Час минає надзвичайно швидко, і у нас є, ті хвилини в житті, коли ми все ж замислюємося над нашим “буттям”..
“Хто я”?.. “Чому я”?.. “Для чого я”?. Хтось оминає ці важливі хвилини, і обманюючи сам себе – не бажає знати, чому саме мені, Бог – творець, подарував шанс народитися на цій Землі.
Людиною ми стаємо вже тоді, коли відбувається зачаття. І наш Творець вже знає, як життя наше мине, і якої хвилини воно завершиться.
Стати людиною добра – складно, але можливо для кожного. Все ж, легше звинуватити всіх інших, хто навколо нас у своїх бідах і жити так…
Людина добра – це людина, що живе не для себе..
Коли я чую людей, що говорять -“Андрій Кузьменко – це ніхто”, немає мені спокою.. Щоразу коли слухаю його пісні – мої очі сухими не бувають.. У всіх – є, такі люди у нашому житті, згадуючи яких, ми щоразу плачемо..
У книзі мами Ольги “Моя дорога птаха” Андрій Кузьменко від народження був особистістю. І якщо Андрій робив різні”капості”, то це аж ніяк не стосувалося інших людей.
У нього надзвичайно багато друзів. Справжніх друзів. Він позитивний та смішний. Душа його надзвичайно добра. Він – людина добра. Запитаєте чому? Тому, що не десятки, а сотні тисяч людей в Україні і світі разом узяті – досі не вірять, що Кузьми немає з нами. Пригадайте кожен – чи були ви на велелюдних похоронах.. Чому до Андрія приходять так багато людей? Що зробив він для них? Чим допоміг? Подумайте абсолютно свідомо..чесно, віч-на-віч з собою. Сотні друзів та сотні тисяч шанувальників.. . Це абсолютно серйозні речі. Подумайте, чому б мені, не стати людиною добра?
Виявляється, людські серця можна зачепити не лише вчинками але і словами, думками, піснями… . Усі його слова – мали надзвичайно глибокий зміст. Інтерв’ю його були прості, життєві та кумедні. Зараз у час війни – його слова набули іншого змісту. Він відноситься до тих людей, що свідомо розуміють куди ми прийшли, насправді в нікуди, він розумів ту важку біль людей, що втратили синів, батьків, чоловіків…Він розумів – тут війна. Якщо ви незнаєте що це таке, нерозумієте як це – обов’язково поїдьте туди…, поспілкуйтеся з людьми, які втратили своїх найрідніших.
“Байдужість вбиває все навколо тебе”, так писав Андрій. Солдати поклали йому медаль – і поїхали на війну вже без нього.
Є напевне той, хто думає що нас – людей добра, можливо знищити. Але він глибоко помиляється. Добра на планеті є більше ніж зла, тому наше життя триває. І триватиме далі.
Так, як долю кожної людини Господь уже знає наперед, так і доля Української землі визначена також. Звичайно без людей добра – дуже швидко наступає кінець світу, але повторюся – добро перемагає зло.
Андрій є людиною добра. Із серйозністю у словах – запитайте себе, чи є я людиною добра? Чи є я людиною доброго слова, доброї думки, доброї дії? Думайте над собою більше. Думайте частіше. Будьте безкорисливим.
Будьте людиною. Будьте людиною добра, як і Андрій.
