Тема боротьби з корупцією – завжди на часі. Особливо актуальною вона є в період виборчої гонки. Провладні сили, намагаючись втримати свої позиції, неодноразово наголошують на тому, що затято боряться з цим явищем і намагаються в корінь його знищити.
Однак, як показує практика, слова не завжди сходяться з діями, та й можновладці, гребуючи нормами моралі, продовжують обкрадати український народ, навіть в такі важки часи. За останнє десятиліття корупція влилась в життя кожного українця. Скажімо, без неї дуже важко обійтись, вступаючи до ВНЗ, прийшовши в міліцію, або влаштовуючись на роботу. І з цим стикався, либонь, кожен українець.
Саме зараз ми пожинаємо плоди корупційної діяльності тих людей, які роками утримувались при владі. При тому, що рівню життя в нашій країні залишається бажати кращого, витоки корупції ідуть саме знизу до вершини, при цьому збільшуючи кількість «вкраденого» у держави. Уряд підгодовував українців мізерними заробітними платами та соціальною допомогою, а висококваліфіковані фахівці, яких серед громадян України не так і мало, вимушені втікати за кордон. Тепер без корупції важко навіть народити дитину або поховати небіжчика. Вона стала неписаним законом в побуті українців.
Обов’язком влади було, є і буде знищення даного явища. Однак, далі за гучні вислови, урядовці не пішли. Залежно від того, наскільки вертикаль влади пронизана корупцією, настільки вона й становитиме в подальшому небезпеку для всієї нації.
Так нещодавно новообраний мер Києва Віталій Кличко заявив про те, що бюджет столиці буде прозорим , а міська влада звітуватиме перед громадськістю за свої дії. Хотілося б повірити, що в даному випадку історія не піде «за традицією» і ми побачимо чіткі зрушення.
Однак поки що – жодних результатів і дій, окрім балаканини.
На Прикарпатті корупція та хабарництво – теж не новизна. Найчастіше стикаються з даними проблемами в освітянській сфері, міліції, медицині та на державній службі. Івано-Франківські ЗМІ мало не щотижня червоніють від нових обличь та імен, які погрузли в корупційних скандалах.
Зловживають своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби, з метою отримання незаконної винагороди прикарпатські міліціянти: «просять» гроші за «кришування» наркопритонів, незаконного збуту алкоголю, за звільнення з-під варти, не притягнення до кримінальної відповідальності тощо.І ситуації такі – непоодиночні. Їх, насправді, сотні, однак до завершення доходять одиниці.
А нещодавно засвітився в корупційному скандалі екс-депутат Івано-Франківської міської ради від “Свободи” Володимир Колковський. Він обвинувачується за ч. 2 ст. ст. 190 ККУ – шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому.
Як бачимо, чиновники переходять межі дозволеного, їх не лякає ні можливість втратити роботу, ні загальнолюдський осуд.
Партія розвитку України займається і буде займатись моніторингом дій влади, доносити результати до громадськості.
Успішна боротьба з корупцією повинна ініціюватись не знизу, а згори. Адже коли громадськість доводять до протестного рівня й змінюється влада, то зазвичай просто замість одних корупціонерів приходять інші, бо культура поведінки не міняється. «Команда розвитку» вважає, що влада повинна висловити свою ініціативу і зняти з плеч українців ярмо хабарництва. Від цього залежить наша економіка, моральний розвиток і майбутнє.
Андрій Рябошапко – експерт, член Партії розвитку України
