Друга частина матеріалу “Франківчан” про розмитнення автомобіля із ЄС.
Першу частину статті читайте за посиланням: Дев’ять кіл розмитнення. Як я привіз та розмитнив авто з Польщі. Частина І.
Оформлення документів
Отут ми переходимо до найцікавішого. Бюрократії вам вистачатиме протягом всього процесу. Але якщо ви перед поїздкою добряче розпитаєтеся свого брокера, митників, запишете все у блокнот — проблем у вас буде набагато менше. Отже, для розмитнення авто з Польщі вам потрібні:
1. Техпаспорт (бріф)
2. Карта поязду (додатковий документ до техпаспорта)
3. Купча (договір купівлі-продажу). Якщо ви купляєте авто в приватної особи, то купчу, теоретично, можна писати від руки. Але в Інтернеті за запитом «Umowa sprzedaży samochodu» ви знайдете зразок, який виглядатиме більш офіційно. Для державних структур це дуже важливо — щоб все виглядало офіційно. Єдине, в цьому зразку вам потрібно буде десь під рядком про рік виготовлення дописати пункт «Kraj pochodzenia». Знову ж таки, це потрібно для українських митників як свідчення того, що авто — не з Росії. Вони це потім перевіряють все одно, але пункт в купчі дописати треба.
4. Чек із банку. Платити попередньому власнику авто краще через банк. Чек звідти — це ще один доказ того, що ви заплатили саме таку суму, і саме від неї потрібно відштовхуватися при нарахуванні коштів за митне оформлення. Чим більша сума вказана в чеку, тим більше ви заплатите за розмитнення. Звісно, це — не панацея, і митники завжди можуть засумніватися, чи справді ваш BMW X6 коштує 10 тисяч злотих. Але квитанція із печаткою банку не завадить.
Типовий бланк банківської квитанції в Польщі.
5. Експортна декларація. Без неї вас не випустять із ЄС. Тобто, випустять, але не так, як вам потрібно. Цей документ ще називають «Фактура SAD», офіційно польською — «Wywozowy dokument towarzyszący». Його вам пізніше потрібно буде оформити в польських митних брокерів. Я телефонував у брокерські фірми в Кракові, але жодна із них такого документу видати не могла. Зате в Перемишлі проблем із цим не буде. При виїзді з Перемишля є будівля в промисловій зоні, де з десяток різних брокерів знімають офіси. Адреса — Ofiar Katynia, 26. Там з вас візьмуть 100-120 злотих і через півгодини видадуть експортну декларацію. Одразу попросіть зробити кілька копій — вони потрібні будуть і на польському, і на українському кордоні.
Якщо на авто встановлені регулярні польські номерні знаки, то вам, можливо, прийдеться зняти автомобіль з реєстрації. «Можливо» — тому що є випадки, коли українські митники вимагають це, є випадки — коли ні. Тут все залежить від специфіки митниці у вашому місті, про яку ви також можете розпитати брокера.
Після того, як ви оформили все, окрім експортної декларації, ви повинні надіслати своєму брокеру (на е-мейл, Skype, Viber) фотокопії документів і вказати, який пункт пропуску на кордоні ви пересікатимете. Брокер за своїми магічними брокерськими формулами обчислить суму, яку ви повинні сплатити за розмитнення і надішле вам її разом із номером рахунку. Це повідомлення ви повинні знову надіслати в Україну своєму родичу (другу, співробітнику), який піде у банк з ксерокопією вашого паспорта та ідентифікаційного коду і сплатить суму на рахунок. Фото квитанції він надсилає або вам, а ви — брокеру, або ж родич-друг-кум одразу відсилає квитанцію брокеру. Після цього ви чекаєте.
Дорога назад
Зранку, можливо — ввечері того ж, або наступного дня, брокер надсилає вам номер попередньої декларації громадян (ПДГ), за яку ваш родич і заплатив гроші. Ця сума приблизно збігається із загальною сумою митного оформлення, тому після повернення в Україну вам потрібно буде доплатити за розмитнення лише в тому випадку, якщо зміниться курс валют. Номер ПДГ ви пізніше скажете на українському кордоні митнику, який звірить його із базою даних і оформить вам необхідний пакет документів.
Проте перед тим буде дорога до кордону, на якій також можуть виникнути різні обставини. Наприклад, попередній власник вашого авто міг їздити із простроченим страховим полісом. Звісно, можна ризикнути і проїхати ці 20, 100, 300 кілометрів до кордону без страховки. Але, по-перше — штрафи в Польщі великі, по-друге — про страховий поліс у вас запитають на польському кордоні. Якщо він буде прострочений, то неприємності вам гарантовані.
В Польщі штраф за відсутність обов’язкового страхового полісу у 2017 році складає 4000 злотих.
Також завчасно подумайте (ще до того, як надіслати брокеру фотокопії документів), який пункт пропуску на кордоні ви хочете перетинати. Найбільш оперативно оформлюють документи на великих пунктах — «Медика-Шегин»і та «Корчова-Краковець». Разом із тим, ці пункти пропуску є найпопулярнішими і тут часто бувають багатокілометрові черги перед кордоном. Ще перед поїздкою я намагався дізнатися, чи зможуть оформити розмитнення на віддаленому ПП «Кросцєнко-Смільниця». Справа в тому, що черг там не буває майже ніколи. Проте телефони там вперто мовчали, а на Львівській митниці мені сказали, що на «Смільниці» можуть і не знати, як правильно оформити всі документи, адже там немає відділу оформлення транспорту. Тому я зупинився на Шегині — там довго, але напевно.
«Довго» на кордоні — поняття відносне. Все залежить від того, наскільки ви морально підготувалися проїхати 1-2 кілометра за 10 годин. Інколи тут можна стояти добами, інколи — 5 хвилин. Темп життя кордону залежить від дуже багатьох факторів, які людині з-за меж цієї субкультури дуже важко передбачити. Наприклад, за моїми спостереженнями з веб-камер, черги в середу і четвер мали би бути малі. Принаймні — менші, ніж у п’ятницю. Але в день, коли я приїхав на кордон, до митників завітала перевірка з СБУ. І ви розумієте, що швидко оформлювати документи їм було важко.
Черга з польської сторони перед пунктом пропуску “Медика-Шегині”. Інколи люди проводять тут кілька діб.
Загалом на кордоні я провів дванадцять годин і вважаю, що в тих умовах мені ще повезло. Люди, що приїхали на кордон за дві-три години після мене, наштовхнулися на чергу вже десь на околицях Перемишля, а це — кілометрів 6 так точно. До речі, черг перед кордоном є одразу п’ять — в залежності від того, з якою метою ви перетинаєте державний кордон. Наш ряд — крайній справа, з вантажними автомобілями. Наймасивніший, найсуворіший.
Митне оформлення
Перший етап того, що власне і називається «розмитненням» очікує на вас на українському кордоні. Людині, яка вперше проходить цю процедуру, доволі важко зорієнтуватися, що і як потрібно робити. Наприклад, ви не зайшли в одне з десяти віконечок, які минали. А треба було. Вертайтеся! Авто поставили отут, а треба було — 3 метри далі. Вертайтеся! До того, як ви зробите щось неправильно, вам ніхто нічого не пояснюватиме. Тому, знову ж таки, розпитайтеся в черзі у людей, які часто проходять цю процедуру: як, що, де і коли. Часу в черзі у вас буде достатньо.
Разом із тим, не слухайте “спеціалістів”, які будуть радити вам пхати в кишеню кожному митнику по двісті гривень. Так, молоді працівниці митниці посміхатимуться вам, даруватимуть файлики, пропонуватимуть свою допомогу у складаннні документів у цей файлик… Але чи сприймати це за новий рівень вимагання хабаря — справа ваша. У всякому разі, на митниці все ще можуть створити умови, при яких ви захочете заплатити гроші. Але це — явно не ті методи, які були у 90-х.
Інша справа, якщо хтось хоче дописати в акт огляду автомобіля, який складають тут же, якісь додаткові пошкодження. Так, це — можливо. І є думка, що потім розмитнення справді виходить дешевше. Формально. Але у цьому випадку ви, по-перше, берете участь у злочині. По-друге, вам прийдеться давати хабар ще й на внутрішній митниці, де огляд автомобіля проводять ще раз. І в результаті — не факт, що цей шлях вийде дешевшим. Якщо робити все по закону, то особливих проблем при розмитненні виникнути не повинно. Принаймні, у мене не було.
У січні 2017 року військова прокуратура затримала в.о. заступника начальника Львівської митниці Юрія Борисова (на фото). Наступного дня через корупційний скандал усе керівництво Львівської митниці відсторонили від роботи – начальника Віталія Черкунова та його заступників Анатолія Скакуна і Володимира Пономаренка. Пізніше їх поновили на роботі.
Після огляду автомобіля і процедури оформлення вам видадуть ще декілька документів, які ви пізніше повинні будете подати на внутрішню митницю у вашому місті. Це — акт огляду автомобіля і дві попередні декларації громадянина зі всіма штампами та підписами. На вашому договорі купівлі-продажу також поставлять штампи, біля яких вам потрібно буде поставити ще один штамп — про проходження радіологічного контролю. Про нього, знову ж таки, ніхто не нагадуватиме, але його поставити потрібно — або на кордоні, або на внутрішній митниці. Краще — на кордоні, часу ця процедура не займає майже зовсім. В черзі перед кордоном вам знову ж таки радитимуть занести в будку до радіолога 50 гривень — не потрібно вам цього. Все можна пройти без грошей, головне — терпіння і знання своїх прав.
Після перетину кордону у вас є 10 днів для того, щоб привезти авто на внутрішню митницю. За цей час вам необхідно буде оформити так званий «сертифікат відповідності». Це — документ, який підтверджує, що ваше авто не пошкодить дороги, по яких їздять КРАЗи 1959 року випуску і не забруднить навколишнє середовище країни, де тридцять років тому вибухнув атомний реактор. За такий документ ви заплатите 1250-3000 гривень — залежно від підприємства, на якому проходитиме сертифікацію. Сертифікаційні центри, до речі, є лише у 6 містах країни, тому відкладати на довго цю процедуру не варто. На митницю ви повинні заїхати вже із сертифікатом.
Додаток до сертифіката відповідності.
Перед внутрішньою митницею також можуть бути черги, тому туди краще їхати зранку, ще до початку офіційного робочого дня. Фактично, після того, як ви завезете авто на територію митниці, віддасте частину документів митнику, іншу частину — брокеру, ваші муки із митним оформленням можна вважати завершеними. Формально. Адже на митниці завжди можуть виникнути якісь запитання і нюанси. Але якщо ви все зробили вірно, то брокер решту роботи зробить за вас. В кращому випадку — після обіду ви зможете забрати своє розмитнене авто.
Реєстрація транспортного засобу
Ніхто нічого не пояснюватиме, допоки ви не зробите щось не так, запам’ятайте. Потрібно просто йти у відділ реєстрації транспортних засобів поліції, першим ділом — займати чергу в касу, і потім — питатися. Але спочатку потрібно йти в касу, в будь-якому випадку. Касиру потрібно сказати, що ви розмитнили авто і хотіли би зареєструвати його в Україні. Вам назвуть суму, в яку входитиме податок до пенсійного фонду (3% від вартості автомобіля), послуги експерта та вартість номерних знаків. В моєму випадку, при вартості автомобіля 3300 у.о., за його реєстрацію я заплатив близько 3000 гривень.
Далі на вас знову очікують черги, черги і черги. Взагалі, навіть зважаючи на проходження кордону, процедура реєстрації авто здалася мені найбільш заплутаною. Швидкою, але заплутаною. Дуже багато віконець і черг, в яких ніхто нічого не знає, як і ти. Зате, знову ж таки, все можна зробити без хабарів. При таких натовпах довкола віконець справді треба дуже захотіти, щоб умудритися дати хабар. Якщо із документами та авто все в порядку — проблем не буде. О 14:00 я вже прикручував українські номери до свого автомобіля. Шикарне відчуття, я вам скажу.
Замість епілогу
Загалом Peugeot 207, 2011 року випуску із дизельним двигуном 1,4 літра обійшлося мені в 4900 доларів. Це — із дорогою, проживанням, послугами брокера, сертифікатом, паливом — із усім-усім. І нехай я таки немало заплатив державі, нехай 4900 — це таки більше, ніж 3300, які я заплатив попередньому власнику, але це — не 6500-7000 доларів, які за аналогічне авто з набагато більш вбитою ходовою потрібно заплатити в Україні.
У Фейсбуці мені довго доводили, що не може бути такого, щоб в Польщі авто були у два рази дешевші, ніж в Україні. Ніколи, ні за що — Фейсбук краще знає! Потім мені доводили, що сам я ніяк не привезу і не розмитню машину, і що лекше за ці гроші купити «Ланос», «Форд» 1999 року, або «Ниву». Мабуть, таким шляхом справді варто йти людям, які не хочуть заморочуватися, яких влаштовує регулярний ремонт власних 30-річних автомобілів, і яким постійно хтось щось винен. Всім іншим — bon voyage! Вам все вдасться!
Юр Присяжнюк, “Франківчани”.
