Перших випускників дванадцятирічки ми отримаємо у 2029 році. Навчальні програми почнуть діяти з 2017 року. Про це повідомила перший заступник міністра освіти і науки Інна Совсун, повідомляє Укрінформ.
“Діти, які закінчують школу в 16-17 років, часто не готові до того, щоб прийняти правильне рішення щодо подальшої долі”, – наголосила Совсун. У 21 столітті обсяг знань, вмінь і навичок, які необхідні для того, щоб брати участь у житті суспільства, суттєво зросла… Необхідно приділити більше часу, щоб підготувати людину до подальшої участі в суспільстві”.
Ось як коментують майбутні нововведення вчителі:
Зараз важко говорити про 12-річну систему навчання, бо бракує конкретної інформації. Все повідомляється в загальних фразах. Хоча дивні кроки. Спочатку 10-річна, а потім 11-річна, 12-річна, знову 11-річна, а тепер вже заговорили про 12-річну. Як тільки змінюється влада, то обов’язково в освіті запроваджують щось нове. Шкода, що кількісно, а не якісно.”
Чи вплине це на якість знань?
“Все залежить від організації. Одним з аргументів переходу є те, що 12-річна система у Європі. Оскільки після переходу до 12-річної освіти можливим стане скорочення програм підготовки у вищих навчальних закладах, це насторожує. Чи слід думати, що частину програми вищих навчальних закладів будуть вивчати в школі. А це означатиме, що програму не спростять, а навпаки зроблять складнішою. А, можливо, мається на увазі, що освіта стане профільною і старшокласники будуть обирати напрямок та вивчатимуть його глибше, а решта предметів поверхнево…???”
Анатолій Гриценко, у своєму блозі на сайті “Української правди” коментує дії міністра освіти:
“При всій повазі до міністра і тих держав, де навчаються по 12 років – я категорично проти. Навпаки, треба повернути в школу десятирічку! Збільшення терміну навчання – це суто екстенсивний шлях. Натомість нам потрібно переглянути шкільні програми і підручники, вилучити звідти непотрібний хлам, яким іх забили за останні 20+ років. Запровадити нові ефективні методики навчання, оновити навчальну базу. Провести переатестацію вчителів, очистити школу від людей непрофесійних і випадкових. Тим, хто залишиться і справді може й хоче навчати дітей – дати гідну зарплату й можливість постійного післядипломного вдосконалення своєі професіі. Школа має давати не атестат, а знання і світогляд – це головне, над чим мали би працювати міністр і міністерство! І ще одне – збільшення терміну навчання за нинішніх умов, коли діти “дорослішають” дуууже рано, завершиться тим, що до 12 класу школярки ходитимуть не лише вагітними, але й мамами з колисками по 1-2 дітей, нам це потрібно?”
Аналітик і громадський діяч Микола Кучернюк поділився думками щодо цього важливого питання:
На вашу думку, чи вплине 12-річна система навчання на якість знань.
“Будь-які реформи неминуче впливають на якість освіти, однак чи будуть це прогресивні зміни, з цього приводу у мене є певні сумніви. Загалом, на моє глибоке переконання, з часу проголошення незалежності України сама система освіти у нас не зазнала жодних змін. Все, що відбулося – це поступове наростання навантаження на учня, а вже в подальшому на студента. Як і за часів «совка» ми вчимо все і без розбору, без відвідної спеціалізації, я навіть дозволив би собі сказати, що у нашій системі освіти повністю відсутній підхід професійної диверсифікації: починаючи з дошкільного закладу і закінчуючи університетом кожен потенційний учень «перетравлює» або здебільшого й зазубрює тони непотрібного матеріалу та інформації.
Як на мене, процес навчання повинен іти в ногу часом і технологічним прогресом. Наразі вже нема необхідності тримати у пам’яті безмежний багаж інформації. Адже саме в цьому нам допомагають новітні технології, айпед, чи комп’ютер. Чим далі вперед, тим більш простішою і доступнішою має ставати освіта. Прикро, але ми десять років вчилися в школі, а потім ще п’ять в університеті і в результаті вийшли ніким незатребуваними працівниками. Скажіть мені, для чого тоді людину одну половину життя вчити, щоб потім другу решту свого життя вона жила на межі бідності?! Не бачу жодної логіки, чи тверезої думки у самій ідеї запровадження дванадцятирічного навчання у школі. Повторюся, але вихід із ситуації один: спрощення навчальної програми, реорганізація та оновлення шкільних предметів, а також диверсифікація (спеціалізація) учнів за конкретними навчальними, чи професійними навиками.”
За 10 років правлінь різних президентів і міністрів освіти, декілька разів змінювалося це питання. Чи не підозріло це?
“Система освіти – це одна з багатьох сфер нашого життя, яка потребувала негайного реформування, оскільки вже давно не відповідає ані вимогам часу, ані потребам ринку. Однак, як і більшість реформ, які запроваджувались за часів незалежності, вона носила більш популістський характер, а ніж концептуально вирішувала проблему. Чи є в цьому певна підозрілість? Звісно ж, що так. Особливо після того, коли з’ясувалось, що впродовж останніх років весь владний механізм працював над тим, щоб інтегрувати Україну, як «безправного брата» в ареол впливу Росії. Однак, і спроби сьогодення не приносять потрібного результату. Як на мене, систему потрібно реформувати з зовні, а якщо точніше, то ламати використовуючи досвід та вміння зовнішніх фахівців. Ніхто не в змозі в Україні поламати цю систему освіти і виховання, оскільки являється сам плодом, чи то продуктом її творіння, а отже нам необхідно залучати позитивний досвід інших держав.”
Рівень знань у дітей низький, яким чином, можливо його підвищити? На вашу думку, які найпростіші та найефективніші рішення?
“Єдиного рецепту нема, але ключові рішення спробую назвати. Першочергова проблема в тому, що у дітей нема жодної мотивації навчатись: навчання іноді нудне, перевантажене непотрібом і не дає жодних чітких перспектив на майбутнє. Крім того, кого може виховати, чи чого навчити «викладач-невдаха»?! Нікого не хочу образити, але наскільки якісно може працювати викладач, якщо його дохід знаходиться поза рівнем нормального існування?! Яким особистим прикладом може поділитись така людина. Необхідно в корені змінити соціальний статус вчителя, знищити безглузду систему бюрократії, акредитацій та перевірок. Необхідно створювати ринок знань і конкуренцію в освіті. Використовуючи досвід і практику європейських країн запроваджувати новітні технології в навчанні: тренінги, коучінги, робота в соціальних групах, моделювання і тд. Система освіти повинна зацікавлювати і сприяти розвитку особистості, а не затуплювати її багажем інформаційного сміття.”
