Найактуальнішою темою останніх днів є підписання економічної частини угоди про асоціацію з ЄС Президентом України Петром Порошенко, котре відбулось 27 червня 2014 року. Навколо даної події точилось чимало дискусій: більшість українців позитивно сприйняли даний факт, адже збулись очікування, котрі не зміг втілити в життя колишній Глава держави.
Вже в перший рік даної угоди перед Україною постає низка завдань, від якості виконання яких залежить, чи вийдуть вітчизняні товари на ринок ЄС, чи полегшаться умови ведення бізнесу, чи зменшиться кількість непотрібних бюрократичних процедур та документів і чи відчують українці у буденному житті присутність омріяних європейських стандартів життя. «Франківчани» спілкувались з жителями центру Прикарпаття про те, як вони оцінюють даний крок в життєписі країни і що потрібно робити для того, аби удосконалити процес інтеграції України в європейську спільноту.
Рябошапко А.Л. – експерт-економіст:
27 червня 2014 року – один з найважливіших днів в історії новітньої України – підписана економічна частина угоди з ЄС. Після підписання Угоди про асоціацію слід очікувати нової жорсткої торгової війни з Росією. Найбільші втрати понесуть вітчизняний ВПК, металургія, машинобудування. Наприклад, для переорієнтації на експорт до ЄС машинобудівна галузь повністю не готова. Тільки на Донбасі це може привести до скорочення 150 тисяч робочих місць. З членами сімей – це 0,5 мільйона людей. Крім того, виникає серйозна небезпека для місцевих бюджетів. Влада зобов’язана давати гарантії усім цим людям та захищати виключно українського виробника, а не якогось іншого.
Згідно даних Комітету громадянських ініціатив, якщо ЄС завдяки Угоді про асоціацію обіцяє Україні збільшення торгівлі на 1 млрд євро, то від зниження торгівлі з РФ і ТЗ, Київ втрачатиме 33 млрд доларів, або 19% ВВП у 2014 році. З 19,2 млрд доларів експорту в Митний Союз, Україна здатна переорієнтувати на інші напрямки товари на суму всього 2,9 млрд доларів. Товари на 16,3 млрд доларів, а це 25,7% загального українського експорту, неможливо буде продати на інші ринках.
Боднарчук В.В. – директор:
Наразі активно точаться дискусії щодо того, наскільки комфортно будуть почувати себе підприємства нашої країни і чи зможуть вони конкурувати в умовах європейського вибору держави. І серед усієї інформації, що надходить від владних структур, не було дійсно найважливіших фактів для нас: які основні умови підготовки вітчизняних товаровиробників до роботи в умовах зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, які зміни, ризики та перспективи торгівлі. Не розвінчано існуючі міфи щодо наслідків створення всеохоплюючої ЗВТ та не розкриті найважливіші аспекти діяльності українських підприємств в новому конкурентному середовищі. Звісно, ринок західного світу відкриває нові можливості для реалізації українських товарів, однак процес інтеграції вітчизняних компаній до європейських стандартів навряд буде простим та безболісним. Це – своєрідний виклик для економіки усіх регіонів нашої країни, адже необхідним буде не лише удосконалення виробничого та якісного потенціалу підприємств, а й формування нової корпоративної культури, яка притаманна розвиненим європейським організаціям.
Паснак А.Т. – лідер, громадський діяч:
Ми дуже довго йшли до моменту підписання Угоди з ЄС. І рушійною силою в боротьбі за власні цінності та гідне майбутнє стала молодь. Шлях, який подолала наша країна до кращого майбутнього та все, за що боролись свідомі українці нині в руках кожного з нас. Ми не станемо дійсно європейською державою, якщо не почнемо змінюватись зсередини, працювати над собою. Ніхто не заперечує, що вийти з кризової ситуації
, котра, за прогнозами експертів, буде загострюватись, доволі тяжко. Спільними зусиллями ми впораємось з даним завданням, адже довели всьому світу і насамперед собі, що можемо консолідуватись і працювати в єдиній команді. Тому і влада, і прості громадяни повинні об’єднатись задля того, аби майбутнє покоління жило під мирним небом і мало забезпечене та щасливе майбутнє, без скорбот та поневірянь світом. Від влади очікуємо чітких інструкцій щодо того, як відбуватиметься процес входження до ЗВТ: чим ризикуємо, що втрачаємо і що здобудемо. Досі цьому питанню приділялось надто мало уваги, а крилаті голосні слова і просте лиття водички відверто набридли. Діючий уряд мав напрацювати план розбудови української економіки, вдосконалення політичних структур та всіх гілок влади. Без реального алгоритму роботи ми не зможемо достойно представляти свою країну у світовому масштабі.