Поширеною проблемою двадцять першого століття серед числа багатьох молодих сімей є питання чоловічого безпліддя.
Основними причинами даного відхилення у чоловіків зазвичай є порушення гормонального фону, запалення в статевих залозах, гонорея, перенесені травми і інфекційний паротит, розширення вен сім’яного канатика причиною якого найчастіше є захворювання варикоцеле.
Загалом, причин безпліддя у чоловіків є дуже багато і вони різноманітні. Не завжди вдається одразу визначити чому в сімейної пари не має дітей. Якщо дружина не завагітніла протягом одного року, то це є прямим показником для проведення обстеження обох статевих партнерів.
Як правило, чоловіче безпліддя є причиною бездітності подружніх пар у 40% випадків. Можливих причин для появи безліч, проте, на щастя, практично у всіх випадках безпліддя у чоловіків піддається лікуванню.
Чоловіче безпліддя, що виникає при неможливості проходження сперматозоїдами сім’явивідних проток, виникає в основному внаслідок перенесених вірусних захворювань сечостатевої сфери – епідидиміту (запалення придатка яєчка) і простатиту. Так само можливий розвиток подібного виду безпліддя через перенесені інфекційні захворювання туберкульозу, сифілісу, теплової або фізичної травми яєчок.
Найбільш відома в народі причина безпліддя – це еректильна дисфункція (імпотенція), яка унеможливлює проведення статевого акту. Секреторна безплідність виникає внаслідок зменшення або повного припинення вироблення яєчками сперматозоїдів, або ж зменшення їх рухливості, порушення будови, або інші дефекти сперматозоїдів, що ведуть до неможливості запліднення. Найбільш часті причини його виникнення – той чи інший вплив безпосередньо на яєчка. Це можуть бути травми або ж перенесене захворювання.
Однією з найбільш поширеною причиною виникнення чоловічого безпліддя є варікоцеле (варикозне розширення вен, що йдуть до яєчку) і водянка яєчка. Обидві ці хвороби ведуть до зменшення припливу крові до яєчка, і, як наслідок, пригніченні його функцій. До цих же симптомів призводить також вірусний паротит, в народі званий свинкою. Також тимчасовий ефект може виникнути внаслідок постійного порушення теплового режиму (перегріву).
Отже, дамо більш ширше визначення даній проблематиці. Варікоцеле – це захворювання, обумовлене варикозним розширенням вен сім’яного канатика. Саме по собі варікоцеле не загрожує життю пацієнта і, як правило, не приносить йому особливого занепокоєння. Основна небезпека варікоцеле полягає в тому, що захворювання може призвести до розвитку чоловічого безпліддя. При аналізі еякуляту порушення сперматогенезу визначається у 20-70% хворих з варікоцеле. Існують підтверджені дані про кореляцію між ступенем порушення продукції сперматозоїдів і тривалістю хвороби. У Деяких випадках варікоцеле супроводжується больовим синдромом різної інтенсивності.
З точки зору анатомічної тіло будови, репродуктивні органи чоловіка розташовані і поза тілом, і в середині нього. Сперму і гормон тестостерон виробляють яєчка. Сперма надходить з яєчок в спіральні канальця епідермісу, який живить і зберігає її доти, поки вона дозріває. Потім дозріла сперма надходить по сім’явивідних каналах в насінні бульбашки і зберігається там. Весь цей процес займає близько 72 днів. У процесі еякуляції відбувається наступне: секрет сім’яних пухирців, змішуючись з рідиною простати, утворює насінну рідину. Основоположним чинником до здатності дітородіння у чоловіків є розвиток повноцінної і достатньо зрілої сперми.
Сучасні дослідження, проведені в області флебології, виявили кілька причин виникнення первинного (ідіопатичного) варікоцеле: недостатність сполучної тканини, що утворить венозну стінку, недорозвинення або зміна клапанного апарату регіональних (вени яєчка і сім’яного канатика) та магістральних вен або порушення процесу формування нижньої порожнистої вени під внутрішньо утробному періоді.
Певні анатомічні особливості можуть викликати підвищення тиску в системі ниркової вени. Венозна гіпертензія викликає недостатність клапанів вени яєчка. Поступово розвивається обхідний шлях, в хворих виявляється зворотний потік крові з ниркової вени у вену яєчка, а звідти – в гроздевидне сплетіння. В якості провокуючого чинника, що призводить до розвитку варікоцеле, може виступати підвищення внутрішньочеревного тиску при довгостроково напрузі передньої черевної стінки (запори, інтенсивні фізичні навантаження, постійне перебування у вертикальному положенні).
Вторинне (симптоматичне) варікоцеле є ускладнення об’ємного процесу в нирках, тазу або в зачеревному просторі. У цьому випадку причиною розвитку захворювання стає перешкодою нормальному відтоку крові з вен сім’яного канатика.
В абсолютній більшості випадків постановка діагнозу при варікоцеле не становить труднощів для флеболога. Хворого опитують, Щоб визначити обставини розвитку та давність захворювання. Звертають увагу на можливі травми поперекової області. Весь спектр необхідних обстежень та комплексного лікування пацієнт може отримати безпосередньо у медичних спеціалізованих центрах.
Нерідко варікоцеле протікає практично без будь-яких симптомів і чоловіки не звертаються за медичною допомогою. Проте коли чоловік здає спермограму, відповідно до результатів аналізів показники можуть частково бути відхиленими від норми, знижується кількість сперматозоїдів і їхня якість. Звичайно, в такому випадку, здатність до запліднення знижена. Тому в таких хворих обов’язково в протоколі йде обстеження на інфекції, які передаються статевим шляхом. Також необхідно зробити УЗД органів калитки у різних положеннях для того, щоб оцінити ступінь варікоцеле в яєчках.
Серед інших захворювань також можна виділити коротку вуздечку статевого члена. Дане відхилення – це чоловіча аномалія, яка виявляється в процесі вікового розвитку і найчастіше буває вродженою. Вуздечкою прийнято називати шкірну складку, розташовану вертикально в області голівки статевого члена. Вона з’єднує крайню плоть з голівкою і обмежує рух крайньої плоті, допускаючи оголення головки, але залишаючи прикритим тіло статевого члена.
Пропоную ознайомитись з головними симптомами і тим, яким чином проводиться діагностика даного захворювання. Поки дитина ще не досягла підліткового віку, проблемні питання типу «як визначити коротку вуздечку статевого члена і що робити?» Можуть зовсім не з’являтися – її ознаки можуть бути непомітними аж до початку статевого потягу. Більш того, виявити ознаки короткої вуздечки у новонародженого практично неможливо в силу фізіологічного фімозу.
Зазвичай проблема виявляється в період змужніння хлопчика. Тому варто уважно прислухатися до того, що повідомляє підліток і розмовляти з ним на теми поетапних фізіологічних змін і статевого дозрівання. Хлопчик може мати скарги на:
– неможливість відкриття головки і хворобливі відчуття в цій галузі;
– викривлення головки і біль в області вуздечки при спонтанної ерекції;
– труднощі при сечовипусканні.
За звичай, у зрілому віці, дана проблематика характеризується прискореним сім’явиверженням (Норма рахується після 3 хвилин, до 3 – прискорене ). Саме з цією скаргою найчастіше звертаються пацієнти до медичних клінік.
Як правило, при виявленні даних патології у пацієнта з’являється неусвідомлений страх перед будь-якими маніпуляціями, пов’язаними з дотиком до члена. Підростаючи, юнак буде боятися відносин з жінками, як вогню, лякаючись сильного болю і розриву вуздечки.
Але проблема вирішувана в короткі терміни, якщо при перших же симптомах звернутися до лікаря-фахівця, який зможе порекомендувати Вам, пластичну операцію.
Однак, слід пам’ятати, що постановка лікарем даного діагнозу здійснюється безпосередньо після огляду пацієнта, який є обов’язковим у зв’язку з тим, що інші форми прискореного сім’явиверження піддаються іншим методикам лікування.
В більшості випадків лікування даного відхилення проводиться оперативно: підсікається вуздечка і зшивається келотовими швами. Оперативна корекція має назву френулотамія. Операція вважається успішною, якщо крайня плоть в результаті хірургічного втручання вільно і повністю відкриває голівку статевого члена. Для проведення подібних операцій в медичній практиці використовується новий апарат «Сургітрон». Завдяки якому, методом радіохвильового випромінювання післяопераційний період переноситься пацієнтом досить легко. Відсутність рубців і набряків забезпечує відмінний естетичний ефект. Через 5-7 днів пацієнт може вільно жити статевим життям, повністю позбувшись попередньої проблеми зі станом здоров’я.
Ще одніює з причин чоловічого безпліддя може бути патологічна вузкість препуціального кільця – Фімоз. Розвиток фізіологічного фімозу є генетично закладеним, та характеризується епітеліальним склеюванням внутрішнього листка крайньої плоті та головки статевого члена. Патологічний фімоз може розвинутися після травми пеніса або внаслідок рубцевого звуження крайньої плоті (рубцевий фімоз). Причини фімозу, що розвивається без попередніх травм і запальних захворювань до кінця не з’ясовані. Відзначається генетична схильність до розвитку фімозу, пов’язана з недостатністю еластичного компонента сполучної тканини.
У 96% хлопчиків крайня плоть при народженні не відкривається. Таке явище називається «фізіологічний фімоз», який продовжується до 7 років, в деяких випадках до початку статевого дозрівання. Такий фімоз потребує спостереження і не вимагає хірургічного лікування. До основних симптомів, які характеризують патологічний фімоз під час фізіологічного віку можемо віднести наступні:
– надування препуціального мішка під час сечовипускання;
– стоншення струменя сечі під час сечовипускання або його утруднення;
– запалення крайньої плоті – характеризується почервонінням, набряком, підвищенням місцевої температури.
У дорослих фімоз є ускладненням якогось основного захворювання. Якщо до уролога прийшов пацієнт з цим захворюванням, то лікар зобов’язаний перевірити його на інфекції, які передаються статевим шляхом, обстежити пацієнта на рівень цукрового діабету. Є різні ступені фімозу. Їх оцінка відбувається під час розмови та огляду пацієнта.
Якщо крайня плоть анатомічно нормальна і при насильному оголенні головка не стискається крайньою плоттю (немає збліднення, чи посиніння головки), то розкривають препуціальну порожнину “гудзиковим” зондом або тонким зажимом після обприскування аерозолем анестетика, потім обробляють вазеліновим маслом, закривають головку і надалі періодично відкривають її з метою запобігання злипання або утворення спайок і патологічних звужень крайньої плоті.
Якщо крайня плоть анатомічно вузька, якщо є інфекційно-запальний або склерозуючий процес (у дітей рідко), за наявності здавлення головки крайньою плоттю показана операція обрізання.
У медичному центрі «Медхауз» ми пропонуємо оперативне лікування, яке проводиться під дією місцевої анестезії. Під час лікування пацієнт впродовж 2-3 години перебуває під наглядом лікаря у клініці, після чого може йти додому. На 7 день знімаються шви і пацієнт абсолютно здоровий.
У сучасній медицині широко застосовується практика «хірургії одного дня». В ряді клінік є достатньо необхідних умов для проведення ефективного оперування. При усіх вищезгаданих операціях використовуємо апарат «Сургітрон». Лікування проводиться під місцевою анестезією, яка дозволяє пацієнтові суттєво скоротити час свого перебування у клініці.
Суть роботи приладу полягає в особливостях дії радіохвиль високої частоти на живі тканини: електричний струм перетворюється в радіохвилі високої частоти, які направляють за допомогою електрода на тканини. Сконцентрована на кінці електрода енергія коротких радіохвиль призводить до миттєвого руйнування клітинних структур з «випаровуванням» тканини, клітини розпадаються за рахунок виділення власної енергії. Випарювання тканин призводить до Коагулює ефекту, при цьому створюється сухе операційне поле. Головною перевагою «Сургітрону» є відсутність післяопераційних ускладнень, низька травматичність і короткий реабілітаційний період.
На відміну від скальпеля або електрокоагулятора (електро ножа), вплив радіохвиль не викликає нагрівання і травмування м’яких тканин. Отже, після операції процес загоєння не супроводжується больовими відчуттями, і не призводить до утворення рубців і шрамів. Останнє особливо важливо при усуненні різних новоутворень шкіри, що відповідно сприяє відмінному косметичного ефекту.
Також «Сургітрон» має антисептичну дію, що істотно перешкоджає проникненню інфекції і попереджає запальний процес. У порівнянні з традиційними операціями, які виконуються хірургічним скальпелем, відновлення цілісності тканини відбувається значно швидше. Після процедури в місці впливу з’являється скоринка, яка через 3-5 днів відпадає самостійно.
