Питання захисту прав новонароджених дітей є доволі актуальним в нашому суспільстві і набуло гострого характеру. Викидання своїх дітей у смітник – цим вже нікого не здивуєш.
ЗМІ часто показують такі новини. Щасливими є ті випадки, коли дітей знаходять живими. Проте бувають випадки, коли породіллі позбавляються новонароджених абсолютно в негуманний спосіб і це призводить їх до смерті.
У нас в Івано-Франківську по вул. Чорновола, 44, знаходиться «Вікно життя», де мати може анонімно залишити небажане для неї немовля і ним заопікується держава. За законом, таку матір не шукатимуть та не каратимуть. Завідувач інфекційного відділення, Бойчук Наталія Федорівна розповідає, що широкій громадськості стало відомо про «Вікно життя» у 2013 році, проте насправді діє воно уже давно з 1991 року. Воно зараз знаходиться навпроти пологового будинку, колись знаходилось у дворі лікарні. (Нагадаємо, що у 2013 році ініціаторами відкриття «Вікна життя» стала громадська організація «Івано-Франківський християнський рух за життя» та міська дитяча клінічна лікарня). Найбільше вражає те, що жодного разу у даному «Вікні життя» не залишали дітей, проте 2 рази залишали одяг і один раз 50 гривень.
Чому так? Чому така благородна ідея не реалізовується? Задум дуже хороший, а реалізації нема, адже про це «Вікно життя» відомо багатьом, ЗМІ висвітлювали його відкриття. Можна було б врятувати життя дітей, які непотрібні своїм батькам. Адже після того як дитина потрапляє у таке «Вікно життя», одразу ж перевіряється стан її здоров’я, в разі необхідності надається медична допомога. Також згідно з українським законодавством, два місяці покинуту дитину неможливо всиновлювати, тому батьки та родичі мають шанс одуматися та повернути її в сім’ю.
Проте жодна з жінок, яка народила дитину, не скористалася цим шансом. І не зберегла життя своїй дитині. Наталія Федорівна пояснює, що зазвичай це матері, які не дивляться телевізор, не слухають радіо і не читають газет. Треба доносити дану інформацію в інтернати, до тих, хто стоять на обліку в міліції. Вони не знають цієї інформації і тому в нас така ситуація.
Автор: Катерина Волошин
