У маленькому прикарпатському селі Кричка вже третій рік поспіль зберігають особливу різдвяну традицію — вечірній об’їзд хат Святим Миколаєм на кінному возі. Коли сутеніє, селом вирушає віз із дзвіночками, попереду — коні, позаду — гурт колядників. А на возі, у біленькій бороді, сидить Святий Миколай, який прагне завітати до кожної дитини. Про це пише МІСТО.
Цю традицію започаткували в перші місяці повномасштабної війни, аби подарувати дітям радість та віру. Її ініціатором був місцевий мешканець Андрій Федоришин — їздовий, який з власними кіньми допоміг перетворити ідею на реальність. Після його несподіваної смерті громада вирішила продовжити традицію. Тепер віз веде Іван Бітківський — новий їздовий, який, як і Андрій, шанує церкву та звичаї.
Компанію Миколаю складає молодь — хлопці й дівчата 18–20 років. Вони одягаються у стрійки, кожушки та хустини, колядують і підтримують святкову атмосферу. Подарунки для дітей збирають добровільно мешканці села.
Насамперед Святий Миколай навідується до дітей, чиї батьки служать у ЗСУ, загинули, поранені або вважаються безвісти зниклими. Але, як кажуть організатори, у Кричці святого чекають усі — від найменших до найстарших.
«Не такі вже й великі ті подарунки, але дітям важливо, що Миколай прийшов саме до них. Оце найцінніше», — говорить завідувачка бібліотеки Віра Білусяк.
Традицію підтримує і місцевий священник, який щороку запитує, чи поїде Миколай знову. Для громади це не просто свято — це теплий оберіг, що об’єднує село навіть у найважчі часи.
«Будемо продовжувати, обов’язково», — кажуть організатори. І поки у Кричці є коні, пісня і добрі серця, Миколай обов’язково знайде дорогу до кожної хати.
