Цього року Кабмін виділить вищим навчальним закладам 212 388 бюджетних місць, що на 20,7% менше, аніж у 2016 році.
Знижено обсяг замовлення за спеціальностями економіка, право, міжнародне право, туризм, готельно-ресторанна справа. Водночас держава виділила більше бюджетних місць для “технарів”, педагогів та аграріїв, інформує Експрес.
– На скорочення держзамовлення вплинуло передусім те, що цього року не буде прийому на кваліфікаційний рівень “спеціаліст”, -розповідає Єгор Стадний, аналітик центру CEDOS. Плюс кількість випускників шкіл майже на 8 тисяч осіб є меншою, аніж минулоріч.
На мою думку, таке скорочення – позитивний момент. Сподіваюся, що в наступні роки держзамовлення прийде до розумного еквівалента – 50 – 60 тисяч осіб набиратимуть на “бакалаврат”, стільки ж на “молодшого спеціаліста” і 30 тисяч – на магістра. Бо приблизно такий обсяг ми могли би покрити ось цими 23,7 мільярда гривень, які цього року виділено на фінансування держзамовлення. Зауважу, що з цих грошей значна частка йде на студентів, які вчаться на старших курсах державного замовлення.
– Чому обсяги держзамовлення варто скорочувати?
Є. Стадний: — Бо живемо в бідній країні, яка не може дозволити собі збільшувати обсяг навчання за бюджетні гроші. А ми це робили всі роки, роздували його невиправдано, не питаючи, скільки грошей університет витрачає на одного студента.
От візьмімо лікарів. Усі розуміємо, що дуже багато грошей треба інвестувати в підготовку одного студента-медика. 2,9 млрд. гривень – це бюджет підготовки всіх студентів-бюджетників у 2017 році й лише 800 мільйонів гривень, тобто менше як 30%, покриває держава. Тому треба закінчувати з популізмом. Грошей у нас не багато, треба зберігати ті обсяги фінансування і покривати ними держзамовлення. Бо перший чинник зниження якості підготовки — це нестача фінансування.
Повернемося до тих же університетів. Держава про них забула, не фінансувала в достатній мірі, й вони роками гналися за контрактниками та іноземцями, чий рівень знань абсолютно недостатній, щоб потім їх навчати медичної спеціальності. Звідси й усі негаразди, які спостерігаємо потім у наших лікарнях.
– Маємо проблему з безробіттям тих, хто здобуває освіту за кошти державного замовлення і за контрактом, – коментує Наталія Радиш, координатор освітніх програм ОПОРИ. Тобто людина п’ять років вчиться на вчителя чи інженера, а потім стає на біржу праці, бо не може знайти роботи.
Плюс – багато осіб здобувають освіту, бо їм потрібен диплом. Досить тривалий час вища освіта була підставою для того, щоб не забрали до армії.
– То яким буде конкурс у виші цього року?
Є. Стадний: – Якщо врахувати кількість абітурієнтів, які цього року подолали поріг склав/не склав на ЗНО з української мови та літератури, та кількість державного замовлення на бакалаврат, то попередньо загальнонаціональний конкурс становитиме приблизно 2,7 – 2,8 особи на одне бюджетне місце. Звісно ж, конкурс на окремі спеціальності буде дуже сильно варіюватись. Проте можна зробити висновок, що загалом доступ до безоплатної вищої освіти в Україні є й надалі досить широким. Для порівняння: у 2005 році такий конкурс був приблизно 4 особи на одне бюджетне місце.
– Держава замовила менше правників, міжнародників, менеджерів, а більше – педагогів, аграріїв, технарів. Чому? Хтось робив відповідні розрахунки, що саме цих спеціалістів через 5 років потребуватиме ринок праці?
Є. Стадний: – Та ні, в умовах ринкової економіки, того ринку праці, що маємо, ніхто не може передбачити, скільки саме інженерів, менеджерів, істориків, філософів чи інших фахівців із Переліку спеціальностей (а їх 113), нам буде потрібно. Це тикання пальцем у небо.
Кожного року університети надсилають у МОН свої заявки, скільки вони хотіли б отримати місць державного замовлення на ту чи іншу спеціальність. Ці заявки не виходять з потреб суспільства, ринку праці. Усе набагато банальніше. Вони виходять з потреби заповнити ставки викладачів вишів. Усі ці заявки зводяться в єдине, подаються до Мінекономіки і аж потім народжується постанова про державне замовлення. Далі міністр освіти виходить гордо на прес-конференцію й каже, що ми відчуваємо потребу в педагогах і тому цього року аж 12 тисяч місць більше дали на підготовку цих фахівців. Але повторюся — все це вилами по воді писано. Ніхто нічого не вивчає.
– Якщо МОН зменшує державне замовлення, то це означає, що для багатьох випускників шкіл двері вищих навчальних закладів зачиняться. Тобто вища освіта стане недоступною?
Н. Радиш: – Так. Є прогнози, що з наступного року зросте вартість контракту. Це призведе до того, що не всі охочі зможуть вступити в омріяні виші. Чому? Сьогодні є розрахунки, що держава на одного студента, який навчається за кошти держбюджету, витрачає 25 – 26 тисяч у рік. Якщо ви подивитеся на вартість навчання за контрактом, то в багатьох вишах вона варіюється в межах 8 – 15 тисяч гривень. Тобто фактично держава, надаючи кошти для державного закладу для бюджетника, фінансує й навчання контрактного студента. Давно йдеться про те, що вартість навчання за контрактом повинна дорівнювати вартості, яку вкладає у бюджетника держава. Знаю, що МОН вимагає від вишів підвищити вартість контрактного навчання на 2018 рік. Навряд чи всі батьки знайдуть 25 – 26 тисяч гривень на рік, щоб вивчити дитину на платному. Тим паче, що кількість бюджетних місць й далі скорочуватиметься.
