Пітик Олена – кандидат медичних наук, дитячий і дорослий психіатр. Нагадаємо, що ми розглядаємо синдром гіперактивності і дефіциту уваги у його конкретних проявах і симптомах. Сьогодні ми розглядатимемо порушення рухової активності (гіперактивність).
Зокрема, Олена Пітик зазначає: «Гіперактивність належить до основних клінічних проявів РГДУ. Раніше вважалося, що непосидючість спостерігається переважно в ситуаціях, які пред’являють до дитини з РДГУ вимоги гальмування рухової активності, наприклад, в класі під час уроків. За допомогою відеомоніторингу було доведено, що навіть під час сну ці діти демонструють вищу порівняно з однолітками рухову активність. З іншого боку, надмірна, з точки зору культуральних уявлень, рухова активність не може розглядатися як гіперактивність в тих випадках, коли вона не асоційована з дезадаптуючими формами поведінки.
Потрібно розрізняти гіперактивість у родинному середовищі та гіперактивність в соціумі (громадських місцях, зокрема у школі). При оцінюванні гіперактивності слід враховувати порушення поведінки лише в тих ситуаціях, в яких діти відповідно до культуральних норм мають бути спокійними. Наприклад, діагностично значущим є необґрунтоване переміщення столових предметів під час прийому їжі, розгойдування на стільці, що дійсно має розцінюватися як недоречна та неприйнятна для даної ситуації поведінка. Менш доказовою для діагностики розладу є висока рухова активність на перервах між уроками.
Діагностичні критерії гіперактивності (G2) вМКХ-10 вимагаютьнаявності у дитини принаймні трьох з перелічених симптомів, які спостерігаються щонайменше протягом 6 місяців і настільки суттєві, що призводять до вираженої дезадаптації дитини або ж не узгоджуються із загальним рівнем її розвитку:
1) часто занепокоєно рухає ногами або руками чи крутиться на кріслі;
2) часто залишає своє місце за партою, у класній кімнаті, не може втриматися, залишатися на місці в ситуаціях, що вимагають тривалого сидіння;
3) нерідко починає бігати, кудись дертися в ситуаціях, коли це зовсім недоречно (в юнацькому або дорослому віці аналогом окресленого симптому може бути відчуття неспокою в подібних ситуаціях);
4) часто є надмірно галасливою під час забави або не може заспокоїтися в ситуації, яка того вимагає;
5) демонструє прояви тривалої надмірної рухової активності, яка практично не модифікується соціальним контекстом та очікуваннями оточуючих людей».
Окрім порушення рухової активності (гіперактивність), виділяють також такі симптоми РГДУ як: дефіцит уваги (легкість відволікання та нездатність утримувати зосередженість) та порушення вольового контролю над мисленням, поведінкою і потягами (імпульсивність). Ми розглянули, з Оленою Пітик, що таке синдром гіперактивності і дефіциту уваги (http://frankivchany.if.ua/medychniporady/23010-shcho-take-syndrom-hiperaktyvnosti-i-defitsytu-uvahy-rozmova-z-likarem-psykhiatrom-olenoiu-pityk), а також Олена Пітик здійснила ґрунтовний аналіз дефіциту уваги (легкість відволікання та нездатність утримувати зосередженість) як визначальний симптом РГДУ http://frankivchany.if.ua/medychniporady/23066-olena-pityk-pro-defitsyt-uvahy-iak-vyznachalnyi-symptom-rhdu. Наступна стаття буде про порушення вольового контролю над мисленням, поведінкою і потягами (імпульсивність).
