Нещодавно на офіційному сайті Головного управління Національної поліції в області з’явилася переможна реляція про чергову звитягу наших правоохоронців у боротьбі із забороненим гральним бізнесом.
Йдеться про те, що в Богородчанах було виявлено заклад, де отой бізнес провадився. Очевидно, зі скромності в поліцейському повідомленні було опущено деякі суттєві подробиці цієї операції, з якими, вважаємо, слід ознайомити читачів.
Та почнемо з того, що про закриття богородчанського «казино», як його охрестили місцеві жителі, в поліцейських, тоді ще міліцейських, зведеннях згадується не вперше. Свого часу, точніше після перемоги Революції гідності, коли у всій Україні розгорнулася серйозна боротьба з підпільним (адже легального у нас не існує) гральним бізнесом, цей заклад виявили громадські активісти. Заблокувавши всі входи і виходи, викликали на місце події міліцію. В результаті «казино» припинило існування, правоохоронці у своїй звітності в тій графі, де йдеться про успіхи, поставили чергову пташку іѕ і через місяців два-три з’явилася інформація, що в Богородчанах гральний бізнес й далі живе та процвітає. Причому на тому самому місці. Щоправда, тепер він діяв під прикриттям цілком легального інтернет-клубу.
Зауважимо, що Богородчани — невелике містечко. Тут, як-то кажуть, в одному місці чихнув, а в другому «будь здоров!» бажають. Тож про те, що діється в тому закладі, знали, мабуть, усі, крім тих, хто за родом служби, отримуючи зарплату з наших податків, мав би протидіяти цьому явищу. Слід зазначити , що від інтернет-клубу до тамтешнього райвідділу тепер уже поліції хвилин п’ять-десять такої собі прогулянкової ходи з ручканням зі знайомими.
Щоправда, це не могло бути таємницею для правоохоронців, бо про існування незаконного грального бізнесу їхньому чільникові повідомляв і на сесії, і на президії районної ради депутат обласної ради по Богородчанському виборчому округу №1 Святослав Никорович. Власне, до нього самого підходили люди. Наприклад, один юнак, вкотре програвши, з відчаю (бо усвідомлював свою залежність та безвольність) ледь не зі сльозами на очах просив закрити той клуб. На зауваження, що на це є компетентні органи, його мати лише зневажливо махнула рукою, додавши хоча й літературне, але міцне слівце. До речі, й самому депутатові на його закиди головному районному поліціянтові, чи йому не соромно, що під самим боком у нього ведеться незаконний гральний бізнес, пояснювали, що тепер місцева поліція може тільки фіксувати такі правопорушення, а закривати заклад не має права.
Зрештою, в цьому є частка істини, бо після пертурбації наших органів внутрішніх справ, котру чомусь у верхах називають реформою, структура, котра займається боротьбою з економічними злочинами, в тому числі й гральним бізнесом, безпосередньо підпорядковується Києву. Керівництво місцевої поліції на неї впливу не має. Тож навіщо нам така поліція? — радше риторично запитав депутат. Отож знову за справу взялася громадськість. Тепер в особі ветеранів полку «Азов», а обласну владу представляв депутат С. Никорович.
Аби операція минула успішно, про її підготовку поліцію не повідомляли. Саме дійство відбувалося таким чином: у зв’язку з браком спеціальних засобів було позначено з допомогою ксерокса дві 50-гривневі купюри. Учасники операції заблокували вхід і запасний вихід, а ще два бійці «Азову» з прихованим диктофоном зайшли до закладу. Без якихось там натяків чи недомовок пояснили адміністраторові, що мають бажання пограти і протягнули купюри. Їм спокійно включили відповідний сайт з елементами еротики.
Коли пішла гра, про що повідомили умовним сигналом, викликали поліцію. На відміну від першого закриття закладу, цього разу правоохоронці прибули швидко, але пояснили, що, згідно з вимогами Кримінально-процесуального кодексу, обшук без згоди власниці приміщення робити не мають права. Отож поїхали за дозволом і повернулися аж хвилин через 40. Цікаво, а що б вони робили, якби цього дозволу не отримали?..
Далі почався рутинний тривалий опис техніки, котра є в клубі, хоча громадські активісти вимагали спершу вилучити касу, яка є речовим доказом незаконної діяльності закладу.
— Наші вимоги проігнорували, в результаті каса зникла, зокрема, не було виявлено позначених нами купюр, — розповідає Святослав Никорович.
До речі, знову повернемося до першого випадку з тим закладом. Тоді теж каса могла зникнути. Її спокійно на очах міліціонерів винесла працівниця, яку догнав один із громадських активістів.
— Коли ми зайшли до клубу, там курили. Як відомо, в громадських місцях це заборонено. Я вимагав, щоби з цього приводу було складено протокол про адміністративне правопорушення, але поліція знову ніяк не зреагувала, — продовжує розповідь депутат. — Ми кілька разів також просили, щоби поліцейські взяли у нас диктофонний запис, де чітко чути, за якими саме послугами зайшли сюди відвідувачі, а також відповіді працівника закладу, і, на нашу думку, є певним підтвердженням того, що тут проводилася незаконна діяльність. Зрозуміло, що у нас не було можливості взяти санкцію суду на цю дію. Зрештою, навряд чи нам би її дали. Не знаю як для суду, але для слідства це мало би бути цінною інформацією.
Та й це ще не все. Під час документування до закладу без перешкод зайшли якихось двоє молодиків міцної статури і спортивної зовнішності. І знову з бравими поліцейськими трапився приступ апатії, коли активісти стали вимагати, щоб вони з’ясували особи незваних гостей. До речі, вони виявилися не самі. Незабаром тут уздріли одного дуже відомого громадського діяча, який не полінувався з івано-Франківська приїхати. Наразі його прізвище не будемо вказувати — всьому свій час.
Виявляється, він ще й експерт з діяльності різних інтернет-клубів тощо. Принаймні почав доводити, що цей заклад існує на законних підставах. А ніхто цього і не заперечував. інша річ, що в законному закладі поряд із законними послугами повним ходом надавали й послуги, заборонені українським законодавством. І прикро, що його власником виявився колишній працівник міліції. Причому ця людина свого часу в силу службових обов’язків ризикувала собою, захищаючи нас. І ось така метаморфоза. Розуміємо, що зарплати і пенсії працівників органів внутрішніх справ, звісно, не керівного складу, не захмарні. і що грошей забагато не буває. і все ж.
На жаль, на цьому історія не закінчилася. Через кілька днів, точніше, ночей,раптом згорів мікроавтобус, котрий стояв на подвір’ї одного з активістів. Знайомий автора цих рядків — колишній «спезназівець», а нині інструктор, сказав, що такі випадковості трапляються раз на мільйон. Мимоволі згадалися двоє суворих молодиків, котрі зайшли до клубу в момент документування його незаконної діяльності. От якби були відомі їх особи… Можливо, й варто поцікавитися, де вони перебували в ніч із такого-то на таке…
До речі, той бус не був приватним, а належав полку «Азов». Чи будуть хлопці мстити — не знаю. Зрештою, хай цим переймаються ті, хто його палив. Тим більше, що навіть якщо їх і не наздожене земна справедливість, неминуче зустрінуться з Вищою справедливістю. Цього ще ніхто не уникнув.
Перед тим, як поставити крапку, щиро зізнаюся, що і в нашому матеріалі виказали не всі подробиці. Дещо залишили, так би мовити, в запасі. Як кажуть мисливці, на кожного звіра свій набій. Тим більше, міркую, місцева поліція могла б дати лад тому клубові, якби… Але про це згодом. А зараз радив би просто з цікавості порівняти наш опис події з інформацією офіційного сайта обласної поліції.
