Пітик Олена – кандидат медичних наук, дитячий і дорослий психіатр, розповіла що означає термін синдром гіперактивності і дефіциту уваги, які його основні симптоми та лікування, а також до яких наслідків може синдром гіперактивності і дефіциту уваги може призвести у дорослому віці. Пропонуємо читачам цікаву і пізнавальну розмову.
Що означає термін синдром гіперактивності і дефіциту уваги?
Синдром гіперактивності і дефіциту уваги(скорочено СГДУ; англійською Attention Deficit Hyperactivity Disorder (ADHD)) — неврологічно-поведінковий розлад розвитку, що починається в дитячому віці. Сучасні дослідження в нейронауці свідчать про те, що цей розлад не проходить з віком, а залишається в людини на все життя. За сучасною американською класифікацією психічних і поведінкових розладів DSM V цей стан відноситься до нової рубрики, яка має назву Neurodevelopmental Disorders (розлади неврологічного розвитку).
Основні симптоми та лікування синдрому гіперактивності і дефіциту уваги
Проявляється такими симптомами: труднощі концентрації уваги, гіперактивність і погано керована імпульсивність.
СГДУ і його лікування викликали і продовжують викликати багато суперечок та дискусій. В існуванні СГДУ сумніваються низка медиків, вчителів, політиків, батьків і засобів масової інформації. Одні вважають, що СГДУ не існує взагалі, інші вірять, що є генетичні та фізіологічні причини цього стану.
З неврологічної точки зору, СГДУ розглядається як стійкий і хронічний синдром, для якого не знайдено способу ефективного лікування, який би гарантував остаточне одужання. Цей стан неможливо вилікувати повністю. За статистичними даними Сполучених Штатів Америки, цей розлад наявний у 3-5% людей, як дітей, так і дорослих.
Дайте коротку характеристику симптомам синдрому гіперактивності і дефіциту уваги.
Згідно з сучасними міжнародними класифікаціями МКХ-10 і DSM-IV розрізняють три групи симптомів СГДУ: гіперактивність, неуважність та імпульсивність. Про розлад ми можемо говорити лише в тих випадках, коли ці симптоми спостерігаються у дитини в різних ситуаціях і викликають суттєве клінічне страждання, порушують соціальне функціонування, перешкоджають успішному навчанню або професійній діяльності (якщо мова йде про повнолітніх людей).
В додаток до основних симптомів, перерахованих в МКХ-10(порушення уваги і підвищення рухової активності), слід назвати виражену імпульсивність. Порушення уваги проявляється передчасним перериванням виконання завдань і розпочатої діяльності. Діти швидко втрачають інтерес до завдання,так як їх легко відволікають інші подразники.
Рухова активність означає не тільки виражену потребу в рухах, але і надмірний неспокій, особливо тоді, коли треба поводитися відносно спокійно. В залежності від ситуації це може проявлятися в біганині, стрибках або вставанні з місця, коли необхідно сидіти (наприклад,на уроках). Також це проявляється у вираженій балакучості, шумною поведінкою, розкачуванні і вертлячості. Перш за все це спостерігається в структурованих ситуаціях, що вимагають високого ступеня самоконтролю.
В залежності від класифікації до основних симптомів поруч з порушенням концентрації уваги і підвищеної рухової активності відносять ще й імпульсивність. Імпульсивність або схильність до дуже швидких дій, проявляється у повсякденному житті,так і особливо у ситуації навчання. Вони не можуть дочекатися своєї черги, переривають інших і вигукують свої відповіді,не відповідаючи на запитання повністю. Частина таких дітей внаслідок своєї імпульсивності легко потрапляють у небезпечні ситуації, не задумуючись про наслідки.
Ця схильність до ризику часто стає причиною травм і нещасних випадків. Вони отримують покарання та інші дисциплінарні стягнення внаслідок необдуманого, а не відверто навмисного порушення правил.
Труднощі в контактах і соціальна ізольованість є частими симптомами, які утруднюють відношення з батьками, вчителями та однолітками. Тому такі діти рідко (або взагалі) не вміють дружити довго. Їх взаємовідносини з дорослими часто соціально розгальмовані, з відсутністю нормальної обережності і стриманості. Інші діти їх не люблять. Вони уникають контактів з дітьми молодшого віку і в подальшому часто опиняються в ізоляції. Їм важко адекватно сприймати та оцінювати соціальні ситуації,будувати свою поведінку у відповідності з даними ситуаціями.
Ці симптоми часто приводять до виникнення у гіперактивних дітей труднощів у навчанні. Крім того у них часто спостерігаються специфічні розлади в засвоєнні шкільних навиків, наприклад, в сфері тонкої моторики (наприклад,почерку).
Тому не дивним є те, що у гіперактивних дітей в результаті такої симптоматики розвивається низька самооцінка і емоційні проблеми.
До яких наслідків синдром гіперактивності і дефіциту уваги може призвести у дорослому віці?
Вторинні ускладнення включають дисоціальну поведінку і занижене почуття власної гідності. Відмічається значне співпадіння гіперкінетичних розладів з іншими проявами брутальної поведінки, такими як, “несоціалізований розлад поведінки”. Але, незважаючи на це, результати сучасних досліджень підтверджують виділення групи,в якій гіперкінезія є основною проблемою.
Наступна стаття з Оленою Пітик буде про конкретні прояви і симптоми синдрому гіперактивності і дефіциту уваги, а саме про: 1.дефіцит уваги (легкість відволікання та нездатність утримувати зосередженість); 2. порушення рухової активності (гіперактивність); 3. порушення вольового контролю над мисленням, поведінкою і потягами (імпульсивність)
