16 березня 2015 року ми з одногрупницею, для проходження практики, повинні були відправитись у Івано-Франківський обласний Центр профілактики ВІЛ-інфекції та боротьби зі СНІДом для проведення практичної роботи зі збору інформації про потреби невиліковного хворого чи хворої особи.
Оскільки ми знали, що головний лікар, Приходько Наталія Миколаївна, працює з 8 години до 8 години 30хв., то прийшли швидше і вже у 7.50 були в даному закладі. Головної лікарки ще не було і, як ми зрозуміли зі слів іншої працівниці СНІД центру, не знати чи буде сьогодні. Нам з одногрупницею сказали піти в приймальне відділення. Там було 2 жінки які очевидно працювали тут, та не зважаючи на це вони також не знали чи буде сьогодні Наталія Миколаївна, не знали як нам допомогти і відправили нас до головної медсестри. Та її також не було ще на робочому місці.
Не знайшовши когось, хто б міг допомогти нам у проходженні практики ми вирішили зачекати головного лікаря біля її кабінету.
О 8 годині 40хв. Приходько Наталія Миколаївна прийшла на своє робоче місце. Ми розповіли їй, що ми студенти Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, спеціальності Соціальна педагогіка та практична психологія і проходимо волонтерську практику у Благодійному християнському Фонді «Солідарність». Нам потрібно зібрати інформацію про потреби хворих, і таким чином матимемо можливість допомогти їм. Та не зважаючи на це нам повідомили причини, через які ми не зможемо пройти практику в даному закладі:
-головний лікар зараз на курсах, і не має часу;
-сьогодні був непідходящий день через нараду, яка мала відбутись;
-про нашу практику ніхто не був попереджений ;
-Приходько Н.М. погодилась вирішити всі питання про проходження нашої практики, але тільки після 27 березня, а на даний момент вона нічим нам не допоможе.
Зрештою, ми так і не отримали ніякої інформації про потреби хворих.
Висновок. Досить часто люди проявляють свою байдужість до інших, їхніх проблем , потреб тощо.
У нашому випадку ми спільно з Благодійним християнським Фондом «Солідарнісь» були готові допомогти людям, які цього потребують, які опинились в складній життєвій ситуації. Ми йшли з добрими намірами і хотіли щоб все було якнайкраще. І дуже дивно, що в у Івано-Франківському обласному Центрі профілактики ВІЛ-інфекції та боротьби зі СНІДом не знайшлось тих, хто зміг би посприяти у здійсненні наших планів.
Аня Дякун
