Для молодого і море по коліна. Та чи стосується цей вислів молодих підприємців в сучасних умовах. Відповідь дав підприємець, громадський і політичний діяч Микола Гавриляк.
– Микола, скажи будь ласка, з якими найбільшими труднощами ти стикався, коли починав власну справу? Коли починав першу справу, то було два складних моменти: юридично розібратись з всіма документами/звітами/дозволами/договорами і в принципі це все з досвідом приходить, чи якщо маєш кошти, то можна найняти кваліфікованого бухгалтера. Іншим моментом була неринкова конкуренція. Моєю першою справою було виготовлення печаток та штампів, як виявилось, на ринку була й компанія одного з депутатів облради і ми були в одному приміщенні на різних поверхах. Замість вести свою діяльність та ринковими методами конкурувати, було задіяно цілу машину бюрократичних зв’язків щоб я не заважав компанії цього депутата працювати. В процесі були і вимагання хабаря і прямо казали, що я не можу займатись цією діяльністю, бо є політичні домовленості «зверху» і вони не можуть відмовити в сприянні депутату від цієї політсили. Взагалі дуже огидно бачити чинуш, які, замість прямих обов’язків, займаються примітивним лобізмом на таких низьких рівнях. Потім я поїхав навчатись в Польщу і компанію таки усунули, знайшовши формальну причину в протермінуванні якогось платежу на місяць часу в розмірі 300 гривень.
– До тебе часто звертаються із проханнями проконсультувати чи допомогти? Як ти реагуєш? Допомагаю, якщо маю час і проект чи людина мені цікаві. Чим більше буде успішних людей – тим більше клієнтів буде й у мене в плані реклами, яку ми надаємо місцевому бізнесу, чи в плані відвідувачів закладів, до успіху яких я не байдужий.
– Ти оголосив конкурс бізнес-ідей і є вже підтримана тобою справа. Чому ти це започаткував і по яким критеріям вибираєш проект?
Започаткував, бо вірю в успіх молодих людей, які мають амбіції, бажання втілювати власні мрії і готові працювати для цього, а не чекати, що їм все впаде з неба, чи дасть влада. Кожен може мені написати короткий опис бізнесу, який хоче робити спільно зі мною, як бачить мою участь, які ресурси потрібні та пояснити, чому саме ця ідея буде успішною. Після цього я ставлю уточнюючі питання і приймаю рішення. Все максимально просто та суб’єктивно: я або вірю в успіх проекту і готовий вкладати власні кошти, або не вірю і відмовляюсь від участі. Зараз вже отримав біля двадцяти заявок. На етапі затвердження два проекти, ще два вже працюють.
Очікую, від цих проектів хорошої віддачі, тому регулярно консультую людей, допомагаю з плануванням, обліком, рекламою через Типовий Франківськ та інші доступні ресурси.
– Чи допомогла тобі волонтерська і громадська діяльність у розвитку бізнесу? Якщо так, то чим саме? Я не бачу прямого взаємозв’язку між громадською чи волонтерською діяльністю і успіхом в бізнесі. Якщо говорити про політичну діяльність, то вона й взагалі шкодить бізнесу, якщо тільки ти не у «партії влади», саме тому ми маємо багато тих, хто від виборів до виборів мігрує з партії в партію. Для бізнесу буде куди корисніше, коли ви зконцентруєте всю свою увагу саме на ньому, а не пробуватимете поєднувати все одночасно. Це вже можу говорити з власного досвіду.
– Чому мер Львова Андрій Садовий взяв тебе в команду? Чия це була ініціатива і чи виправдалися сподівання? Під час дострокових виборів до ВРУ від Івано-Франківська у 2014 році, до міста приїхав Андрій Іванович, ми мали ряд зустрічей з робочими колективами і в перерві між цим, він мені запропонував спробувати себе у його команді в Львіській Міській раді щоб зрозуміти чи це те, чому я справді хочу присвятити своє життя. Після виборів я поїхав у Львів, мене «під опіку» взяв Олег Березюк, який тоді був заступником міського голови. Це були надзвичайно цікаві місяці роботи, коли ми починали свій робочий день в 8.00 з приїзду до випадкової лікарні чи школи на перевірку і завершували в 22-23 годині розглядом кореспонденції і звернень. Потім були вибори до Верховної ради і Олег Романович став керівником фракції, я майже на півроку переїхав до Києва в якості помічника народного депутата. Мої сподівання, на той момент, виправдались повною мірою, я побачив українську політику на найвищих рівнях. Не скажу, що такою я її уявляв, проте я був у хорошій команді і тоді був впевнений, що все от-от буде краще, всіх «поганих» покарають, «хорошим» вручать нагороди, але якось йшов час і все ставало звичним: погані, яких не карали, хороші, яких називали поганими і море маніпуляцій реальністю коли дивишся новини про те, свідком чого був вживу.
– Не боїшся лізти, як то кажуть, в брудну справу – політику?
Сама по собі політика не є ні «брудною», ні «чистою». Політику роблять люди і я, на жаль, зустрічав дуже багато творців «брудної політики» і дуже мало тих, хто робить її чистою, живе більшими категоріями, ніж миттєва особиста вигода чи влада заради влади. От чого насправді боюсь – це робити беззмістовні справи, погрузнути в безглуздій політичній боротьбі яка спрямована не на розвиток, а на задоволення дрібних інтересів вузьколобих людей. Мені страшно, що на це йдуть найкращі роки мого життя, тому я нещодавно вирішив зосередити свої зусилля виключно на власному бізнесі, сім’ї, освіті та подорожах.
– Які твої основні принципи або життєве кредо, яким ти завжди вірними і якими керуєшся при прийнятті рішень?
Результат – найкраща оцінка зробленій роботі.
Мар’яна Циганин
