Сьогодні ми говоритимемо про функції добровольців в закладі паліативної опіки. Нагадаємо, що з Надією Дуркач, випускницею Школи біоетики УКУ, ми уже розглянули такі питання: що таке паліативна допомога та які права має людина, котра помирає.
Детальніше можна ознайомитись за посиланнями:
1.http://frankivchany.if.ua/medychniporady/22895-shcho-take-paliativna-dopomoga-rozmova-z-vipusknitseyu-shkoli-bioetiki-uku-nadieyu-durkach. Слово паліативна походить від латинського слова «раllium», що означає «вовняний плащ». Паліативна допомога сприяє пом’якшенню страждань у кінцевій стадії хвороби та забезпеченню хворого необхідною людською підтримкою.
2.http://frankivchany.if.ua/medychniporady/23200-yaki-prava-maie-liudyna-kotra-pomyrje. Права людини, яка помирає – це підґрунтя на якому будуються принципи паліативної допомоги.
Надія Дуркач зазначає, що паліативна допомога – це цілий комплекс заходів і дій багатьох людей (її надають психологи, лікарі, волонтери, медсестри, духовні особи (священики або інші, відповідно до віросповідання людини). Тому потрібно розглядати діяльність волонтерів як одну із важливих складових роботи великої команди: «Найчастіше волонтерів залучають до таких видів діяльності:
Спілкування з пацієнтами (увага до них, бесіди, читання, проведення свят – це все позитивно впливає на пацієнта, який перебуває у хоспісі і тривалий час не виходить на вулицю).
Догляд за недужими (годування, масаж, заміна постільної та натільної білизни, допомога хворому під час ходьби тощо).
Господарські справи (допомога у прибиранні приміщень і території, догляд за садом і квітами і т.д.).
Допомога транспортом (перевезення пацієнтів на консультації, доставлення необхідних продуктів і товарів).
Важливо, що волонтери також можуть здійснювати психологічний супровід, підтримуючи тих, хто втратив близьку людину (ред. Нагадаємо, що паліативна допомога включає в себе допомогу та підтримку не тільки самого пацієнта, але і його родини)».
Надія Дуркач розповідає, що волонтери хоспісної служби не мають офіційного морального кодексу: «Проте існує загальний Кодекс добровольця, який містить цінності та принципи, якими слід користуватися в роботі з невиліковно хворими:
1.Будь-яка корисна справа є важливою для хоспісу, тому потрібно починати тільки посильну для себе роботу.
2.Розпочату роботу слід виконувати як належить і не перекладати її на інших.
3.Чесність, доброзичливість і терпеливість сприяють співпраці.
4.Не слід засуджувати колег та поспішати з висновками. Відкрите обговорення проблеми допоможе знайти вихід.
5.Необхідно з увагою ставитися до прохань і зауважень працівників хоспісу.
6.Не варто тримати у собі запитання без відповідей. Краще порадитися з персоналом або з іншими добровольцями.
7.Необхідно залишати за межами хоспісу тягар своїх невирішених проблем.
8.Поважай релігійні, філософські та інші погляди пацієнта.
9.Не відкладай на завтра допомогу, яку ти пообіцяв надати хворому. Завтра може бути пізно…
10.Під час спілкування з пацієнтом слід пам’ятати:
-бажання та інтереси хворого є основою вашого спілкування;
-вміння слухати і відкрите серце можуть побороти почуття самотності пацієнта;
-проявом розуміння стану хворого є виваженість та стриманість у емоціях і рухах;
-використання розповідних поширених речень і лагідних фраз створює атмосферу довіри.
11.Слід дослухатися до думки колег і не боятися змінювати свою діяльність у хоспісі. Адже,можливо,інша допомога принесе більше користі.
12.Подякуй іншим добровольцям за допомогу».
Матеріал підготувала Катерина Волошин
