Покинувши Краків, вирушаємо до Ченстохови (Częstochowa).
Ченстохова – духовна столиця Польщі. У місті є костел та монастир на Ясній Горі з іконою Матері Божої Ченстоховської (або Белзька ікона Божої Матері). За переказами, ікона була написана євангелістом Лукою в Єрусалимі, у Сіонській світлиці. Це одна з найвідоміших та найбільш шанобливих святинь Польщі та Центральної Європи. Через темний відтінок обличчя, також відома як “Чорна Мадонна”.
Оновивши, таким чином, свій гардероб, вирушаємо до Ясногірського монастиря (Ясна Ґура), де і знаходиться ікона Божої Матері.
Ясна Ґура (Jasna Góra) належить монашому ордену паулінів. Повна назва – Санктуарій Пресвятої Діви Марії Ясногорської (Sanktuarium Najświętszej Maryi Panny Jasnogórskie).
Якщо простежити шлях ікони до монастиря, то він буде таким:
- 66-67 рр. – під час втечі християн в містечко Пеллу, від нашестя римських військ, ікону забрали з печери, в якій вона зберігалася з іншими святинями;
- 326 р. – цариця Олена отримала цю ікону в дар під час паломництва до Єрусалиму, привезла її до Константинополя, де святиня і знаходилась впродовж п’яти століть;
- У добу Володимира Великого ікона була привезена до Києва, ймовірно якоюсь високою делегацією;
- Ікону перевозять з Києва до білоруського Полоцька, але белзький князь Юрій забирає її до Белза;
- 1377 р. – польський воєвода Володислав Опільський силоміць забирає ікону, а у 1382 р. дарує монастиреві на Ясній Горі.
Існує дві версії походження шрамів на щоці образу Марії. Перша – від удару шаблею гусита-іконоборця під час гуситських воєн XV ст. За легендою, монастир пограбували гусити. Зібравши всі скарби, вони хотіли вкрасти і чудотворний образ. Але невидима сила утримувала коней і віз зі святинею не міг зрушити з місця. У люті один з грабіжників скинув образ на землю, а інший ударив шаблею по обличчю. І в цей же момент кара спіткала їх обох. Першого розірвало на частини, а в другого відсохла рука.
Друга версія – шрами від удару “священної” шаблі мусульман “Зульфакар”, яка має роздвоєний клинок, під час нападу на Белз монголо-татар.
Ікона зберігається у каплиці Діви Марії. Сюди ми і йдемо в першу чергу.
Помолившись біля ікони, отець Олександр проводить екскурсію монастирем. Монастир розташований на пагорбі висотою 293 м. Його територія займає 5 га. З трьох сторін він оточений парком, а з четвертої сторони до нього веде великий сквер. Це ворота монастиря…
А це дзвіниця. Її висота – 106 м. і її видно приблизно з 10-кілометрової відстані від монастиря. Побудована у 1714 році.
А ось тут відбувають масові урочисті заходи, як от приїзд Папи Бенедикта XVI у 2006 році.
Ми побували у музеї, скарбниці та на хресній дорозі.
А ще у Лицарській залі. Вона була побудована в 1647 році. Її стіни розписані роботами польських майстрів, які зображають найвизначніші події історії монастиря. Тут проводять зустрічі, засідання єпископату, теологічні та філософські конференції.
Потім отець Олександр нас покидає і ми вирушаємо на огляд монастиря вже самостійно.
На декілька хвилин з’явилося сонечко!
Але знову зникає….
Ось така алея виводить нас у місто…
Ми потрапляємо у паркову зону. У нас є купа часу, щоб оглянути місто. Але боячись заблукати, ми далеко не відходимо.
Блукаємо парком…
Викумарили продавщицю в магазині, нічого не купили і почимчикували помаленько в готель.
І я буду не я, якщо не знайду ніде фігурку левика.
Попереду нас чекає нічний переїзд до Люксембурга…
А на сам кінець… Я в зеленому сведрі )))