Загальна конфігурація розкладу у Верховній Раді після виборів 26 жовтня вже зрозуміла. Підіб’ємо підсумки виборчої кампанії і подивимося на наші найближчі перспективи.
Опозиційний блок. Результат Опозиційного блоку цілком закономірний. Пост-регіонали мають реальну організацію на місцях, вони також мають фінанси, вплив в базових електоральних регіонах. Використовуючи Харківську область як базу, вони зуміли вичавити максимум з того, що могли отримати. Плюс у них непогані позиції в Дніпропетровській області та на півдні України. Загалом, вони показали, що у них є організація, а організація завжди працює, коли у неї є цільова група і фінанси, щоб її завоювати.
Не дивно, що екс-регіонали ходу гримнули Тігіпко, оскільки топталися по одній електоральній базі. Тому я перед виборами був упевнений, що хтось один з колишніх регіоналів проповзе на черевці, але не двоє.
Взагалі, незрозуміло, чому такий ажіотаж навколо результату ОБ. Всім, хто дивується, що Опозиційний блок набрав в Маріуполі 51%, здається, досі не зрозуміли як працює політична система в Україні. Маріуполь під Ахметовим і кріпаки голосуватимуть так, як їм скажуть. Хоч при новій владі, хоч при старій. Вибори – це змагання організацій, в нашій країні. Точніше кажучи, вибори – це змагання феодальних організацій з увімкненими свободогойдальними радикальними елементами з вільних міст, які віддаються в лапи нових політичних брендів. Тому результат Маріуполя, Харківської області та інших регіонів, де регіональна Гідра підняла голову закономірний. Ніяка свідомість на Донбасі не помінялась, та й ніде ще не помінялася. Зміни тільки починаються, так що менше сопель.
Правий сектор. Невдача Правого сектора була передбачувана – політична боротьба, як я вже говорив вище, є боротьба організацій. Відсутність організації навіть за наявності добре розкрученого бренду і лідерів не вирішує проблему конкретних дій на місцях, в комісіях і так далі. Тому я відразу сказав, що голосувати за ПС немає сенсу, оскільки у них не було ніяких шансів, при цьому я закликав підтримати на мажоритарці Борислава Березу.
Очевидно, усвідомлюючи, що часу на створення повноцінної організації під вибори у них немає, Дмитро Ярош разом з керівництвом партії пішли по мажоритарних округах. Це тактика Олега Ляшко, який в 2012 році потрапив в Раду по мажоритарному округу, щоб використовувати парламентську трибуну для PR-у себе самого і своєї політичної сили. Як бачимо, через два роки така стратегія дала результат не без підтримки з боку грошових мішків. Упевнений, що ПС може вистрілити на наступному витку.
Громадянська позиція. Результат Громадянської позиції також закономірний. Думаю, що Гриценко мав можливість взяти набагато більше, якби спробував вийти за рамки образу популістичного Кепа Очевидності. Благо запит на нових величезний і вони в підсумку злилися під Самопоміч, НФ, ПС, і навіть Ляшко. Гриценко занадто депресивний і сумовитий, напевно грошей вже і не дадуть. Шкода, що Гриценко поховав Демократичний альянс, але це вина виключно його вождів. Вони захотіли швидкого результату. У підсумку програли напрацьований роками капітал. Історія показує, що політична партія, яка прагне отримати довгострокові позиції ніколи не повинна йти в блоки з ким-небудь. Блок є прояв слабкості, яка посилює залежність від слабкостей інших.
Сильна Україна. Коли людина кілька разів перекидається через голову, то їй потім важко довести, що вона не клоун. А в політиці, що ще й не зрадник. Тігіпко мав прекрасний шанс в 2010 році і злив його в унітаз. Перебуваючи на одному електоральному полі з Опозиційним блоком, але без його організаційних можливостей і ресурсів, Тігіпко фактично грав на пониження результатів пост-регіоналів. За що йому велике людське спасибі.
Радикальна партія України. Порадував результат Ляшко. Він загрався в клоунаду і був покараний. У політиці багатозначне мовчання дає часто більше, ніж спроба бути затичкою у всіх дірках. Медійний образ Ляшко швидко здувся як тільки почав отримувати відчутні удари через ЗМІ Коломойського. Оскільки крім медійного образу у Ляшка нічого немає, то це відсутність організаційних ресурсів відразу вилилося в падіння «радикального Ікара» в висоти електорального Олімпу.
КПУ і «Свобода». Результат КПУ і Свободи також закономірний. КПУ вже мертва, Свобода ще жива. Партії посмотмодерну вмирають разом з умовами в яких можна робити видимість без конкретних дій на захист тих ідеологій, які вони сповідують. Коли PR-дим розсіюється, то ми бачимо одні людські останки. Це сталося з КПУ і скоро станеться зі Свободою, якщо вона проповзе в парламент внаслідок торгу з Порошенком.
Батьківщина. Результат Батьківщини закономірний – політичні лідери та організації, які перестають відчувати зміни неминуче втрачають свої позиції. Тимошенко не усвідомила, що її харизма залишилося в іншому часі, що нескінченне повторення байок про боротьбу з олігархами в її вустах вже не спрацьовує. І як уособлення постмодерну – включення на перше місце Савченко. Навіть цю фальш люди відчули. Попереду агонія. Не дуже довга.
Самопоміч. Результат «Самопомочі» мають те ж коріння, що і результати Свободи в 2012 році. Коли немає реального вибору, то люди віддають голоси за тих, хто здається їм трохи краще, ніж старі політичні клоуни. І якщо Самопоміч буде себе вести як Свобода, то у неї буде такий же результат на наступному етапі. До речі, також буде і з НФ. Виборці кидаються від однієї ілюзії до іншої.
Народний фронт. Народний фронт – взяв навіть більше, ніж я думав. І це добре, оскільки знижує можливості для маневрування Порошенко. НФ провів ефективну кампанію і в результаті підібрав частину голосів БПП, Батьківщини. Він виглядав лідером для прозахідного електорату, тому отримав адекватну підтримку. Свою роль зіграло включення розкручених громадських працівників.
Враховуючи результат Самопомочі, а також Ляшко + Юля + мажоритарку складаються передумови для цікавих конфігурацій, які будуть змінюватися під впливом обставин.
Майбутнє НФ безпосередньо залежить від того залишиться Яценюк і К в уряді чи ні. Високий результат практично гарантує Яценюку збереження прем’єрської позиції. Це також означає, що Україна приречена на боротьбу між президентом і прем’єром в дусі 2007-2009 року. Також важливо, що Коломойський впливає на НФ і Самопоміч, а також близьких до себе войовничих мажоритарників у вигляді Бориса Філатова, Дмитра Яроша, Борислава Берези та інших має зміцнення позицій в Раді і, як наслідок, має більше можливостей впливати на Порошенко.
В цілому, я думаю, що позиції НФ падатимуть в майбутньому разом із загальною дезорганізацією політичної системи України.
Блок Петра Порошенко. Результат БПП – закономірний. Люди хочуть миру, спокою і дружненько біжать за тим, хто вселяє такі надії. Можна сказати, що Гринів геній (він відповідав за стратегію БПП – прим. Автора), бо якби вибори проводилися на місяць пізніше, то підсумок був би кардинально іншим. Тому, з точки зору стратегії все відмінно. БПП взяв максимум з того, що було можливо. Рейтинг Порошенко вже пішов на спад, тому найцікавіше буде в наступні півроку.
Будучи заручником зовнішніх гравців і умов, Порошенко не довів до кінця розгром регіоналів, більш того, допоміг протягнути їх в Раду, Це напевно частина договору з Путіним, який не міг вже зовсім залишитися без проросійських сил в Раді. Російський блок буде менше ніж в минулій Раді, але більше, ніж можна було б підрізати, якби було бажання.
Тепер у Порошенка дуже мало часу, дуже багато проблем, дуже багато ворогів, дуже мало ресурсів. Йому потрібно дуже швидко рухатися, щоб до весни -осені 2015 не втратити владу.
Порошенко буде важко нарікати на те, що у нього не вистачає інструментів, оскільки він отримав свою фракцію, і лояльну парламентську більшість, і лояльний уряд. Тепер вся відповідальність за наступні помилки лягатиме повністю на нього. Враховуючи вичерпаність ресурсів Другої української республіки будь-яка серйозна помилка може виявитися фатальною як для Петра Порошенка, так і для України.
Нарешті, зупинюся на ще одному важливому підсумку виборів 26 жовтня. Вони чітко показали, що якщо був Донбас і Крим мали повноцінну можливість проголосувати, то ми б мали принципово інший парламент.
Опозиційний блок легко набрав би свої 20% просто за рахунок того, що проголосували б ще 5 млн осіб. Це близько 50-60 депутатів за списком плюс ще нардепів 50-70 по мажоритарці. І КПУ пройшла б. Та й Тігіпко при такому розкладі мав би шанс. Разом ми отримали 2012 навпаки. Колишня влада має близько 180-190 голосів, а «нова влада” близько 240. Що це було б? Нестійка парламентська більшість, а потім удар в хвилину слабкості. Ви уявляєте другий прихід Донецька до Києва?
Тому не тіште себе ілюзіями, що все змінилося. Насправді, зміни тільки починаються. Верхи не можуть, низи не хочуть. Точніше кажучи, чим західніше, тим більше вони не хочуть. А на сході низи нічого не хочуть, окрім миски баланди і «чистого неба над головою». Верхи ведуть політику по-старому, низи зі скрипом їй підпорядковуються. Система буксує по повній.
Нова Рада не буде Великим Національним зборами Ататюрка, бо тут немає ні Ататюрка, ні величі, ні Національних зборів. Вона буде скоріше нагадувати Кортеси Іспанії 1936 року.
І ми все частіше будемо в новій Раді чути крики на зразок тих, що чулися в парламенті Іспанії 16 червня 1936:
«Давайте не будемо обманювати себе, – сказав Хіль Роблес, – Країна може жити при монархії чи республіці, з парламентським або президентським ладом, при комунізмі або фашизмі! Але вона не може жити при анархії. І сьогодні ми присутні при похоронах демократії! ». Зал вибухнув лютими криками – підтримки та осуду.
А лідер монархічної партії Хосе Кальво Сотело (буде убитий через місяць – 13 липня) так змалював ситуацію в країні: «Хаос в Іспанії – це результат демократичної Конституції 1931 року. Виходячи з неї неможливо збудувати міцну життєздатну державу. Проти такого стерильного держави, нездатного до існування, я висуваю ідею єдиної згуртованої країни, яка забезпечить економічну справедливість, і з усією владою заявить: «Більше ніяких страйків, ніяких локаутів, ніяких лихварів, ніяких зловживань, ніяких жебрацьких зарплат, ніяких політичних доходів одержуваних в силу «випадковостей», ніяких анархічних свобод, і змов проти випуску продукції! Національний продукт буде служити благу всіх класів, усіх партій, загальним інтересам! ».
Вибори показали поглиблення розколу. Формально проукраїнські кандидати та сили зайшли далі на схід. Однак, якщо ми подивимося на явку на виборах, то картина отримає дещо інший відтінок.
Явка на сході і півдні України була низькою, що знижує легітимність виборів в очах місцевого електорату. Із поглибленням економічної кризи в країні, відторгнення зростатиме і радикалізувати «вату» південного сходу при активній підтримці Росії. Ставка Порошенко на регіональну еліту південно-східних областей хитка, оскільки вона безпосередньо пов’язана зі слабкостями всіх сторін. Президент не має достатньо ресурсів, щоб передавити всіх відразу, але при цьому не спробував передавити навіть найбільш одіозних. Як наслідок, він має хиткі позиції в регіонах (всіх), хитких союзників, хитких силовиків з усіма витікаючими наслідками.
У такому вигляді, як проект український Кентавр більш нежиттєздатний. За 2015 це зрозуміють навіть самі закінчені українські ідеалісти. Тому не кидайте сльози по Криму й Донбасу. Туди потрібно приходити іншою державою, з іншими елітами, з іншими правилами гри.
Постараюся гранично чітко сформулювати цілі України на виході з цієї кризи – неважливо до якої лінії може стиснутися Україна, важливо, щоб вона мала базову територію з якої почне контрнаступ. Важливо мати територію, де буде побудований наш «Ізраїль Східної Європи», який буде брати класом, організацією, технологіями, культурою, управлінням, а не розміром території та викопних ресурсів, що добуваються «тінями людей». Звичайно, краще, щоб ця територія була якомога більше, щоб мати подушку безпеки і ресурсну базу, але це безпосередньо залежить від опірності кожного конкретного регіону Карфагену Руського світу. Україна в кінцевому підсумку в наступні 3-5 років буде те, що битиметься.
У цій кризі ми заплатимо неминуче високу ціну за небажання мислити, робити висновки зі своїх помилок і змінюватися на випередження, а не під впливом зовнішніх обставин. Саме тому над Другий Української республікою похмуро змикаються хмари. Округу висвітлюють спалахи блискавок і чуються гуркіт «Градів». В утробі хаосу зароджується нове життя.
