Передовою темою минувшого уікенду стала зустріч настоятеля католицького світу Папи Франциска із головою православних московського патріархату Кириллом (із давньогрецької мови Κύριλλος — “пан, владика”) та прийняття сумнозвісної (як її вже охрестили у церковних колах «християнського «пакту Рібентропа-Молотова») декларації, суть якої в певній мірі заявляє про розподіл сфер впливу між православним та католицьким пасторами.
Попри те, мотиви дій Папи Франциска на підписання явно нав’язаного із кабінету Путіна тексту декларації залишаються прихованими від прихожан християнських церков.
Саме тому наші аналітики вирішили розглянути 3 основні причини такого розвитку подій.
«Голуб миру» Папа Францизк демонструє світу наближеність Католицького Ватикану до прихожан своєї конфесії та миролюбивість католицької церкви до інших конфесій. Щонайменше 3 абсолютно історичні ходи Папи можна навести на підтвердження цієї теорії. Це і його візит до синагоги у Римі, і відвідування іудейських та мусульманських святинь в Єрусалимі, та й сама поїздка до Куби є частиною цього списку.
Отож за цією теорію Папа ступив крок миру у російському напрямку, що не пояснює підписання абсолютно відособленого від реальності документу. «Заручик волі» Слід також розглянути вірогідність мирного ініціювання зустрічі Папи та Кирила з боку російської сторони. Себто Росія використовує усі напрямки для реструктуризації власного іміджу в європейському світі, а відкритість Понтифіка є ще одною можливістю отримати інформаційні дивіденди на Заході.
Таким чином, Папа став заручником власних «нововведень» у церкві і просто не зміг відмовити настоятелю однієї із гілок християнства у зустрічі після того, як уже зустрічався із іудейськими та мусульманськими релігійними лідерами. Попри те – ця теорія також до кінця не пояснює згоду Папи на підписання оприлюдненого по зустрічі тексту декларації.
«Раб обставин» Єдину теорію, яка хоч частково пояснює мотиви Папи щодо підписання декларації, озвучувати хочуть далеко не усі. Тим не менше, її вірогідність є високою, надто якщо урахувати наближеність настоятеля УГКЦ митрополита Святослава (Шевчука) до Папи Франциска та поінформованість останнього про події в Україні.
Існують реальні побоювання, що російські спецслужби віднайшли чергові факти зловживань прислужників католицької церкви, чи то в фінансових питаннях, чи, навіть, чергові факти розпусти католицьких священників по відношенню до неповнолітніх.
Використовуючи ці факти в поєднанні із небажанням офіційного Ватикану надавати їм гласності для збереження спокою серед прихожан, Папа Францизк, підтримуючи «Status Quo» римокатолицької церкви в релігійній частині, пішов на «політичні» поступки до «прохань» російського духовного керівництва.
Тільки ця думка пояснює, чому щиросердний та відкритий Папа Франциск зустріч із Кириллом проводить за «зачиненими дверима», після чого ставить своє «благословення» на явно політичному та вірно заангажованому документі. Єдине, що можна стверджувати точно – Росія отримала беззаперечну перемогу над Заходом, і прикриття її подальших дій в Україні – легітимізоване самим настоятелем усіх католиків світу…
Соколовський Максим, спеціально для «Франківчан»
Категорії
Аналітика
