ЧАСТИНА ПЕРША. ПРАВДА ПРО ПРОБЛЕМИ В ОХОРОНІ ЗДОРОВЯ.
Пропрацювавши 4 роки в адмініструванні системи охорони здоров’я в державній установі хочу поділитись з вами своїми враженнями, поглядами на проблеми та шляхами їх вирішення.
Всі говорять про необхідність реформ кругом і в усьому і однією з таких галузей де вже давно чекають на них є охорона здоров’я. Галузь одна з небагатьох до якої кожен з нас має відношення бо по статистиці мінімум 2 рази в рік кожен звертається за допомогою до лікаря.
Міністри в даній галузі так часто змінюються, що медики вже перестали запам’ятовувати їх імена, але від їх змін на жаль нічого не покращується в системі, є поодинокі намагання, але вони наскільки хаотичні і неузгодженні, що за часту викликають в медиків більше негативних емоцій чим позитиву. І хоча здається все так просто, кожен пересічний лікар розуміє що потрібно поміняти, а міністри, які колись теж мабуть працювали лікарями, пройшовши всю вертикаль чи то забули чи то забили….
Для того щоб всім було зрозуміліше особливо пересічним громадянам про те, що необхідно зробити щоб жити нам стало краще і в нас прибавилось здоров’я або покрайній мірі уберегти, щоб не відбавилось поговоримо про основні проблеми в системі, як серед пересічних лікарів так і серед пересічних громадян які ідуть до них за порятунком.
Почнемо з лікарів.
Лікарі стали рабами системи бо працюючи по старих законах, які поклали на лікаря дільничного повну відповідальність за стан здоров’я пацієнтів на дільниці а це в кращому випадку від 1300 осіб і дорослих і дітей, не маючи під руками окрім фонендоскопа в кращому випадку власного і нового жодних інших засобів для діагностики відправили його на бій з хворобами світового маcштабу, онко, снід, туберкульоз, грип в усіх його формах і.т.д , окрім того для повного щастя не забезпечили юридичне підгрунття для цього. І кожна медична рада , КЕК в очікуванні на якій дільниці станеться прокол по випадку долі, де вилізе запущений рак і який черговий лікар отримає свою нову догану чи то першу чи вже другу за рік…. І ніхто не задумується про то, що заставити пацієнта пройти вчасно обстежитись лікар не має жодного важеля, навіть у випадку небезпечних захворювань таких як туберкульоз, і чи один раз ми спостерігаємо за тим що ходить по дільниці хворий з відкритою формою туберкульозу попиває горілочку, а медперсонал який його переконує пролікуватись посилає нецензурною лайкою в кращому випадку в гіршому ще може нанести фізичних ушкоджень, ідемо по державних інстанціях , а вони руки розводять нічим помогти не можемо, звертайтесь до суду….поки суд не винесе рішення про примусове лікування поки міліція чи інша служба втручатись насильно не буде, але при цьому відповідальність з лікаря ніхто не знімає ні за нього ні за тих кого він заразить… а для врегулювання цього всього потрібен лиш простий один закон – про власну індивідуальну відповідальність пацієнта за власний стан здоров’я аж до кримінальної. Лікар же не може відповідати за тих хто сам безвідповідально відноситься до свого здоров’я, по перше це не логічно по друге принизливо з лікаря чи медичної сестри зробили «віддувайлів» за чиюсь байдужість. Якщо машина не пройшла техогляд – вона не допускалась до їзди, за не проходження чи не вчасне проходження штраф., а тут хтось забив сам на своє здоров’я, а лікар повинен платити за нього своїми нервами, отримувати догани чи інші міри заохочення.
Так ми вже створені по своїй природі, що навіть за власне здоров’я поки нас не накажеш гривнею відповідати ми не будемо, і тішимось не раз один перед одним що роками до лікарів не ходимо,а радіти тут нема від чого, хвороба їсть поступово чи то онко чи СНІд роками, а коли заболить часто вже пізно, тому і придумали ті профогляди, не для того щоб фіктивно по блату печатки наставити в санкнигу, а для того щоб попередити і виявити його на ранніх етапах коли ще лікування допоможе і ефект більший від нього буде ну само собою значно дешевше.
Але як кажуть поки грім не вдарить поти не перехрестимось, але на жаль в таких випадках зачасту хрестяться вже над хворим………..
Тому такий закон є необхідний бо в першу чергу потрібно врегулювати відносини між пацієнтом і лікарем, не бігає майстер за шофером щоб машину полагодити, а навпаки, то чому тут так лікар і бігає по дільниці і лікує і відповідає за чиюсь безвідповідальність….в той час як мав би сидіти в книжках і удосконалювати свій рівень, для того щоб надати на вищому якісному рівні допомогу пересічному пацієнту.
Далі буде………………….. Ігор ВОЛОЩУК лікар
