Час уже ставити крапку на запозиченнях ради запозичень і дати можливість якщо й отримувати чужі гроші, то запускати їх в економічний обіг країни. Адже якщо кошти фінансових донорів використовуються не на розвиток власної економіки, а на погашення попередніх боргів, то доречно на деякий час призупинити виплату боргів, аніж постійно негайно гасити новими кредитами старі борги, залишаючись у підсумку ні з чим.
Незважаючи на офіційні заяви прем’єра, державний борг у гривневому еквіваленті лише збільшується, і за останній рік він зріс удвічі.
Грецький досвід може в певному сенсі зіграти на руку нашій країні: міжнародні позичальники будуть дещо лояльнішими і підуть назустріч у домовленостях щодо реструктуризації зоборгованостей. Це правильно принаймні тому, що деякий час Україна змогла б не витрачати свої золотовалютні резерви і всі зусилля сконцентрувати на внутрішніх проблемах. При цьому має бути запущена посилена система контролю за отриманими грошима, яка передбачатиме жорсткі санкції стосовно їх розпорядників, тобто вітчизняних чиновників. І контроль має відбуватися з боку і зовнішніх позичальників-кредиторів, і незалежних від держави аудиторських організацій.
Оголошення дефолту, звісно, опустить міжнародні рейтинги України, але вони й зараз є наднизькими. Україна перебуває в дуже складній ситуації. Наші борги постійно зростають. Сьогоднішня тимчасова стабілізація курсу має суто штучний характер і викликана, не більше-не менше, суттєвим скороченням гривневої маси. Тому рано чи пізно ми отримаємо реальний курс гривні, який на кінець року становитиме як мінімум 32 грн за долар.
