4 квітня 1949 року у Вашингтоні представниками 12-х країн – США, Великобританії, Франції, Італії, Бельгії, Нідерландів, Люксембурга, Канади, Данії, Ісландії, Норвегії та Португалії – підписано Північноатлантичний пакт (НАТО).
Воєнно-політичний союз ставив за мету колективний захист і протидію комуністичній експансії.
У 1952 році до НАТО приєднались Греція і Туреччина, у 1955-у – ФРН. Цього ж року східноєвропейські країни на противагу НАТО створили свою військово-політичну організацію – Варшавський договір, – в котрій домінуючу роль відігравав Радянський Союз. У 1966 році, звинувативши США у порушенні умов договору 1949 року, з віськових структур НАТО вийшла Франція.
У 1982 році до Північноатлантичного пакту приєдналась Іспанія, у 1990-у об’єднана Німеччина зайняла місце ФРН, а в 1999-у до НАТО вступили Угорщина, Чехія і Польща, колишні члени Варшавського договору, котрий саморозпустився вісім років перед тим. У 2004-у вступили Болгарія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина, Словенія, та Естонія, а в 2009-у – Албанія та Хорватія.
Єдиною країною, що не має своїх регулярних військ, протягом понад півстоліття залишається Ісландія.
