“Стати батьком зовсім легко. Бути батьком, навпаки, дуже важко.”- цей вислів німецького поета ХІХ століття Вільгельма Буша актуальний і в наш час. І справді, мистецтво бути батьками – не тільки подарувати життя своїм дітям, а й виростити їх здоровими і водночас щасливими, самодостатніми, комунікабельними, відповідальними і впевненими у собі особистостями.
Для кожного вікового періоду дитини характерні певні анатомо-фізіологічні особливості, на основі яких базується організація догляду, харчування, виховання, проведення заходів попередження захворювань.
Особливе значення має перший період розвитку малюка, допоки йому не виповниться 6-9 місяців. Протягом цього часу основна потреба – відчувати себе в безпеці, комфорті, бути під постійним наглядом своїх батьків. З моменту народження малюк повинен знаходитись в безперервному тілесному контакті з батьками. Ніжні дотики, розмови з дитиною, колискові допомагають налагодити з дитиною міцний емоційний зв’язок. Малюк абсолютно безпомічний, і для найкращої адаптації його до нових умов потрібно створити атмосферу, наближену до внутрішньоутробного життя: тілесний контакт, спілкування, грудне вигодовування, тепло, чистота, захист від інфекцій, батьківська любов.
Грудне вигодовування – взаємовигідний процес, корисний не тільки для дитини, як джерело основних необхідних для нормального росту і розвитку поживних речовин і факторів захисту від інфекційних захворювань, а й для жінки, що народила. Вигодовування грудьми – прекрасна можливість для жінки відчути себе матір’ю та реалізувати закладений у ній природою материнський інстинкт.
На жаль, в деяких випадках медики розглядають грудне вигодовування лише з позиції харчування дитини і єдиним показником ефективності живлення малюка вважають мау тіла. Вони з легкістю переводять дітей на штучне вигодовування, не задумуючись над тим, що позбавляють маму і маля необхідного тісного контакту.
В кінці ХХ століття в літературі по догляду за дітьми можна знайти багато рекомендацій, зокрема і авторитетних спеціалістів (Б.Спок, Д.Уотсон та ін.), які пропонували не брати малюка на руки, не реагувати на плач, коли він ситий, а підгузник сухий, годувати грудьми в чітко визначені години, бо це начебто псує характер дитини. Ці поради були спрямовані на полегшення життя батьків, але зовсім не враховували усіх життєвих потреб дітей. Такі діти, відчуваючи нестачу любові, уваги та турботи про себе, виростали недолюблені, без відчуття впевненості в безпечності світу, в який вони ввійшли після народження. Перший період розвитку дитини завершується, коли дитина освоїла повзання і робить перші кроки.
У наступному життєвому періоді (від 9 місяців до 3 років) дитина здобуває перші навички самостійності, розуміє, що є заборони батьків, усвідомлює особисті границі іншої людини (“пограйся сам, мама втомилась”), формує навички самозбереження і безпеки (переходячи дорогу, тримається за руку), знайомиться з відчуттям різних почуттів (образи, злості, незадоволення).
Наступний період (від 3 до 6 років) це стан незалежності (зроби сам, прибери за собою іграшки, підмети підлогу), формується відчуття відповідальності за свої вчинки.
На останньому періоді (від 6 до 18 років) для дитини важлива взаємодія з однолітками, саме на цьому етапі формується елементарне розуміння роботи в команді. Батькам в цей період необхідно намагатися бути чесними та відкритими з дітьми, та, разом з тим, слідкувати за своїми власними вчинками та діями, щоб уникнути явища “подвійних стандартів” при вихованні дітей. Варто також не забувати про підтримку та безумовну любов до своїх дітей, оскільки це є невід’ємним елементом відносин між батьками та дітьми.
Такими є основні психологічні основи догляду за дитиною та її вихонання в сім’ї. Але на практиці у батьків, особливо недосвідчених, може виникнути ціла низка запитань, з якими вони завжди можуть звернутися до педіатра. Загальновідомо, що будь-яку хворобу легше попередити, аніж лікувати. Та профілактична медицина потребує значно більше часу. На жаль, в державних поліклініках пацієнти змушені вистоювати у чергах, огляд та бесіда з лікарем зведена до мінімуму в часі, тому педіатр не має можливості повноцінно надати свої послуги. Сучасна приватна поліклініка покликана якраз подолати ці недоліки, налагодити контакт між маленькими пацієнтами, їх батьками та педіатром і забезпечити якісне та професійне надання лікарських послуг.
