В Івано-Франківську в Будинку смутку 11 лютого відбулася церемонія прощання з військовим Максимом Ємцем, позивний “Єнот”.
Максим Ємець – український Воїн, який десятки разів ризикував своїм життям на найгарячіших ділянках фронту, сміливий не тільки перед ворогом, але й перед генералами, який служив не за звання та посади, а за совість, загинув під обстрілом біля Покровська 4 лютого.
Максим народився 21 вересня 1994 року у місті Косів Івано-Франківської області, навчався у гімназії-інтернаті, потім в Івано-Франківському фінансово-комерційному коледжі. Але у дорослому житті Максим обрав шлях солдата – 4 серпня 2014-го він став до лав 54-го розвідувального батальйону.
В армії здобув офіцерську освіту – курси в Одеській військовій академії. Був командиром взводу у 10-й гірсько-штурмовій бригаді, потім командиром піхотної роти у 24-й механізованій бригаді, оперативним черговим відділення поточних бойових дій штабу 24-ї омбр.
На посаді командира розвідроти 24-ки зустрів війну, пройшов усе пекло боїв у Попасній.
1 червня 2022-го Максима призначили командиром мотопіхотного батальйону 10-ї гірсько-штурмової бригади, який в цей момент вже вів бої у Сіверодонецьку та опинився у важкому становищі. Я в той момент якраз був там, і нас познайомив по телефону Андрій Боєчко.
У травні 2024-го Максим брав активну участь у зупинці російського наступу на Харківщині, обороняв Старицю спільно з підрозділами 42-ї механізваної бригади, тоді у важкій обстановці російське угруповання було розгромлено, ГУР зіграв важливу роль у тих боях.
А у грудні Максим прибув на Покровськ. Він знав обстановку досконало і його оцінки рішень та командирів були завжди точними. Саме він познайомив мене з комбатом 155-ї механізованої бригади, який пішов штурмувати посадку, бо більше не було кому, а саме Максим залишився на командному пункті батальйону, і фактично керував цим боєм.
