Яким буде медіапростір Івано-Франківщини через п’ять років? Чи виживуть місцеві газети, що чекає на телебачення і радіо, як штучний інтелект змінить роботу журналістів та чому велика кількість інформаційних ресурсів ще не означає справжнього медійного різноманіття? Про основні тенденції, ризики та можливості для регіональних медіа говоримо з представником Національної ради в Івано-Франківській області Ігорем Масловим.
За словами медіаексперта, найближчі п’ять років стануть для прикарпатських медіа періодом не просто цифровізації, а глибокої структурної перебудови. Змінюватимуться способи виробництва і поширення інформації, фінансові моделі, професійні ролі журналістів і навіть саме розуміння того, що сьогодні можна назвати медіа.
Пане Ігорю, чи можна сьогодні спрогнозувати, яким буде медіапростір Прикарпаття у 2031 році?
Точного прогнозу вам ніхто не дасть. Адже на розвиток медіасфери впливають не лише технології чи рішення редакцій. Є значно ширші чинники: безпекова ситуація, тривалість війни, стан економіки, демографічні процеси, міграція, розвиток громад, рекламний ринок, державна політика та європейська інтеграція України. Тому я можу зараз говорити про найбільш імовірний напрям розвитку. І він, до слова, уже достатньо виразний: медіапростір Прикарпаття стане більш цифровим, мобільнішим, мультимедійним і значно залежнішим від платформ. Водночас зростатиме потреба у професійній журналістиці, перевірених джерелах, локальній експертизі та відповідальності перед аудиторією. Можна автоматизувати створення тексту, монтаж відео чи розшифрування інтерв’ю. Але неможливо автоматизувати довіру. А саме довіра буде одним із головних ресурсів медіа наступних років.
Важливо також наголосити: це моя експертна оцінка розвитку регіонального медіаринку, а не офіційний прогноз Національної ради.
Від кількості медіа – до спроможності редакцій
А як охарактеризуєте нинішній стан медіапростору Івано-Франківщини?
Він достатньо різноманітний. В області працюють телевізійні та радіомовники, онлайн-медіа, друковані видання, провайдери аудіовізуальних сервісів. З’являються нові нелінійні та інтернет-формати. Медіа дедалі активніше працюють не лише через традиційний ефір або власний сайт, а й через YouTube, Facebook, Instagram, TikTok, Telegram, мобільні застосунки та інші цифрові канали. Але кількість медіа – це лише один показник. Не менш важливо зрозуміти, скільки серед них мають постійну редакцію, штат журналістів, власне виробництво, стабільне фінансування і чіткі професійні стандарти.
Медіа може бути зареєстрованим, але публікувати матеріали епізодично. Може мати сайт, але майже не створювати власного контенту. Може називатися інформаційним ресурсом, але фактично поширювати пресрелізи, повідомлення з інших сторінок або матеріали без належної перевірки. Тому в найближчі роки головною темою буде не просто кількісне зростання, а редакційна спроможність.
Тобто медіа на Прикарпатті стане більше, але сильних редакцій може бути менше?
Саме так. Це один із можливих парадоксів наступних п’яти років. Кількість назв, сторінок, каналів і зареєстрованих суб’єктів може зростати. Створити цифровий ресурс сьогодні технічно нескладно. Для цього вже не потрібні великі приміщення, дороге обладнання або великий штат. Але створити повноцінну редакцію значно складніше. Потрібні журналісти, редактори, відеографи, фахівці із соціальних мереж, технічні працівники, юристи, менеджери. Потрібні гроші на зарплати, відрядження, техніку, захист даних, навчання і розвиток. Тому я припускаю, що до 2031 року на Прикарпатті може сформуватися кілька потужних регіональних мультимедійних брендів, навколо яких працюватимуть менші локальні, тематичні та нішеві проєкти. Умовно кажучи, інформаційних ресурсів стане більше, але редакцій, здатних системно проводити розслідування, працювати у громадах, утримувати кореспондентську мережу і виробляти щоденний оригінальний контент, може бути не так багато.
Роль соцмереж зростатиме, але сайт залишиться цифровим домом редакції
Який сегмент, на Вашу думку, зростатиме найшвидше?
Безумовно, онлайн-медіа. Це найбільш доступний і динамічний сегмент. Можна очікувати появи нових локальних сайтів, гіперлокальних сторінок громад, тематичних медіа, авторських проєктів, подкастів, YouTube-каналів і відеоформатів для соціальних мереж. Проте тут потрібно розрізняти онлайн-медіа і просто популярну сторінку. Популярність ще не робить ресурс медіа у професійному розумінні. Медіа передбачає відповідальність, ідентифікацію, редакційні правила, роботу з джерелами, виправлення помилок, відокремлення фактів від коментарів, а журналістики – від реклами. Я думаю, що частина нинішніх сторінок і каналів поступово проходитиме професіоналізацію: визначатиме редакційну політику, реєструватиметься, вибудовуватиме структуру власності, шукатиме сталі джерела фінансування. Інша частина залишатиметься неформальними інформаційними майданчиками. Це теж елемент сучасного інформаційного простору, але не тотожний професійному медіа.
Чи не витіснять соціальні мережі традиційні сайти?
Соціальні мережі вже стали головним каналом доставки контенту для значної частини аудиторії. Люди часто не заходять на головну сторінку медіа. Вони бачать новину у стрічці Facebook, Telegram, Instagram або TikTok. Але я б не поспішав ховати сайти. Власний сайт – це цифровий дім редакції. Соціальна мережа – орендований майданчик, правила на якому можуть змінитися будь-якої миті. Платформа може змінити алгоритм, обмежити охоплення, заблокувати сторінку, припинити підтримку певного формату або запровадити нові правила монетизації. Редакція практично не контролює ці процеси. Тому сильні медіа намагатимуться працювати за принципом: власний сайт як основа, соціальні мережі як канали поширення. Крім того, сайт залишається архівом, юридично визначеним джерелом, майданчиком для пошукового трафіку, довгих матеріалів, документів, аналітики та спеціальних проєктів. Головна помилка – поставити всю стратегію редакції на одну платформу.
Телебачення – без прив’язки до ефірної сітки, радіо – не лише FM
Яким буде майбутнє місцевого телебачення?
Місцеве телебачення не зникне, але суттєво зміниться. Ми звикли сприймати телеканал як ефірну сітку: програми виходять у визначений час, а глядач підлаштовується під розклад. Ця модель поступово втрачає домінування.Аудиторія хоче дивитися контент тоді, коли їй зручно, на тому пристрої, який вона обрала. Тому місцеві телекомпанії фактично перетворюватимуться на мультимедійні відеоредакції або продакшени. Вони одночасно вироблятимуть телевізійні програми, прямі трансляції, контент для YouTube, короткі вертикальні відео, інтерв’ю, відеоподкасти, документальні та краєзнавчі проєкти. Для багатьох невеликих телекомпаній утримувати цілодобове мовлення з великою кількістю повторів може бути менш доцільно, ніж створювати кілька справді сильних продуктів. У виграші буде не той, хто заповнив найбільше ефірних годин, а той, хто створив контент, який люди свідомо обирають, дивляться до кінця і поширюють.
Чи збережеться регіональне радіо?
Радіо, на мою думку, має дуже добрі шанси зберегти свої позиції. Воно залишається зручним для автомобільної аудиторії та фонового слухання, а також ефективним засобом оперативного інформування. Для гірських територій і громад, де інтернет-зв’язок не завжди стабільний, ефірне радіо має ще й важливе безпекове значення. Але радіостанція майбутнього – це вже не тільки FM-частота. Це ефір, онлайн-мовлення, мобільне прослуховування, подкасти, відеостудія, соціальні мережі, прямі включення і короткі аудіоформати. Радіо має ще одну перевагу: воно створює відчуття близькості. Голос ведучого, місцеві новини, інформація про дороги, погоду, життя громади – усе це формує особливий зв’язок з аудиторією. Тому я не прогнозував би скорочення радійногосегмента. Радше відбудеться його технологічне розширення.
Друковані медіа: виживе контент, якого немає у швидкій стрічці
А що буде з друкованими медіа?
Друкована преса перебуває у найскладнішій ситуації. Тут діють одразу кілька негативних чинників: вартість паперу, друку і доставки, скорочення та старіння аудиторії, демографічні зміни, конкуренція з безкоштовним цифровим контентом. Частина газет зменшуватиме періодичність виходу. Деякі можуть перейти з тижневого формату на двотижневий або місячний. Можливе об’єднання редакцій сусідніх громад, створення спільних видань або регіональних мереж. Проте я не думаю, що друковані медіа повністю зникнуть. У них залишаються свої аудиторії: люди старшого віку, жителі окремих громад, читачі краєзнавчих, релігійних, професійних і тематичних видань. Друк може зберігатися як спеціальний, престижний або архівний формат. Але газета, яка просто буде переносити на папір інформацію, що кілька днів тому з’явилася в інтернеті, матиме мало шансів. Друкованому виданню потрібно буде давати те, чого немає у швидкій стрічці: пояснення, аналітику, людські історії, історичні матеріали, якісні інтерв’ю, контекст.
ШІ пришвидшить роботу редакцій, але не замінить журналіста
Штучний інтелект уже активно входить у роботу редакцій. Як він змінить прикарпатські медіа?
За п’ять років використання штучного інтелекту стане такою ж звичною частиною редакційної роботи, як сьогодні пошукові системи, смартфони або програми для монтажу. ШІ допомагатиме розшифровувати інтерв’ю, створювати субтитри, перекладати тексти, аналізувати документи, працювати з великими масивами даних, адаптувати матеріал для різних платформ, готувати візуалізації, чистити звук і пришвидшувати монтаж. Це може суттєво посилити невеликі редакції. Роботу, на яку раніше потрібно було кілька годин, можна буде виконати значно швидше. Але разом із перевагами виникають ризики: вигадані факти, помилкові цитати, згенеровані зображення, маніпулятивні відео, порушення авторських прав, непрозоре використання штучного контенту. ШІ може допомогти журналістові, але не повинен підміняти журналіста. Остаточне рішення про публікацію, перевірку фактів і відповідальність за матеріал має залишатися за людиною. Фраза «це зробив штучний інтелект» не може бути виправданням для помилки.
Чи скоротиться через ШІ кількість журналістів?
Можуть скоротитися окремі технічні функції. Але потреба у професійних журналістах не зникне. Найбільше знецінюватиметься робота, яка полягає у механічному переписуванні пресрелізів, копіюванні чужих новин або створенні однотипних текстів без власної доданої вартості. Натомість зростатиме цінність того, чого штучний інтелект самостійно зробити не може: бути на місці подій, працювати з людьми, розуміти локальний контекст, знаходити джерела, ставити незручні запитання, перевіряти документи, проводити розслідування. Журналіст майбутнього – це не людина, яка просто швидко пише текст. Це фахівець, який уміє знаходити важливе, перевіряти, пояснювати і відповідати за результат.
Кадри й фінансова стійкість – головні виклики локальних медіа
Чи знайдеться у нас в області достатньо професійних кадрів для такого розвитку?
Кадрова проблема може стати однією з найгостріших. Редакції вже конкурують за людей не лише між собою. Хороший відеограф, дизайнер, комунікаційник або фахівець із соціальних мереж може піти працювати у бізнес, громадську організацію, рекламну агенцію або на закордонний ринок. Медіа часто не можуть запропонувати таку саму зарплату і стабільність. Тому редакціям доведеться інвестувати у навчання, внутрішню культуру, професійне зростання та нормальні умови роботи. Сучасний журналіст має бути універсальним, але це не означає, що одна людина повинна постійно виконувати роботу всієї редакції. Надмірне навантаження дуже швидко веде до професійного вигорання і падіння якості.
Якою буде економіка локальних медіа? Чи зможуть вони заробляти?
Саме фінансова стійкість визначатиме, хто залишиться на ринку. Традиційної реклами для багатьох редакцій уже недостатньо. Місцевий рекламний ринок обмежений, а значна частина цифрової реклами потрапляє не до виробників контенту, а до глобальних платформ. Тому медіа шукатимуть змішану модель доходів. Це може бути реклама, спонсорські проєкти, гранти, виробництво відео та аудіо, організація заходів, підписка, членські клуби, добровільні внески читачів, платні професійні продукти. Тут важливо не втратити незалежність. Грант не повинен перетворювати медіа на виконавця чужого порядку денного. Рекламодавець не повинен визначати редакційну політику. Договір із місцевою владою не повинен означати відмову від критичних матеріалів. Сильна редакція – це та, яка має прозорі правила співпраці і не продає довіру аудиторії.
Плюралізм, доступність і баланс регулювання
Чи достатньо сьогодні великої кількості медіа для справжнього плюралізму?
Ні. Сто сторінок, які передруковують одне повідомлення, не створюють плюралізму. Плюралізм – це не кількість логотипів. Це різноманіття джерел, думок, тем, форматів і власників. Це можливість громади почути різні аргументовані позиції, а не багато разів побачити той самий текст. Я бачу ризик формального плюралізму: ресурсів багато, але значна частина з них залежить від тих самих джерел інформації, фінансування чи політичних груп. Тому одним із головних показників здорового медіапростору має бути не кількість ресурсів, а обсяг власного суспільно важливого контенту.
Наскільки важливою стане доступність медіаконтенту?
Це буде одним із ключових напрямів. Доступність – це не додаткова опція і не жест доброї волі. Це право людини на інформацію. Йдеться про субтитри, переклад жестовою мовою, аудіоопис, зрозумілу структуру сайтів, контрастність тексту, коректні підписи до зображень, доступність відеоплеєрів. Коли редакція робить контент доступнішим, вона не лише виконує певні вимоги. Вона розширює аудиторію.
Наприклад, субтитрами користуються не тільки люди з порушеннями слуху. Відео без звуку часто дивляться у громадському транспорті, на роботі або в інших ситуаціях, коли неможливо увімкнути аудіо. Доступний контент часто є просто якісніше підготовленим контентом.
Чи не стане посилення регулювання загрозою для свободи слова?
Завдання регулювання полягає не в тому, щоб визначати, що журналіст має думати або писати. Йдеться про зрозумілі правила функціонування ринку, захист прав аудиторії, прозорість, відповідальність і дотримання закону. Свобода слова не означає свободу від будь-якої відповідальності. Так само регулювання не повинно перетворюватися на втручання у редакційну політику. Тут важливий баланс. Сучасний регулятор має не лише реагувати на порушення, а й пояснювати вимоги, вести діалог, сприяти співрегулюванню, підвищенню професійних стандартів і медіаграмотності. Особливо це важливо в цифровому середовищі, де межі між медіа, платформою, блогером і користувачем стають менш очевидними.
Сім ризиків для медіапростору Прикарпаття
Які головні ризики Ви бачите на найближчі п’ять років?
Перший ризик – фінансове виснаження редакцій. Без ресурсів неможливо довго підтримувати якісну журналістику. Другий -кадровий дефіцит і професійне вигорання. Третій – надмірна залежність від соціальних платформ та їхніх алгоритмів. Четвертий – поширення автоматично створеного, неперевіреного або маніпулятивного контенту. П’ятий -прихований політичний та комерційний вплив. Шостий -зростання інформаційної нерівності між обласним центром і невеликими громадами. І, сьомий, мабуть, один із найбільших ризиків – звикання аудиторії до низької якості. Коли людина щодня бачить суміш фактів, чуток, реклами, емоцій і маніпуляцій, вона може втратити здатність розрізняти професійне медіа та анонімний канал. Саме тому медіаграмотність є питанням не лише освіти, а й інформаційної безпеки.
Керована цифрова трансформація: що визначить майбутнє медіа
Який сценарій розвитку Ви вважаєте найбільш імовірним?
Я назвав би його керованою цифровою трансформацією. Онлайн-сегмент продовжить зростати. Телебачення і радіо розвиватимуть нелінійні способи поширення. Частина друкованих видань скоротить періодичність або перейде в цифровий формат. Відбудеться певна концентрація редакційної спроможності. Сильні медіа стануть ще сильнішими, якщо зможуть адаптуватися. Слабкі працюватимуть нерегулярно або залишать ринок.
Однак можливий і сприятливіший сценарій. За стабілізації безпекової ситуації, відновлення економіки, розвитку туризму та місцевого бізнесу регіональні медіа можуть отримати новий імпульс. Є і кризовий сценарій – багато формально існуючих ресурсів, але мало незалежних редакцій і якісного власного контенту. Який із цих сценаріїв реалізується, залежить не лише від держави чи регулятора. Він залежить від самих редакцій, бізнесу, місцевого самоврядування,освітніх закладів і аудиторії.
Ви оптимістично дивитеся на майбутнє медіапростору Прикарпаття?
Я реалістичний оптиміст. Не думаю, що наступні п’ять років будуть легкими. Конкуренція за увагу і ресурси лише посилиться. Частина звичних моделей перестане працювати. Деякі медіа не витримають трансформації. Але потреба людей у якісній локальній інформації нікуди не зникне. Навпаки, у світі інформаційного перевантаження, штучного контенту, анонімних каналів і маніпуляцій дедалі ціннішим ставатимеджерело, якому можна довіряти. Прикарпатські медіа мають важливу перевагу – вони близькі до своєї аудиторії. Вони знають місцевий контекст, людей, проблеми і потреби громад. Якщо цю близькість поєднати з професійністю, сучасними технологіями, фінансовою прозорістю та відповідальністю, регіональний медіапростір не просто збережеться. Він може стати сильнішим.
Розмовляла Слава Угринюк
