Все-таки вірю, що влада дослухається до суспільства і проведе позачергові вибори парламенту в цьому році.
Якщо навіть парламенту обіцяно спокій до 2017 року в обмін на підтримку президентського варіанту Конституції. Потрібно тоді записати в перехідні положення Конституції – що позачергові парламентські вибори оголошуються одразу після її ухвалення. Не пройде ухвалення в парламенті – ухвалять іншим щляхом.
Позачергові парламентські та чергові місцеві вибори повинні радикально оновити політичний клас і нарешті почати реформу правил гри, як говорив класик – “жити по-новому”. Ера вчорашніх політичних проектів завершується, і вже зараз з’являються претенденти на їх заміну. Проте змінилася і країна, і неприродні політичні союзи, політики в масках чи беззмістовні “пустишки” вже не отримують підтримки населення. І навіть гроші не допомагають. Перевірено і президентськими виборами, і складом нової Київради.
Головний критерій для нових партій – відповідати запитам виборців. Список Порошенка, до прикладу, буде успішним, якщо він не лише об’єднає нову хвилю бюрократів, але і символізує собою шлях країни до Європи. Прийдеться залучати до роботи мабуть актив Європейської партії, і позиціонувати нову “Солідарність”, чи як би її не назвали, як основну проєвропейську партію, блок чи коаліцію. Ну і звичайно кожен “збитий льотчик” із минулої чи позаминулої влади в списку – це мінус один процент результату.
Так само перспективною є ніша “інша Україна” – прихильники тих цінностей, які наразі не у мейнстрімі. Перш за все це виборці Півдня і Сходу. Заяви і дії офіційного Києва все більше доказують, що є величезна кількість українців, яких не те що “не чують” – їх тупо не розуміють. Партія Регіонів все ще перебуває в депресивному тренді і втрачає актив. І.Коломойський поки не добрався до формування системних політичних проектів, але встиг до своєї бізнес-капіталізації додати капіталізацію публічну. На використання бренду “ІВК” можуть претендувати кілька проектів – від “Сильної України” до “Центру”.
Минулої суботи провела свій з’їзд Партія Розвитку України, яка прямо заявила про свою готовність долучитися до процесу мирного діалогу на Сході. Враховуючи підтримку ПРУ С.Льовочкіним та його позитивні стосунки з Президентом, ця партія може стати в короткотерміновій перспективі конструктивною опозицією до влади та в той же час партнером по переговорам зі Сходом. Присутність на з’їзді представників посольства США та американської торгівельно-промислової палати також служить сигналом, що США очікують появи поміркованої опозиції, а їх комунікація з С.Льовочкіним існувала ще з часів Л.Кучми. При залученні місцевих незаплямованих еліт цей діалог має стати успішним, і тоді його електоральний результат розділять репрезентанти місцевого населення і президентська політсила.
Суспільний запит на найбільш радикальні реформи раніше реалізували “Батьківщина” та “Свобода”, проте результат президентських виборів показав, що їхні виборці більше вірять Радикальній партії Ляшка.
Новостворена “Воля”, Демальянс, “Нове життя”, разом із уже заслуженою “Громадянською позицією” пропонують суспільству модернізацію за західним зразком. Якщо цих виборців не забере президентська партія, то такі партії можуть претендувати на 10-20% сумарного результату.
Окрім актуальної ідеології, завтрашні переможці повинні міняти і свою технологічну та організаційну роботу. Сучасні українські вибори неможливо виграти без професійного та щирого спілкування з виборцями в Інтернеті, соцмережах, використання всього спектру нових медіа. Проникнення Інтернету та продажі смартфонів перейшли порогову межу, а їх аудиторія складає найбільш активний сегмент електорату – лідерів думок.
Негативний досвід партій лідерського типу вимагає інших підходів до організаційної структури сучасних політичних утворень. Після втечі В.Януковича та ув’язнення Ю.Тимошенко їхні політичні сили зазнали безповоротних втрат. Саме тому минулої суботи і “Воля”, і Партія Розвитку України оголосили про горизонтальну структуру управління та про відсутність єдиного формального лідера. Навіть сучасні мережеві війни показали більшу життєздатність та сталість горизонтальних структур. Поєднання сучасних засобів комунікації та наявність мережі регіональних лідерів – технологічний шлях до перемоги у завтрашніх електоральних війнах.
