, що всі комплектуючі з-за кордону. Все прив’язано до долара. І у зв’язку із зростанням курсу валюти – суттєво зросли і ціни на велосипеди», – пояснює власник веломагазину Юрій.
Кому купити свій велосипед не по кишені – може взяти на прокат. Взяти велосипед на прокат у Франківську – не проблема. Місць прокату вдосталь. Ось одне в середмісті. Велосипедів зараз тут не багато, бо майже всі розібрали. Коштує оренда – двадцять п’ять гривень за годину. Дешевше вийде, якщо брати в користування на місяць.
Та чи всюди можна доїхати на велосипеді? І як швидко? Та спершу давайте глянемо, що там із велоінфраструктурою.
В Івано-Франківську велоінфраструктуру активно розвивають останні кілька років. Тож нині в місті є окремі доріжки та смуги, загальною протяжністю десятки кілометрів.
«Я оцінюю на четвірку із п’ятибальної системи. Тому, що тут достатньо велодоріжок, велопарковок, хотілося, щоб і далі розвивалося місто в цьому напрямку, але є і деякі недоліки. Парковкка велосипеда має бути до рами, а не до колеса», – каже Андрій, житель Івано-Франківська.
«Франківськ унікальне місто тому, що з будь-якої точки, з окраїни до центру 15 хвилин, і плюс ми рівнинне місто. Це дозволяє нам розвивати саме велоінфраструктуру. Багато роботи ми проробили і ще багато прийдеться робити. Але місто саме по своїх даним дуже зручне для велосипедів», – відзначає Руслан Марцінків, міський голова Івано-Франківська.
«Ну що ж. А тепер перевіримо наскільки швидко на велосипеді мені вдасться доїхати з дому в центр міста. Живу я на околиці Франківська. Це десь приблизно кілометрів десять. Ну що ж поїхали. І так, аби дістатися сюди мені знадобилося 25 хвилин. І це я не дуже поспішала. Особливість міста Івано-Франківська – воно дуже компактне і взагалі не горбисте», – розповіла журналістка Жанна Дутчак.
