Лише оминувши передбачення геть не дурного та мотивованого ворога наша держава зможе перемогти. У даному випадку мова йде не про військову, а про інформаційну складову. Особливістю гібридної війни є підпорядкований характер бойових дій, вони швидше створюють інформаційні приводи та слугують підґрунтям для нагнітання паніки та зневіри всередині українського суспільства.
Проти нашої держави діє потужна інформаційно-пропагандистська машина, що функціонує на засадах державно-приватного партнерства та має поліваріантний сценарій дій на випадок різного розвитку подій. Щоб зрозуміти її потужність, наведу одну цифру: на фінансування телеканалу Russia Today федеральний бюджет виділив цього року $ 300 млн. Тягатися з таким монстром у інформаційному просторі складно, проте можливо. Російські телевізійні канали та медіа-холдінги на зразок LifeNews є важкою артилерією гібридної війни. Вони переважно б’ють по площах, поширюючи дезінформацію, нагнітаючи недовіру до влади та пропонуючи неймовірно прості рецепти, на зразок “третього Майдану”, яким начебто можна вирішити всі проблеми.
Діють на інформаційному фронті і диверсійні групи, що спеціалізуються на вкиданнях інформації на резонансні теми у соціальних мережах або поширенні неправдивих повідомлень через різноманітні “зливні бачки”. Чи реально цьому протидіяти? Цілком, якщо взяти на озброєння револьверний принцип. Державна інформаційна політика повинна нагадувати револьвер, де з кожного гнізда куля достовірної та якісної інформації через ствол національних інтересів має влучати точно в ціль – до вітчизняного інформаційного поля або закордонних ЗМІ. Гнізда чи камори для такого револьвера очевидні – президентська адміністрація, РНБО, МЗС, Генеральний штаб та Міністерство оборони, Мінінформполітики.
Калібр заяв повинен не бути надто дрібним, але достатньо потужним, щоб викликати резонанс у суспільстві. Чи спостерігаємо ми це сьогодні? На жаль, ні. Україна створила для Росії великий гандикап в інформаційній війні на власній території.
Історія не знає умовного способу, проте об’єктивний аналіз подій дозволяє стверджувати: не будь загибелі “Боїнга-777” у небі над Донбасом, реакція Заходу на російську агресію на сході України і надалі обмежувалася б “глибоким занепокоєнням”. Не будемо забувати, що в ЄС відчувається втома від протистояння на Донбасі, адже європейці зазнають помітних збитків від санкцій проти Росії та не можуть нічого більш потужного вдіяти проти Путіна – сама модель ухвалення рішень в ЄС цьому заважає.
Український інформаційний револьвер – це далеко не зброя героя-одинака у вестерні чи істерні у вітчизняних реаліях. Це – реальна спроможність бити влучно під час інформаційної війни. Але для влучання в ціль зброю потрібно хоча б дістати з кобури.
