Володимир Кушніренко – громадський діяч, координатор Івано-Франківської міської організації партії «Воля». Володимир Кушніренко розповів нам про свою політичну діяльність, мотиви та плани на майбутнє, а також про власні ініціативи, які планує реалізувати в нашому місті.
Багатьом франківчанам відоме відео під назвою «Сигнальна стрічка» про заступника директора ЄРЦ Олександра Качанка. Ви написали у фейсбуці, що саме це відео є Вашою основною мотивацією, щоб займатися політикою. Які ще були мотиви, що спонукали Вас піти в політику?
Поштовх до політики дала журналістська та громадська діяльність. Протягом п’яти років журналістики я ззовні вивчав політичну кухню та практику прийняття рішень в місцевих органах влади. Дуже багато речей мене щиро обурюють. Якщо відверто – я стикався з відкритою дурістю і тупістю. Звичайно, усі негативи я висвітлював і описував. Але з часом зрозумів, – щоб змінити систему, потрібно стати самому джерелом змін. Прогресивні ідеї та ініціативи можна якісно втілювати лише будучи представленим у тій самій раді. Дивує, коли успішні люди, які мають достатній досвід бізнесової чи управлінської діяльності, можуть критикувати сьогоднішню систему та говорити «як би мало бути», але не готові самі ставати ініціаторами цих змін і впроваджувати їх у сьогоднішніх органах місцевого самоврядування. Громадської активності мало. Потрібні конкретні управлінські рішення.
Чому саме партія «Воля»?
Це нова політична сила. Тому є можливість будувати її з чистого листка із дотриманням власних принципів і переконань. «Воля» стала силою, яка зуміла об’єднати свідомих українців довкола ідеї будівництва нової країни. Я переконався на власному досвіді, що «ВОЛЯ» – багатолідерна партія. Вона дає шанс молодим людям проявити себе, реалізувати себе та скористатися соціальним ліфтом – коли твої ідеї і працю реально цінують. Плюс, коли я знайомився із партійцями «ВОЛІ» на всеукраїнських партійних з’їздах, я був у захваті від команди, яку за такий короткий період сформувала наша політична сила.
Я розумію, що партія «ВОЛЯ» дуже молода і ще не встигла завоювати довіру українців. Розумію, який величезний об’єм роботи чекає нас попереду. Так само розумію і величезну відповідальність, яка на нас лежить. При цьому впевнений: ми зможемо довести людям, що ми інші – справжні, щирі і відкриті.
У Вас досить молодий вік. Вам 23 роки. Одні люди виступають за нові обличчя в політиці, за участь молоді в політиці, за їхній прихід до державних посад. Інші вважають, що для того, щоб займатися політикою, потрібно мати досвід. Чи звучить така критика на Вашу адресу?
Часто зіштовхуюся з нерозумінням. Переконлива більшість вважає, що політика – брудна справа, і «бруднити руки» не варто. Але мене дуже засмучує, коли активні, ініціативні та прогресивні молоді люди не готові йти у владу та втілювати свої ідеї. Безумовно, досвід потрібен. А досвід – це питання часу. Але, на мою думку, зараз країні потрібні нові принципи і нові ідеї. Їхніми носіями є саме молодь.
Додає наснаги у роботі підтримка старшого покоління, яка розуміє, що нову країну зможе побудувати нове покоління. Вони діляться досвідом, радять, підтримують, бо переконані, що час дати дорогу молодим. Краще кілька років помилок, ніж десятиліття саботажу. Тож нам вдається поєднувати молодечий запал та романтизм змін із досвідом старших поколінь.
Які у Вас плани на майбутнє щодо політичної кар’єри? Можливий такий варіант, що Ви балатуватимитесь на посаду мера Івано-Франківська?
Політична кар’єра для мене не є самоціллю. Я розглядаю політику, як інструмент втілення ідей та удосконалення середовища, у якому ми живемо. Варіант мого балотування на посаду міського голови Івано-Франківська цілком реальний. Правда, не на цьогорічних місцевих виборах. Я розумію, що мені необхідний досвід, потрібна досвідчена команда, а наші ідеї повинні підтримувати самі іванофранківці. Ми будемо завойовувати довіру людей, представимо чіткий план дій і методично його виконуватимемо. Тому, на все – свій час.
Цікавими є Ваші ініціативи щодо вирішення проблеми громадських перевезень в Івано-Франківську. Найбільшою проблемою є порушення графіку руху перевізниками. Мабуть, кожний іванофранківець стикався з проблемою, коли ти очікуєш автобус протягом інколи навіть 20-30 хвилин, а його все немає. Як Ви вважаєте, це реально у нашому місті запровадити таку систему як в Європі, коли є чіткий графік перевезення?
Цілком реально. Для цього необхідна політична воля. Частково перші кроки в цьому руслі уже зроблено – запроваджено квитки, трекери та форма для водіїв. Останнє – суто намагання надати пристойнішого вигляду нашим водіям. Квитки – це безумовно позитив. Наявність квитків дає можливість відстежити пасажиропотік у розрізі кожного маршруту. Раніше пасажиропотік і громадським активістам, і чиновникам відділу транспорту, і самим перевізникам був загадкою. Інформація про пасажиропотік у свою чергу дасть нам інформацію для реального реформування системи громадських перевезень. Ми будемо чітко знати який із маршрутів прибутковий, а який ні. Зможемо корегувати маршрути до збільшення або до зменшення в залежності від пасажиропотоку.
Трекери дозволяють усім іванофранківцям і, що найголовніше, працівникам відділу транспорту, контролювати рух маршруток. Це є запобіжником зловживань з боку перевізників, коли автобуси сходять з маршрутів на кілька годин швидше, ніж затверджено у графіку руху.
Переконаний, що необхідно завпровадити велико- або середньогабаритні автобуси. Це, як наслідок, зменшить кількість самого маршрутного транспорту і розвантажить вулиці міста. Уже розробляється нова схема руху маршрутного транспорту. Наразі багато маршрутів пересікаються між собою. Частина з них дублює маршрут комунального транспорту. Як наслідок – постійні змагання водіїв між собою за пасажирів, що в народі ми називаємо «гонками пижиків». Таким чином, кожен водій автобуса буде впевнений у кількості свого пасажиропотоку.
При цьому, потрібно укрупнити перевізників. Йдеться про залучення у систему громадських перевезень кількох великих перевізників. Як наслідок – простіше управління та узгодження проблемних моментів. Більший перевізник легше вийде до рівня рентабельності та матиме можливість обслуговувати як прибуткові, так і неприбуткові маршрути. Наразі у Франківську близько 100 приватних перевізників. Як результат – постійний хаос та транспортний безлад.
Влада та громадські організації зобов’язані створити тотальний контроль за перевізниками з безапеляційним виконанням умов договору. Якщо перевізник його порушує – Департамент зобов’язаний в односторонньому порядку розірвати договір. Також особливу увагу слід приділити розвитку комунального транспорту. Комунальне підприємство «Електроавтотранс» постійно збиткове, а його робота не є прогресивною. Рішення полягає у залученню інвестицій, кредитних фінансів чи ресурсів донорських установ, які б дали можливість суттєво збільшити автопарк та забезпечити іванофранківцям якісні послуги. Наявність сильного комунального підприємства зменшить залежність Івано-Франківська від вибриків приватних перевізників.
Якщо коротко: лише тоді, коли до проблеми громадських перевезень ми будемо підходити комплексно, ми зможемо реально змінити картину. Весь об’єм роботи із реформування системи громадських перевезень у нас ще попереду. І я впевнений, що нам це вдасться.
Які ще цікаві ідеї та плани Ви будете реалізовувати в Івано-Франківську?
Зараз ми працюємо над удосконаленням системи житлово-комунального господарства. Дуже багато мешканців Франківська звертаються з проблемами у сфері ЖКГ. Багато нарікань на роботу КП «ЄРЦ» і теплопостачання. Ми випрацювали позицію з цього питання і сформували концепцію удосконалення ситеми житлово-комунальних послуг. Ми не придумували велосипед, а вивчили кращі практики українських і європейських міст та залучили експертів. З дня на день оприлюднимо свої напрацювання. Також працюємо по лінії відкритих електронних конкурсних торгів, боротьбі із незаконною зовнішньої рекламою, стихійною торгівлею та свавіллям забудівників. Принагідно закликаю активних іванофранківців озвучувати ідеї та ініціативи і спільними зусиллями змінювати своє місто на краще. Ніхто крім нас же самих цього не зробить.
Розмовляла Катерина Волошин
