Спекуляцій на тему абортів дуже багато, різні думки, почуття, переживання. Хочеться просто написати історії жінок-матерів, які не зробили аборт, незважаючи на складні обставини життя, і зберегли життя своїм дітям. Як думаєте, чи щасливі ці матері сьогодні?
Їх історії унікальні та мотивуючі. Ці жінки-матері мали різні життєві обставини, вони по-різному мислять, живуть, долають життєві труднощі. Проте їх об’єднує одна спільна риса – вони люблять своїх дітей і не уявляють свого життя без них.
Цікавий випадок стався з однією дівчиною Христиною. Вона вийшла заміж, у неї молода сім’я, завагітніла, вона щаслива… І тут одного дня їй лікарі повідомляють, що є велика вірогідність народження дитини із синдромом дауна. Дівчина розповідає, що це для неї було дуже тяжко, вона багато плакала, страждала… Лікарі радили робити аборт, проте вона вирішила, що вона все-таки родитиме, поскільки їй дана дитина і вона буде народжувати, якою б та дитина не була… Христина розуміла, що аборт не вихід, що вона таким чином вб’є те життя, що вже у ній… Сталося диво – її дитина народилася цілком здоровою… Зараз її маленький синочок – це велика радість і щастя для неї…
Поширений випадок, коли жінка змушена робити аборт, це тоді, коли батько дитини відмовляється від неї. До того все було прекрасно, але тільки не дитина… вона йому непотрібна… він хоче, щоб ти зробила аборт. Є жінки, які вдало ламають стереотипи, які доводять, що сучасна українська жінка все може, навіть виховувати дитину самостійно. Такою матір’ю-героїнею є Юля. Історія її життя справді вражаюча:
«Коли я дізналась, що я вагітна я думала, що я буду робити. Для мене це була якась така невідомість. Я була нікому непотрібна вагітна дівчина. Як мені жити дальше? В мене був шок… Як я буду далі виховувати сама дитину? Я не хотіла жити далі… Мені було краще, щоб мене якась машина збила, адже нема мене – нема проблеми… Хотіла, щоб в мене стався викидень, одна моя сторона хотіла того, а інша підказувала, що в мені щось живе… Я думала про аборт, адже знала, що ніхто про це не дізнається, проте згодом вирішила, що не можу цього зробити, розуміючи, що життя цій дитині дає Господь. Мені було тяжко бути вагітною, адже я фінансово не була забезпеченою, проте Бог мені допомагав, я це відчувала.
Коли я завагітніла – від мене всі відвернулись… Я не знаю як, але мене потягнуло до церкви, я стояла, дивилась на ікони, в мене були різні думки, але я відчувала підтримку. Проте, хочу сказати, що диявол мене спокушав до останнього: мені приходили думки чи правильно я зробила, що зберегла життя цій дитині. Я себе просто жаліла.
Я раджу всім жінкам ніколи не робити аборт! Деякі жінки кажуть, що виходу нема, проте насправді вихід є: якщо ти вже категорично не хочеш тієї дитини, то народи і віддай в притулок, відмовся, але ти будеш знати, що ти не відібрала життя в дитини… Я завжди дякую Богу за те, що Він вберіг мене від цієї помилки…Зараз я не уявляю життя без своєї дитини… Бог завжди мене підтримував у частій Сповіді та Пресвятій Євхаристії…
Одному виховувати дитину не страшно. Хотя спочатку мені було страшно як я буду сама, а зараз навпаки я не уявляю як можна було жити без мого сина. Я сама собі даю раду: ти не чекаєш,що тобі хтось має допомогти, адже чоловіки вони такі диванні і жінка на собі тягне того чоловіка (поїсти йому дати, дитині, поприбирати), а так ти дбаєш лише про дитину.
Коли йдеш на роботу, відводиш дитину в садок, і проходить не багато часу, і таке враження ніби ви не бачились хто-зна як довго, і ти починаєш обнімати цілувати дитину. Будучи на роботі, постійно думаю, що там робить мій синочок, чи грається, з ким грається, чи поїв, чи поспав. І так приємно, коли дитина приходить з садочка, і показує, що малював ведмедика, і розказує, що грався з Ірою, яка його потім образила, та малий не відповів їй тим самим, і я кажу йому: «Ти молодець. Дівчат не можна ображати».
Коли хворіє дитина – це дуже важко. Це недоспані ночі, не тому, що ти найкраща мати… В дитини температура. Ти постійно дотиком перевіряєш чи не піднялась температура, і просиш в Бога зцілення.
Йдемо кудись разом. Дитина не підходить до мене, десь протягом десяти хвилин. Де моя дитина? Адже він постійно підбігає обніме, поцілує. Дитині постійно треба приділяти увагу, комп’ютер, телевізор має відійти на другий план. Малий задає багато запитань, і не треба казати ай, варто говорити з ним, приділяти увагу.
Він мені каже: «Мама, ти в мене найкраща. Ти в мене така красуня. В тебе таке гарне волосся». Від чоловіка такого не завжди дочекаєшся. Його перше треба спитати: «Як я сьогодні виглядаю?» і не знати чи він тобі відповість.
Я зараз дякую Богові, що дав мені дитину без чоловіка, бо саме завдяки цьому я прийшла до Нього».
Бувають ситуації, коли сім’ї не хочуть народжувати дітей, тому що вважають, що не зможуть забезпечити їх матеріально. Багато людей думають, що з народженням дітей у їхнє життя прийде багато клопотів і проблем. Можливо, в якомусь плані так воно і є. Проте діти – це також щастя і чим їх більше, тим краще. Про це як ніхто інший знає Ілона Мурзова: «Я можу точно сказати, що я вірю, коли Бог дає дітей, то і дає все для дітей. Коли народилась наша старша дочка Дана, ми були студентами, повністю на забезпеченні батьків. Десь перший рік ми точно нічого не заробляли, але потім так складалося життя, що були якісь можливості, пропозиції… Діти мене мотивують покращувати рівень життя, тому що ти хочеш більшу квартиру, будинок, в тебе з’являються мрії. Я вірю в те, що гроші – це енергія, якщо ми позитивно ставимося і діємо, то вони завжди приходять на потребу. Проте дуже часто у батьків, які не мають значних матеріальних статків і тут ще жінка вагітна, тоді включається така штука «Нам на себе не вистачає, а тут ще треба дитинку вивести в люди» і можливо, в той час вони про це забувають, що гроші приходять на потребу. В нашому житті це неодноразовий приклад, такі можливості життя тобі дарує. Я за те, що якщо вже так сталось, що якщо жінка вагітна, то вже краще родити. Можу сказати з свого досвіду,адже це материнство в мене п’яте і саме воно для мене зараз найбільш свідоме».
Ми потребуємо таких матерів. Вони доказують, що діти – це справді Божий дар, їх народження – це щось неймовірне. І ти ніколи не пожалієш про це…
Автор: Катерина Волошин
