Про Революцію гідності і відповідальність, яку поклали на голови чиновників події останніх пів року в Україні говорилось багато. Очікували покращення життя: і економічного, і морального. Мільйони українців, здавалося б, приготували себе до повного оновлення як державного апарату, так і ментальності.
Однак, як свідчить практика, люди, що тримають важіль влади, не змінились ні на йоту. Корупція, хабарництво, кумівство та продажність нікуди не ділись. Вони, як і раніше, беруть свій початок з верхівки влади: сільської, місцевої, обласної та всеукраїнської.
Оратори, які розпинались на головних сценах Майдану, які обіцяли повести народ за собою і, натомість, вийти на істинний шлях виявились популістами та людьми відверто меркантильними. Власні амбіції – ось що стоїть на передовій у тих, хто попереду… Про звичайних людей годі думати: найголовніше для політиканів – самоідентифікація та товстезний гаманець.
На Прикарпатті, де жителі краю одноголосно підтримали революцію і долучились до державотворчих процесів, також є чимало тих, хто просто-напросто скористались моментом і «заявили» про себе. Яскравим прикладом, коли зміни в країні і бажання людей жити краще ігнорують чиновники є дії голови райдержадміністрації Тлумаччини. Не пропрацювавши на посаді і пів року, пан Володимир Габурак отримав багато невтішних коментарів та закликів в свою адресу. Розповідають, що він часто зловживав службовим становищем. Громада неодноразово наголошувала на тому, що його дії призводять до конфліктів в аграрному секторі регіону. Пояснюють краяни це тим, що дружина очільника району інтенсивно працює над збільшенням земель для «Даноші» – сільськогосподарської компанії, яка займається виготовленням свинини . Цим самим пані Габурак старанно примножує прибутки сім’ї, що, в свою чергу, несе за собою перевищення службових повноважень. Про мораль та совість, яку голова РДА мав би, як «менеджер народу», не випускати з поля зору, – мова не йде взагалі…
Часто траплялись ситуації, – розповідають жителі Тлумача, – коли терпіння було на межі.
«Хотіли колективно писати прохання в область, аби Габурака звільнили. Це людина, яка не виконує свої обіцянки. Він говорить багато, однак по суті не робить нічого. А коли щось йде не так, як він бажає – може і пригрозити гучним словом. От кого треба люструвати в першу чергу. З колишніми головами адміністрацій таких ситуацій не виникало. Ми не для того наших дітей відправляли на смерть, щоб до корита влади прийшли пристосуванці та запроданці…» – наголошує жителька села Яківка Тлумацького району Оксана.
