В грудні минулого року з’явилася інформація, що з квітня 2016-го року, в Україні буде запроваджено обов’язкову абонплату для населення, яке споживає газ.
Щомісячна плата за наявності газової плити становитиме 17 гривень, а за наявності ще й газового котла – 29 гривень. Плата буде обов’язковою, навіть якщо споживач узагалі не користувався газом.
Про таку аєж ніяк не приємну ініціативу заявив голова “Нафтогазу” Андрій Коболєв. Він пояснив, що ця абонплата – за користування газовими мережами і ця норма прописана у новому законодавстві. Щоправда в грудні він підсолодив гірку пігулку, пообіцявши, що після введення абонентської плати здешевшають основні тарифи на газ для населення, тобто з ціни приберуть складову “на перекачування”: за даними Нацкомісії, що здійснює держрегулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, вона дорівнює 10,4% від “літньої” ціни (7,2 грн/куб. м), або 75 копійок. Тобто газ має подешевшати до 2,85 грн/куб. м узимку (нині – 3,6 грн) і до 6,45 гривень улітку.
«Абонплата – європейська практика. Вона вигідна тим, хто опалює будинки газом (зараз 200 куб. м коштують 720 гривень, а з абонплатою буде 599 гривень», – обіцяв в свою чергу і директор енергопрограм Центру світової економіки і міжнародних відносин НАНУ Валентин Землянський.
Як бачимо літні ціни озвучені паном Коболєвим дещо різняться від цифр пана Землянського. Але насправді, все що говорили ці два чиновника не має жодного значення, бо ніхто навіть не збирався, після введення абонплати, знижувати тарифи. Навпаки – з 1 квітня, так званий, зимовий (соціальний тариф) має зрости до 5,5 грн/куб.м, а літній планують підіймати ще щонайменше двічі. В жовтні 2016 року та в квітні 2017-го. Тоді ж (в квітні 2017-го) зросте й зимовий тариф.
Уряд вкотре з вправністю наперсточника розводить українців на гроші. Втім, суттєва різниця все ж є. Наперсточника ти можеш обійти, а тут тебе насильно примушують віддавати свої гроші невідомо за що. І хоча заступник голови правління альянсу “New energy of Ukraine” Мирослав Боднар розповідає казку про те, що після введення абонплати споживач зможе вільно вибирати постачальника газу та підписувати з ним окремий договір і облгаз, мовляв, на це вплинути не зможе. У нас що, є ринок постачальників газу? Ні, його немає, тому, з огляду на це, белькотіння уряду про начебто ринкові тарифи є черговою брехнею. За майже одностайними оцінками економічних експертів вже зараз тарифи на той же газ завищені, як мінімум, вдвічі. Адже при соціальному (зимовому тарифу) газові компанії продовжують працювати й отримувати прибутки. А якщо врахувати, що проплата за спожитий газ впала з 95% відсотків в 2014 році, до 56% в році поточному, а газопостачальні компанії не банкрутують, то можна сміливо говорити про більш, ніж вдвічі завищені тарифи.
Що ж до абонплати, то в цьому нововведені цікавим є те, що за наявності опалювального котла споживач повинен платити більшу абонплату, в той час, як мова, начебто, йде про постачання газу до лічильника (в кого він є). Все що всередині квартири постачальника не повинно обходити, скільки газових плит, скільки котлів, скільки газових конвекторів, тощо. Для цього якраз і є лічильник газу, який показує скільки газу спожито.
З таким же успіхом водоканал може брати абонплату за окремо за кожний кран, за душову кабіну, за унітаз і за біде (в кого воно встановлене). А якщо ще в квартирі ванна?
Те саме стосується й обленерго, які могли б здирати з посполитого гроші за кожну наявну в квартирі лампочку, плюс окремо за праску (якщо дві – то в двічі більше), плюс за кожний електроприлад, будь то електробритва, чи фен для волосся.
Абсурд, скажете ви? Не більший абсурд, як обкладання абонплатою опалювального котла. Бо навіть, якщо ви не користуєтесь котлом, то все одно сплачуєте абонплату. Залишається лише дивуватися, як наш уряд не згадав про газові колонки.
Московський цар Петро І з 1704 року ввів податок на печі. Схоже уряд Яценюка саме з самодержця-збоченця брав приклад, вводячи абонплату за опалювальні котли. Втім, нашим реформаторам є куди рухатись, адже Петро І ввів ще купу цікавих податків: на хомути, на шапки, на капелюхи й чоботи, на дуги візників, на яловичу шкіру, на вулики, на млини, на постоялі двори та наймані кутки, на винні підвали, на дрова, на горіхи, на кавуни й огірки, на пшеницю і свічки, на вуса (це — окремо від борід), на бороди, на питну воду й купівлю ліжок, на пивоваріння, на весілля, на похорони і народження. Кожне десяте порося мало бути переданим до державної скарбниці. А у Башкортостані царські збирачі податків брали гроші ще й за колір очей. Плата за чорні очі становила шість копійок, за сірі очі доводилося віддавати вже 21 копійку, за зелені та блакитні по 30 і 33 копійки відповідно.
Судячи з усього українцям не варто розслаблятися. Фантазій у нашого (а чи нашого?) уряду достатньо, щоб і далі збагачувати олігархів й обдирати народ.
От тільки наслідком податків Петра І було те, що люди тікали поза межі держави чи банально вимирали із голоду. В результаті кількість жителів — тобто платників податків — скоротилася приблизно на 1/5.
Як реагують на чергову реформу мешканці Івано-Франківська, котрі змушені вистоювати годинні черги в «Івано-Франківськгаззбуті»:
