Під час Всесвітнього економічного форуму в Давосі президент України Петро Порошенко провів 4-годинну зустріч із віце-президентом США Джо Байденом.
Спілкування двох політиків важко назвати спонтанним − очевидно, американській адміністрації потрібно було донести до українського президента цілий ряд позицій і скоригувати виконання умов, поставлених Вашингтоном під час останнього приїзду Байдена до Києва в грудні минулого року. Forbes виділив головні реперні точки діалогу між Києвом і Вашингтоном.
Тема №1. Безальтернативний Мінськ
Американці продовжують наполягати на реалізації Україною мінських угод, незважаючи на проблеми, що існують зараз у зоні АТО. Збільшення кількості обстрілів та провал переговорів щодо обміну полоненими в рамках тристоронньої контактної групи вилили чимало води на млин «партії війни», але геополітичні домовленості між Москвою і Вашингтоном, як видно з останніх подій, виходять далеко за рамки Києва. Саме тому ключове питання, яке обговорювали Порошенко і Байден у Давосі − якнайшвидша імплементація мінських угод, особливо тієї частини, що стосується зобов’язань України.
Зокрема, підсумком зустрічі послужило узгодження певної «дорожньої карти» проведення конституційної реформи з надання Донбасу спецстатусу. Щоправда, ніякого робочого документа, який описує хоча б орієнтовний формат реформи, ми так і не побачили.
У Порошенка все менше часу на збір конституційної більшості в Раді (на думку експертів, президент все ще не зібрав необхідну кількість голосів для соло в конституційному процесі), та й миротворча риторика все ще далека в Україні від внутрішньополітичного мейнстріму.
Наполегливість Байдена можна пояснити бажанням адміністрації Барака Обамизакінчити свою політичну каденцію, максимально розрулити всі тліючі конфлікти, ключове місце серед яких займатиме зовсім не Україна, а Сирія і охоплений полумʼям Близький Схід.
Тема №2. І знову вибори
Перспектива проведення виборів на Донбасі, що є ключовою позицією мінських угод, не покидає порядку денного при обговоренні української кризи. Байден вчергове дав сигнал − шукайте формат проведення виборів у «ДНР» та «ЛНР» відповідно до українського законодавства. Підказок Держдеп не дає, а в Адміністрації президента Порошенка вже втомилися прикидати всілякі варіанти і неминучі репетиційні ризики для шефа при будь-якому з них.
Якщо для США легітимізація «республік» і їх подальша інтеграція в Україну є способом поставити галочку в українському питанні, яка цілком нагадує крапку, то для Порошенка це − політичне харакірі.
Тому нерозумно думати, що натяки Байдена будуть почуті хоча б найближчим часом. Американцям тема теж «не горить», та й влазити в нетрі українського виборчого законодавства не дуже хочеться. Візит Гризлова і зустріч Суркова з Нуланд свідчать про те, що ініціативу в цьому питанні повністю передали Росії, тому США закликатимуть лише методично слідувати Мінську-2.
Тема № 3. Озброєння, як і раніше, на словах
Байдену важливо демонструвати Україні максимальну лояльність, незважаючи ні на що. Порошенко ж останні два роки наполегливо просить американців посприяти у військовій сфері, і в Держдепі регулярно обіцяють перейти від слів до справи. Цього разу Байден вчергове пообіцяв і запевнив Порошенка, що $23 млн, які надійшли в Україну в рамках науково-технічної співпраці − початок системної роботи в цьому напрямку. Також Байден підкреслив, що США готові й далі сприяти реформам України у військовій сфері.
Нагадаємо, США так і не погодили виділення Україні високоточного озброєння навіть у пік ведення воєнних дій у зоні АТО. Тому реальний формат співпраці в цій сфері можливий вже тільки при новому президенті США. Поки ж з боку Байдена дискусія на цю тему − не більше ніж спосіб не вдарити обличчям у бруд.
Тема №4. Бойкот «Північного потоку-2»
Газотранспортний проект Росії «Північний потік-2» викликав широкий резонанс у Брюсселі та Вашингтоні, крім того він безпосередньо зачіпає український інтерес. Байден і Порошенко не могли обійти увагою і цю тему. На даний момент 10 європейських країн вже висловилися проти того, щоб Росія продовжувала будувати газопроводи в обхід України, підкресливши, що їм було б набагато комфортніше транспортувати газ саме через нашу територію.
Але в ЄС існує і потужне лобі Росії в цьому питанні − представлене Німеччиною та Австрією, які вже підписали з Москвою зобов’язуючу акціонерну угоду. Звісно, Штати вирішили підтримати Україну і будуть задіювати свої ресурси для блокування енергетичних проектів Кремля. Оцінка Байдена виявилася короткою, але чіткою: «проект «Північний потік-2» − політичний», «шкодить як Україні, так і багатьом європейським країнам», «США зроблять усе, щоб не допустити його реалізації».
Буде вельми цікаво подивитися, як віце-президент США планує переконати Ангелу Меркель, яка в 2011 році перерізала стрічку на першому «Північному потоці». Економічна складова виявилася для німців визначальною.
Українській владі час уже навчитися у європейських лідерів дотримуватися простого принципу: «політика − окремо, економіка − окремо». Можливо, більшої частини проблем вдалося б уникнути. Слова ж Байдена щодо «Північного потоку-2» якнайкраще характеризує той факт, що знаменита Shell уже вибила для себе 10% акцій у проекті росіян.
Тема №5. Шокін чи мільярд
Темою «не для протоколу» в переговорах між Байденом і Порошенком виявилася доля протеже українського президента, генпрокурора України Віктора Шокіна, на чию відставку Вашингтон натякав ще в грудні. Порошенко поки що намагається викрутитися із ситуації з підписанням закону про Державне бюро розслідувань, яке нібито має успадкувати повноваження ГПУ. Але в Держдепі налаштовані рішуче, і цілком можуть почати процес зняття Шокіна без президента, натискаючи на своїх людей у найбільших парламентських фракціях, якщо Порошенко проявить впертість.
Деякі джерела повідомляють, що Байден навіть висунув ультиматум, поставивши виділення США кредитних гарантій для України на $1 млрд в пряму залежність від долі Віктора Шокіна. Враховуючи стратегічність позиції Шокіна для Порошенка, можна прогнозувати, що боротися за нього президент збирається до кінця. І той факт, що в Штатах вже вдруге піднімають питання про зняття українського генпрокурора, змушує замислитися: чим же він так встиг насолити Вашингтону?