Рентгенлаборант Центральної міської клінічної лікарні вступив до лав Збройних сил України на початку повномасштабного вторгнення. Тоді формувалася бригада, якій були потрібні медики – і Василь Федорняк прийняв рішення йти на фронт.
«Порадившись із дружиною, яка мене підтримала, я направився в зону бойових дій», – згадує військовий.
Майже весь час повномасштабної війни 32-річний медик перебуває на передовій. У війську служить санітарним інструктором одного з батальйонів. Додому повертається лише у короткі відпустки.
Нині Василь працює на Запорізькому напрямку. Разом із побратимами надає допомогу військовослужбовцям та цивільним, які постраждали внаслідок обстрілів, працює на медичних і стабілізаційних пунктах.
«Наше завдання – стабілізувати стан поранених і доправити їх на наступний етап евакуації для подальшого лікування. Часто це осколкові й кульові поранення, а останнім часом – дедалі більше важких травм», – розповідає медик.
Василь Федорняк родом із села Крилос Галицької громади. Одружений, виховує донечку Злату. За освітою – фельдшер. Зізнається, що колись мріяв про спортивну кар’єру, однак обрав медицину – за прикладом бабусі та родича, які також працювали у цій сфері.
Із 2014 року і до початку повномасштабної війни він працював у рентгенологічному відділенні Центральної міської клінічної лікарні.
«Тут я знайшов дружній колектив і справжню командну роботу. Я б і досі працював у лікарні, якби не війна», – каже військовий.
За його словами, військова медицина – це зовсім інші реалії. Перші місяці на фронті були особливо складними.
«Коли приїхав у зону бойових дій, було важко. Але з часом зрозумів, що багато чого навчаюся і справляюся. Починав фельдшером, нині – санітарний інструктор: надаю першу допомогу, організовую евакуацію, навчаю особовий склад тактичній медицині», – пояснює він.
Служба проходить у постійній небезпеці. Медик зізнається: страх не зникає, але з’являється адаптація. Водночас багаторічне перебування на фронті дається взнаки.
«Багато військових, які воюють із 2022 року, мають проблеми зі здоров’ям через виснаження», – говорить він.
За словами Василя, характер війни змінився. З кінця 2024 року ворог почав масово застосовувати FPV-дрони та керовані авіабомби, що значно ускладнило евакуацію поранених і збільшило кількість важких травм.
Попри все, відступати, переконаний медик, не можна.
«Дуже багато людей віддали життя за нашу незалежність. Ми не залишаємо своїх і продовжуємо робити свою справу», – наголошує він.
У 2023 році Василь Федорняк був нагороджений почесною відзнакою – «Золотим хрестом» тодішнього Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Нагороду вручають за проявлену мужність та успішне виконання бойових завдань.
«Це було до Дня Незалежності. Перед тим тривав активний контрнаступ, було багато поранених. Ми працювали практично без перепочинку. Для мене було несподіванкою отримати таку відзнаку», – пригадує військовий.
