Олександр Кокряцький народився у 1956 році. Закінчив Вінницький медичний інститут ім. Пирогова. Лікар. В 1981 році входив до підпільної групи Української Гельсінської Спілки у Вінницькій області. Один з регіональних засновників асоціації «Зелений Світ». У 1984 році виступив з ініціативою створення Партії Зелених. У 1987 році Олександр був координатором ініціативної групи створення Народного Руху України за незалежність. Делегат установчого з’їзду НРУ від міста Хмельницьк.
У 1988 – 1990 роках – редактор крайової газети НРУ «Поробудження». Автор декількох робіт громадсько-політичні та екологічні теми. Зокрема: «Ми – партія Зелених», «Єресь», «Історія хвороби» тощо…З 2014 року – член Української Націоналістичної Самооборони та інструктор з медицини у тренувальному таборі УНСО ім.Є.Коновальця на Вінничині.
Чи давно ви в УНСО?
Прийшов я сюди зовсім недавно.
Чому ви вибрали саме УНСО?
Сюди мене покликала війна! Хоч я ніколи не покладався на військові методи боротьби. З 80-х років вже минулого століття я займався виключно політичними методами. В той час ми організовували «Рух», який боровся за незалежність України. І ми таки свого домоглися, хоча навіть дещо несподівано для себе. Але у військові заходи ми не вірили. Ми не вірили, що цього монстра під назвою Російська Імперія можна перемогти військовими засобами, а наш Президент, до речі, й сьогодні, здається, не вірить. Хоча ми вже маємо свою державу.
Ми зараз у зовсім інакшому становищі. Тоді незалежність була досягнута і в створенні УНСО я не бачив потреби в тому далекому 1991 році, коли воно було створене, а виявилося, що потреба таки була і ми тоді допустили велику помилку.
Про яку помилку ви говорите?
Ми не врахували того, що становлення України вже відбулося і далі справа полягає в тому, щоб розбудовувати державу, але виявилося, що ні. Нам разом з Незалежністю дістався уламок владного апарату, де немає ніякого розподілу влади, де судова, виконавча та законодавча влада злиті воєдино і є однією палицею, якою б’ють тих, хто до цієї влади не належить. Нам дісталось чуже військо з офіцерським корпусом, яке дало присягу на вірність Російській імперії та міняти її не збиралося. Фактично Україна залишилася сам на сам з уламками «великої імперії». Про створення нового війська, як це було в Прибалтиці ,наприклад, створення нової поліції, нової адміністративної системи та нової законодавчої системи у нас за це навіть ніхто не подумав.
На вашу думку, чому ніхто не по думав про те, щоб піти слідами Прибалтики та створити нові адміністрації?
Не подумали через одне… Навіть теперішній Президент, не говорячи про всіх інших, не знає про закон Вебера.
А що це за такий закон?
Ці закони в школі не вчать, це закони соціології, адже Вебер був соціологом, і вивчав він закони так званої бюрократії. Це наукова праця, яка така сама точна, як математика чи теорія гравітації. От тільки теорія Вебера створена по відношенню до людських спільнот. Всі знають, що камінь, який буде відпущений з висоти, впаде на землю обов’язково та без інших варіантів. Він не зависне в повітрі і не полетить вверх, бо на нього діє закон земного тяжіння. Так само і в теорії Вебера: якщо в суспільстві діє бюрократична машина, якою б вона не була, вона ставатиме все складнішою, що ми можемо спостерігати у власному суспільстві. В Україні чисельність бюрократичних посад, себто чиновницьких, зросла чи не втричі. Реформувати таку систему, за законами Вебера, неможливо, якою б не була бюрократична систем, вона не реформується. Свого часу це змогли на собі перевірити більшовики, це було таки в тій ж Російській імперії на початку 20-го сторіччя. Більшовики мали досить таки помірні ілюзії: рівність, братерство. Але більшість з них не було мерзенними людьми, вони були з своїми мухами (поганих ми переб’ємо, а залишаться тільки хороші та все буде гаразд). Вони хотіли як краще, але більшовики точно скопіювали бюрократичну систему російської імперії, причім з неймовірною точністю, хіба що додали те до чого в Росії не додумалися, вони поставили чиновниками лікарів та вчителів. Якщо ці фахівці були людьми більш-менш незалежними в імперії, то в Радянському союзі вони стали чиновниками. В нас фактично й нині немає ні лікарів ні вчителів, це все чиновники на службі у держави. Отак нам все це і дісталося, і досі воно так йде.
Чому нічого не міняється, якщо все так очевидно?
Тому що наш сучасний Президент – Петро Порошенко, боїться втратити важелі управління та цю систему.
Хоча в Прибалтиці одразу, ще коли діяла радянська міліція, я часто приїздив тоді туди у справах, друкував газету РУХУ, і от представте собі ходить міліція по вулиці, а одночасно з ними хлопці в однаковій формі, яку пошив їм Народний Фронт, з написом «POLIS» на спині, вони були фактично ще ніким, але в водночас виступали ядром, з якого потім для міліції висмикували по одному цих фахівців. Але ця організація незалежна, спочатку виникла організація народна. Так само у них було з військом та адміністрацією. Таке спіткало і судову систему, вони готували кадри заздалегідь.
У нас, на превеликий жаль, УНСО загнали у підпілля. У 1991 році його зразу ж почали заганяти у підпілля, хоча це був паросток Української нової армії, це вже я тепер розумію, тоді я того не розумів, як і більшість з РУХівців. Ми діяли з огляду на те, що нам не потрібні військові формування. Це була та сама помилка, якої припустився свого часу Грушевський, що нам не потрібне своє військо. Але війна прийшла і довела, що військо ще й як потрібно. І зараз потрібно створювати нашу армію з нуля.
Ви вважаєте, що в нас армія була не готова до всіх цих подій?
У нас немає армії, її просто нема. У нас є хто завгодно, але не армія. Якщо особистий охоронець стає міністром оборони – це нонсенс. Генерал внутрішніх військ, ви тільки задумайтесь над словосполученням «внутрішніх військ»! Мені завжди здавалося, що війська потрібні проти ворога, значить у нас є внутрішній ворог, питання полягає в тому «ХТО» він? ХТО в нас був внутрішнім ворогом і для чого зберігалися ці війська, проти якого страшного ворога їх готували? Може проти українців чи етнічних росіян? Для кого та проти кого були ці війська? Я розумію систему Національної Гвардії в США – це зовсім інша справа!
А яка має бути система?
Це цивільні люди, які час від часу проходять навчання там, куди їх призивають. У випадку війни, вони повинні будуть з’явитись на збірні пункти вчасно та зі зброєю. Але потрібні і фахові війська. Не місцевої самооборони, що передбачає собою Нацгвардія. В США кожен штат має свою самооборону, в одному штаті може бути два підрозділи Національної Гвардії.
Але в Україні також є своя Нацгвардія. Тож за яким принципом повинна діяти наша система самооборони?
Так само і в нас вони повинні виконувати ці функції. Це загони місцевої самооборони, які повинні виконувати функції Нацгвардії. Призивати мають цих хлопців для навчання, або в разі оборони чи на випадок стихійних лих. Ось це і є організована сила, якої нема, але вона з’являється час від часу. Ніякого відношення до поліції чи до поліцейської служби вона не геть не має, а в нас це чомусь сплутали з міліцією та з внутрішніми військами. Знов ж таки помітьте нонсенс. Внутрішні війська це також міліцейський підрозділ, хтось просто хоче повоювати всередині країни. Ну поки що опікується Національною Гвардією Президент, як елітою військ, але нам потрібне нормальне військо.
Що для цього нам потрібно?
Для цього потрібні нові офіцерські кадри, новий генералітет, оскільки наші генерали віджили своє!Можливо і є серед них патріотично налаштовані, хоча я особисто не бачив жодного, скільки за усі свої роки контактував з військовою елітою: полковники, генерали – всі вони залишились в минулому і ставати новими людьми вони не хочуть та не можуть, тому Україна зараз потребує нової армії та військової еліти. Ми бездарно “просрали” Крим, ми абсолютно бездарно віддали величезний шматок Донецької та Луганської областей. Наше військо не може воювати, воно, в першу чергу, морально та психологічно не готове. Потрібно нове військо, коли ми його зберемо та доки триватимуть ці події – залежить від того, скільки часу нам потрібно для того, щоб усвідомити, що нам потрібно не реформувати владу, а створювати нову систему, вибираючи з старої окремих фахівців, які ще можуть бути корисними. Система влади створюється для людей людьми.
Давайте повернемося до теорії Вебера, чи багато про неї відомо?
Є дуже мало людей, які читали цю теорію, чи хоча би поверхнево переглядали. Потрібно міняти систему докорінно, бо якщо цього не буде, то відбудеться ще не один Майдан і буде більше жертв, і нікуди ми від того не подінемось. Ми потрапили в пастку, зараз в нас є вікно можливостей, чи скористається ним Президент, цим вікном, яке уже закривається…
І коли, на Вашу думку, закриється так зване «вікно»?
Я думаю ще рік-півтора і ми знову зануримося в безпробудне ніщо 90-х років… І ще більш непробудне ніщо в державному сенсі часів Януковича, коли всі тільки розводили руками і говорили: «А що нам робити?»; де ті, хто могли – безкарно крали; де міліція покриває злочинність та наркоторговців. Це всім відомі факти і цих всіх людей потрібно міняти.
Чи складає це велику проблему – замінити цих нечесних службовців?
Коли ми говоримо, що вони погані, потрібно поставити себе на їх місце і, в першу чергу, подумати, як ви б повелись потрапивши в ті умови. От і це є велика проблема. Проблема не в них, а в нас і не в Президенті, бо не буває доброго царя. Президент не піде і не зробить нічого за нас. Ми намагаємось зробити все це через Майдан, але він створив тільки умови, а далі та команда, яка прийшла звідти, повинна працювати злагоджено. А те,що вони навіть свої дії узгодити не можуть, оце вже проблема. Ми їх обрали, а вони в парламенті сваряться між собою, а їх тим часом по одному перекупають. Всі інститути виконавчої, судової та законодавчої влади повинні вважатись тимчасово легітимними. Потрібно створити тимчасову законодавчу комісію, яка протягом року перевіряє усі законодавчі акти, які за найменшої підозри на відсутність здорового глузду анулюють їх. Наш парламент зараз повинен не приймати нові закони, а відміняти ті, що вже були прийняті «папєрєдніками». Нам потрібно логіку в законах знайти, перш за все. Зараз ми маємо нормальний парламент, який у більшості складається з людей, які прийшли з Майдану і через Майдан, але те, що він повинен не приймати закони, а скасовувати – це інша справа.
Яка задача Путіна в війні з Україною?
Елементарна! Йому не потрібна війна, йому просто не потрібно, щоб велика піраміда Російської імперії впала. Коли Прибалтика вийшла з складу Росії, то від піраміди просто посипались незначні кусочки, а зараз, якщо відскочить Україна, то піраміда рухне.
Тому Путіну не потрібна масштабна війна з Україною! Йому потрібно, щоб Україна не відскочила від величезної піраміди під назвою Росія. Зараз Україна прагне вийти з цієї піраміди, а завдання Путіна її не пустити. Йому не потрібно завойовувати нашу землю, він розуміє, що він не в змозі це зробити, йому потрібна ця затяжна війна, якою ми зараз живемо. В принципі ідіотів в Росії багато, особливо тих, які підуть воювати, зброї накопичено валом і він може цю ситуацію використати, і зберігати роками, і вона буде приклеювати Україну до Путінської «імперії».
Як нам здобути незалежність?
Незалежність без крові ми не купимо, на жаль, іншої валюти за це немає. Кожен народ виборював свою незалежність кров’ю і саме тому ми повернулись до початку нашої розмови, саме тому я тут і зараз конкретно кажу, що я хочу і бачу, як постає нова Українська армія. Вона ще зелена, як огірок, але це вже наша армія і я хочу бути причетним, допомогти усім, чим можу для того, щоб вона повстала. Від мене багато не залежить, хіба маленький камінчик, але я принесу і покладу його.
