Громадський діяч Роман Реведжук на своїй сторінці у соціальній мережі Фейсбук написав пост про свої враженнявід відвідин “Державної реєстраційної служби” в Івано-Франківську.
Активіст обурений якістю обслуговування людей у держустанові. Зокрема, тим, що заяву, яка повинна бути безкоштовною, змушують купувати у приватного підприємця.
“Я кричу про це, бо говорити не можна…
Сьогодні відвідуючи “Державну реєстраційну службу” в Івано-Франківську на Незалежності 9, був легко шокований.
Звертаю увагу як журналістів так і влади, не апелюючи до законодавчих актів. Під враженняпи побаченого та почутого, пишу як громадянин котрий як мінімум хоче якісного обслуговування в держустановах.
Державний реєстратор відправила мене до коридору, де в куті за столом має хтось сидіти (дівчина) і продати мені заяву. Приходжу. Там нікого не має, люди як і я чекають, на столі записка коли вона буде. Кажуть на обід пішла.
Обід? В 11 годині? А о 13 що тоді – підвечірок? Вона або на дієті: “після шостої не їм”, тому так рано ходить на обід, або їсть по 15 раз на день, а потім як в анекдоті: “правда що білий колір мене повнить”…
Повернемося до реєстраційної служби, зауважу – Державної! Коли я почав перепитувати, бо відповідно часу чекати в мене не було, (думаю в людей котрі прийшли отримати послугу також час має ціну), держреєстратори заметушилися, спочатку відправили мене до адміністратора, котрий повідомив, що заяви потрібні мені, є безкоштовними і їх повинен видавати, хто б ви думали – Р Е Є С Т Р А Т О Р.
Повернувшись на 2-й поверх, держреєстратори почали казати, що той стіл при вході в держреєстрслужбу, не має відношення до них. Виявляється – це приватний підприємець (дівчина), до котрої відправляють держреєстратори людей, аби ті платили кошти, за безоплатні послуги. Це звичайний папір який роблять з дерева – не буду заглиблюватись у філософію виготовлення паперу, але наскільки мені відомо, держреєстрслужба перейшла на електронне обслуговування? Чи я щось пропустив?
Взявши талончик відвідувача, дочекався своєї черги, дівчина (держреєстратор) за столиком 14, вже інформована була про моє незадоволення якістю обслуговування, спробувала мене переконати в тому, що їм гроші не дають на папір і тому вони змушені відправляти до “тої дівчини при вході”.
Держреєстратор – дівчина, за 14-тим столом, роздрукувала мені заяву, мило посміхаючись почала випитувати, нащо я фотографував талон. Пісоя чого в нас відбувся цікавий діалог:
– Ви колекціонуєте талони, що фотографуєте їх?
Я відповідаю: – Ні, але сьогоднішнє відвідування Державної реєстраційної служби, буде приводом для звернення уваги громадськості, влади та журналістів.
Держреєстратор(Вона): -Нема про що писати журналістам, та про це (сміється), на що увагу влади звертати, краще би щось інше зробили, а не займалися популізмом.
Я: – Я перепрошую, але ви мене відправляєте до підприємця, котра має мені продати річ, яка у Вас є безкоштовною? Як це по Вашому називається?
Вона: – Так, заява є безкоштовною, але ми не маємо права її роздруковувати, бо нам не виділяють кошти на це. А вона як підприємець працює собі при службі і це нормально.
А то що Ви звертатимете увагу комусь, то в результаті винними будемо ми, бо ми держслужбовці, а вона ні.
Я: -Так навіщо ви як держслужбовець, порушуєте закон і відправляєте люлей за безоплатною послугою до підприємців?
Вона: -А ви не мусите йти до неї, можете собі й дома роздрукувати необхідні документи.
Я: -Так але Ви мене відправили саме до того підприємця і взагалі, навіщо тоді Держреєстрслужба потрібна, Вам зарплату платити з держбюджету, коли я дома з Ваших слів маю робити щось?
Вона: -Я Вам сказала процедуру, робіть так і не возмущайтесь тут?
Тут був шок, я їй пояснив як повинен себе вести держслужбовець і щоб вона навчилася спілкуватися нормальною українською мовою на роботі.
Молода дівчина, державний реєстратор, близько тридцяти років і вже голова настільки засмічена.
Вона певно хотіла стати популярною, але я вирішив не тратити на неї час, не мій типаж, підписав потрібні мені папери і пішов собі.
Ось це покращення “Жити по новом” якесь вражаюче, вже не говорю про те, що після того як змінились умови реєстрації фізичних та юридичних осіб, в райцентрах держреєстратори сидять без оргтехніки, позаяк юстиція її ще не передала в користування, на хвилиночку вже третій тиждень пішов, а кошти на створення відділів пішли і зарплати так само нараховуються.
Та не про це, по даному випадку, телефонував пану Ігор Пасічняк і надіюся що у вищих ешелонах влади зміни є!
Як багато залежить в державній службі від людського фактору!”, – написав у своєму ФБ Роман Реведжук.
