Про те, яких сюрпризів варто чекати від передвиборчої гонки і від самих виборів в Раду, в ексклюзивному інтерв’ю кореспонденту інтернет-видання Новини України – From-UA розповів політолог, глава Інституту української політики Кость Бондаренко.
– Кость Петрович, здравствуйте! Як відомо, на наступний день після свята незалежності України президент розпустив Раду. На порядку денному – передвиборча кампанія і самі парламентські вибори. Але перш, ніж поговорити про них, хотілося б уточнити: чи можна вважати цю Раду діючої?
Кость Бондаренко: – Вона не просто діюча. Є принцип безперервності влади, і, відповідно, наступна Рада вступає в свої повноваження тільки після прийняття депутатами присяги. До тих пір нинішня Рада зберігає свою легітимність: вона може приймати будь-які рішення, аж до цієї самої присяги.
– Які важливі рішення вона зобов’язана буде прийняти наостанок?
Кость Бондаренко: – Це, в першу чергу, повинні бути рішення, пов’язані із змінами виборчого законодавства. Можливо, будуть дозволені блоки, можливо, буде знижений прохідний бар’єр і т.д. Це перше.
Другий момент – необхідна бюджетна резолюція на наступний рік. Вона подається, як правило, у вересні-жовтні, вноситься до парламенту, який зобов’язаний її прийняти. На основі бюджетної резолюції приймається бюджет на наступний рік, про це теж не можна забувати.
Третій момент – необхідне прийняття цілої низки законів, які вже внесені до Верховної Ради, економічного, політичного та суспільного характеру. І, якщо говорити про люстрацію, то мені, наприклад, більш за все подобається Закон Колеснікова-Шпенова, який передбачає, що якщо вже проводити люстрацію, то тоді нехай підуть з політики всі, хто має причетність до політичних процесів аж до 2014-го року. Всі ті, хто несе на собі відповідальність за 23 роки незалежності.
Так що питань є багато.
– Раз вже ми згадали про люстрацію, Ви згодні зі словами президента про те, що найефективніша люстрація – це вибори?
Кость Бондаренко: – До цього можна ставитися по-різному. Умовно кажучи, Закон про люстрацію, який підготували представники постмайданної середовища, передбачає, що участь в управлінні державою не можуть приймати такі люди, як колишні комсомольські керівники, члени партії, ті, хто працював або брав участь у роботі КДБ, ті, хто мав причетність до режимові Януковича, Азарова і так далі.
Однак в такому випадку і Петро Порошенко, який займав пост міністра в уряді Азарова, не повинен бути на чолі держави. Нехай не знайдеться на посту голови Верховної Ради Турчинов, колишній другий секретар Дніпропетровського обкому комсомолу. Не може займати пост міністра фінансів, щиро шанований мною, Олександр Шлапак, який був першим секретарем Львівського обкому комсомолу і так далі. Напевно, не може бути універсальної формули для люстрації.
Або, дійсно, йти за принципом Колеснікова-Шпенова, що значить – видаляти всіх. Або ж, умовно кажучи, давайте до Закону про люстрацію до статті 15, будемо вписувати: (. Сміється – Ред) «! Забороняється займати посади в управлінських структурах всім, хто брав участь у діяльності Комсомолу, крім Турчинова»
– Дійсно, було б смішно, якби не було так сумно … Кость Петрович, давайте повернемося до питання передвиборчої кампанії. У чому буде її особливість?
Кость Бондаренко: – Вона буде короткою, жорсткою і з не меншим використанням адмінресурсу, ніж за часів Януковича. Уже зараз мої знайомі, які збираються балотуватися по мажоритарних округах, стикаються з тим, що їх просто попереджають: «Ви вже узгоджені або не узгоджені нагорі? Якщо не узгоджені, то вибачте, будь ласка, ми не можемо вам гарантувати, що ви потрапите на зустрічі в школи, в лікарні і так далі ».
– Які партії будуть прохідними – ваш варіант? Хто, швидше за все, пройде в Раду?
Кость Бондаренко: – Я вважаю, що тих, хто дійсно сьогодні проходить в наступну Верховну Раду, може бути декілька: це президентський проект «Любі друзі-2» (. Йдеться про «Солідарності» – ред), ВО «Батьківщина», ну і Ляшко, зрозуміло, має шанс сьогодні пройти.
Під питанням УДАР, багато що залежить від того, будуть вони йти разом з Порошенком, або ж будуть окремо, але все одно, у них шанси є. Я вважаю, що є й серйозні шанси у Партії Регіонів. Це ті політичні сили, які дійсно мають хороші шанси потрапити в нову Раду.
– Ви сказали про Партію Регіонів, вона проводитиме ребрендинг або так і залишиться сумнозвісної Партією Регіонів?
Кость Бондаренко: – Насправді, крім фейковой інформації, що Партія Регіонів саморозпускається, що була потім спростована, я більше не бачив ніяких даних. Не кажучи вже про ребрендинг.
– Якою буде доля ВО «Батьківщина», як Ви вважаєте? Враховуючи, що її покинули не останні депутати, в тому числі ті, хто був «обличчям» партії – Яценюк і Турчинов? Що там зараз відбувається?
Кость Бондаренко: – «Батьківщина», яка на деякий час осиротіла, отримала назад свого лідера – туди повернулася Юлія Тимошенко.
Відповідно за цей час сформувалася певна диспозиція. Головна ідея була – «ми повинні згуртуватися навколо Юлії Тимошенко і далі йти вперед з нею». Але згуртуватися навколо Тимошенко – це така собі «софтпозіціонность».
Тимошенко програла вибори Порошенко. Зрозуміло, вона не може бути сьогодні представником партії влади. Вона не перебуває зараз ні в опозиції, ні у владі. А тим часом багато людей з «Батьківщини» пішли у владу. І вони раптом зрозуміли, що досягли своєї мети. Вони отримали своє крісло, свій портфель і навіщо їм сьогодні, наприклад, ризикувати, підставлятися, захищаючи Тимошенко? Отже конфлікт, який проходив по лінії конформізм і нонконформізм, був неминучий. Нонконформісти залишилися з Юлією Тимошенко. Конформісти пішли разом з Яценюком, Турчиновим та іншими.
– А що буде з комуністами? Питання банальний, але він сьогодні стоїть на порядку денному в країні.
Кость Бондаренко: – Дійсно – це важливе питання. Попит на комуністів нікуди не подівся. Комуністична ідея досі ще жива і затребувана частиною суспільства, незважаючи на те, що її сьогодні намагаються заборонити. Ті, хто ностальгує за минулим, все одно залишаються.
Більш того, з’явився цілий ряд людей, які стали новими комуністами. Вони вже прийшли в Комуністичну Партію з бізнесу, і вважають, що Карл Маркс, коли писав свій «Капітал», він мав на увазі зовсім інший «Капітал». Вони ніколи не читали ні Маркса, ні Леніна, але їм в принципі подобається, що є такі ідеї загальної рівності і соціального благополуччя. Є й такі, хто прийшов в Компартію з кон’юнктурних міркувань.
Останнім часом в Компартії сталося кілька розколів. Спочатку пішов Грач, потім від Симоненка відійшла група молодих людей: Голуб, Калетник та інші. І сьогодні, напевно, розгорнеться боротьба за бренд «Комуністична Партія» і за мережі комуністів.
Я якось проводив дослідження, присвячені саме регіональним елітам, і звернув увагу на те, що на південному сході України на міському, районному рівні, Комуністичну Партію очолюють в основному молоді люди – близько 30-ти і злегка за 30, також там є дуже багато людей, яким трохи більше 20 років. Всі вони дійшли під час останньої хвилі популярності Компартії і очолили партійні осередки. Боротьба в Компартії буде саме за ці молоді голови, ну і за нові ідеї про те, яким чином позиціонувати Компартію.
– З протилежного боку у нас є ще націоналісти – «Свобода» і «Правий Сектор». Які у них шанси?
Кость Бондаренко: – Вони показали свою нежиттєздатність на минулих президентських виборах, у них був шанси показати свою конструктивність. Але як показує досвід, той же Олег Ляшко виявився більш переконливим і більш затребуваним. Володимир Фесенко колись сказав цікаву річ з цього приводу: «Останні вибори показали, що в Україні войовничий націоналізм поступився місцем войовничому популізму».
– Кость Петрович, як Ви думаєте, чи може недосконалість законів зіграти якусь вирішальну роль на цих виборах? І крім цього, як на результати виборів вплине війна на Донбасі і те, що Крим – «вже не наш»?
Кость Бондаренко: – Ці регіони не голосуватимуть, а значить – вони фактично не отримають свого представництва. Там організувати вибори проблематично, якщо не сказати – неможливо. Тим не менш, цілком очевидно, що не пізніше, як через пару місяців-півроку фактор, що Донбас не голосував, стане грунтом для другої хвилі сепаратизму.
Економічно обгрунтованого сепаратизму, що визначається тим же, з чого починалася історія Сполучених Штатів: в 1773-му році під час Бостонського чаювання, було висунуте гасло – «Ні податкам без представництва в парламенті!». У той час представники Штатів, колонії Великобританії, не були представлені в парламенті. Це викликало величезну реакцію, сепаратистські настрої, Штати відділилися, війна між Британією і Штатами тривала досить довго і закінчилася освітою Сполучених Штатів. І цей же фактор необхідно враховувати в Україні.
Якщо завтра Донбас не отримає свого представництва у Раді – післязавтра він виступить з гаслом – «Ні податкам чи ні залежності від Києва без представництва в парламенті!». І я розумію, що ці гасла будуть зрозумілі на Заході, вони близькі західним обивателям і західним політикам.
Ось що необхідно дуже добре усвідомити нашим політикам, які вважають, що «чого там, проведемо вибори без Донбасу, заради Бога, пару депутатів не отримаємо, у нас за Конституцією є 2/3 депутатів, значить це легітимні вибори». Це легальні, але не легітимні вибори. Необхідно зрозуміти, що вони дадуть серйозне підгрунтя для політичних проблем в майбутньому.
Другий момент – це переселенці, біженці, які не отримують сьогодні статус біженців. Ось де буде грунт для зловживання! Уявіть собі, що в деяких округах раптом раптово, за тиждень перед виборами, з’явиться на 10-15% більше людей, які раптом отримають прописку, тимчасово, але все-таки прописку в цьому окрузі. Як бути з цими людьми, як бути з цим явищем? І зрозуміло, що на підставі такої ось прописки, використовуючи всі ці міграційні процеси, можна робити абсолютно неймовірні цифри.
– Тобто це якраз може виявитися тим самим фактором непередбачуваності на виборах?
Кость Бондаренко: – Саме. Але справа в тому, що подібні сюрпризи неможливі без використання адміністративного ресурсу, вирішального в чию користь підуть ці голоси.
– Як Ви думаєте, Кость Петрович, в новій Раді більшість буде провладним? Або може вийти так, що несподівано для всіх воно буде опозиційним?
Кость Бондаренко: – Воно буде ситуативним, це більшість. Навіть якщо Порошенко проведе свою політичну силу в Раду, йому доведеться шукати союзників. Одним з таких союзників, дуже ймовірно, стане Ляшко. Уявіть собі наступний парламент, в якому Ляшко буде спікером, наприклад (сміється – ред.). Це буде веселий парламент, насправді.
А справа вся в тому, що Порошенко потрібно буде не проста більшість, а конституційна, для того, щоб прийняти Конституцію. Зрозуміло вже, що у Ляшка дуже великі апетити. І він буде говорити, якщо не про крісло прем’єра, яке Порошенко йому навряд чи дасть, то про крісло спікера. І на деякому етапі навіть можливий компроміс між Порошенком і Ляшко в цьому відношенні. До першого розгляду бюджету, принаймні, тому що це питання завжди сварить людей.
І тому парламент буде вкрай нестабільним, вкрай популістським, вкрай коротким. Я боюся, що вже на початку наступного року президенту доведеться розпускати і цей парламент. Ми вступили в смугу суцільний нестабільності і суцільних несподіванок.
– Тобто за фактом може вийти, що і Юлія Тимошенко, і Партія Регіонів будуть в опозиції?
Кость Бондаренко: – Абсолютно я цього не виключаю, і вони вже фактично зараз в опозиції. Правда, це дві різні опозиційні партії, але, в той же час, у кожного є своє бачення, своя концепція, і вони одночасно перебувають в опозиційному стані.
– Що змінить у житті України нова Рада? Чи зможе вона сприятиме вирішенню конфлікту на сході України?
Кость Бондаренко: – Як я вже говорив, Рада буде дуже нестабільна, і вона може стати додатковим стимулом для сепаратистських настроїв на сході.
Але тут багато чого буде визначатися факторами і поза парламентом. Наприклад, умовно кажучи, фактор Коломойського – як його визначити? Це фактор парламентський або позапарламентський? Або фактор різних батальйонів, які сьогодні існують на сході – це парламентський або позапарламентський фактор? Дуже багато чого буде визначатися не тільки парламентом, а й активністю окремих політиків та окремих структур.
