Відома українська телеведуча та медіаменеджер, керівниця інформаційної служби каналу ICTV Олена Фроляк народилася зовсім в іншому місці, але називає Прикарпаття своєю батьківщиною.
Олена залюбки поділилася власним досвідом карпатського туризму, розкрила секрети найсмачніших та незвичайних гуцульських страв, а також розповіла про деякі місцеві звичаї, інформує Zruchno.Travel, передає WestNews.
– Ваші дитинство та юність пройшли в містечку Косів на Івано-Франківщині. Вважаєте себе справжньою гуцулкою?
– На Прикарпаття ми переїхали, коли мені було шість. Тоді я не знала жодного слова українською, не те що гуцульською. Та справа навіть не в тому. Щоб бути гуцулкою, треба народитися в горах, з дитинства їсти бринзу та ходити на полонини. Але, звичайно, я можу вважати себе тамтешньою.
– А зараз розглядаєте Карпати як місце для туризму чи це просто ваш дім?
– Я називаю Карпати другою батьківщиною, а Косів – це перлина Гуцульщини. Зараз я забрала звідти маму, тому так виходить, що вже другий сезон приїжджаю на Гуцульщину не додому, і це дуже дивне відчуття. Але для мене це завжди місце для відпочинку.
Звісно, туристичний сервіс у Карпатському регіоні треба покращувати. Гадаю, нашому турбізнесу бракує усвідомлення того, що клієнт стає вибагливим і хоче розуміти, за що він платить гроші. Та, гадаю, конкуренція все нормалізує. Добре, що вже є багато адекватних господарів.
– А чи не втратить Гуцульщина своєї автентики, якщо почне сильніше підлаштовуватись під міжнародні стандарти сервісу?
– Комфортний та якісний сервіс просто необхідний, якщо ми хочемо заробляти на туризмі. Гуцульщина завжди була автентичною, але я за те, щоб вона перестала бути такою вже дикою. Щоб турист міг туди дістатися та побачити прекрасні карпатські села, йому потрібно створити для цього комфортні умови. Принаймні дороги треба зробити! Наприклад, в Австрії є багато диких місцин, але вони доглянуті, дороги прекрасні, тому ніхто нічого не втрачає. І нам не варто боятися, що ми щось втратимо.
– А де і як туристу краще відчути автентичну Гуцульщину?
– Потрібно їхати у Верховину, Криворівню – там є багато колоритних садиб та гарних музеїв. Але варто враховувати, що в Карпатах нема чого робити, якщо взимку немає снігу, а влітку – сонця. Важливо відстежувати погоду, бо дощі можуть тривати кілька днів. Звісно, негоду завжди можна перечекати в колибах. Але гуцульська кухня досить важка для шлунку…
– Якщо говорити про банош, то напевно. Але ж там є і такі страви, про які в інших частинах країни мало хто чув.
– Саме так! Адже банош готують з кукурудзяного борошна на сметані або вершках, часто додають білі гриби, а ще можуть покласти смалець. І це важкувато. А от тому, хто вже наївся баноша, я пропоную дуже корисний гуцульський салат шухи – це відварений буряк, нарізаний соломкою. До нього додаються відварені сушені гриби, обсмажена цибуля, часник, олія, перець і трішки лимончику, а потім все перемішується. Справжні гуцульські шухи, до речі, роблять не лише з червоного, а й з білого буряка – так ще краще. Зауважу тільки, що місцеві іноді йдуть на хитрість – готуючи для необізнаних туристів, за сушені білі гриби можуть видати звичайну пересмажену цибулю.
Також порекомендую підбивані лопатки з молодої стручкової квасолі. Найкраще для них підходить широка зелена квасоля – такої багато на Прикарпатті. Стручки маринують, обсмажують, додають шкварки. Інколи лопатками доповнюють банош або взагалі використовують їх замість мяса. Це сезонна страва – буває тільки в липні. А ще на Прикарпатті роблять вареники лише з квашеною капустою – їх можна з’їсти разом із тарілкою! Та й полонинська бринза, куди без неї на Прикарпатті?
– А я нещодавно куштував гуцульські голубці…
– О так, правильно! Це теж моя гастрономічна любов – автентична гуцульська страва, яка має бути правильно приготована. Голубці гуцули теж роблять з квашеної капусти. Вони дуже маленького розміру – до них додають багато сала. Та всі ці страви можна скуштувати лише у садибах, бо в ресторанних меню це не так часто зустрічається. Але якщо турист попросить господиню приготувати йому шухи або лопатки, вона буде дуже задоволена.
До речі, постійно привожу для себе з Косова кукурудзяне борошно – гуцули його роблять самі. Такого борошна більше ніде немає! Скільки не купувала у Києві, жодне не підходить для приготування справжнього баноша.
– Часто чую, що на Гуцульщину варто обов’язково приїхати у період різдвяних свят, але ще жодного разу не був. Яке воно, Різдво в Карпатах?
– У гуцулів це найважливіше свято в році. Новий рік для них, як і в Європі, не настільки важливий, а от Великдень та Різдво особливо шануються. Зимові свята завжди дуже широко святкують, обов’язково з колядками по всьому селу, з масштабними переодяганнями на Маланку. До цього ставляться дуже серйозно: кожну колядку перед оселею співають від початку до кінця, потім колядників запрошують в хату на гостини. Так можна ходити святкувати до ранку, але цікаво, що все проходить надзвичайно культурно. Для туристів – це дуже цікаве дійство.
