Все українське суспільство з надією і трепетом очікує 25 травня. Дня, коли на крок ближче стане прихід до влади нової, не спаплюженої хабарями і чорним ПР людини.
Дня, коли весь хаос може припинитись і на Батьківщині знову стане тепло і мирно. Чи є такий лідер в колуарах висуванців на пост глави держави? Питання, мабуть, риторичне. Однак лакмусовим папірцем істинних намірів кандидатів може стати те, наскільки ефективно вони використовуватимуть (і чи використовуватимуть взагалі) технології фальсифікацій під час виборчого процесу.
Що воно таке і з чим його їсти:
Фальсифікація – це незаконне втручання в процес виборів. Хоча, вертаючись до практики виборів минулих років, складається думка (звісно, хибна), що то – справа цілком законна. З чим необхідно боротись.
Фальсифікації призводять до викривлення волевиявлення і особливо небезпечними бувають на місцевих виборах, оскільки там невеликої кількості роботи сірих кардиналів може вистачити, аби змінити хід історії в даному регіоні і просунути «свого» кандидата, а не того, хто імпонує більшості.
На етапі агітації поширені наступні конкретні види фальсифікацій:
- Зняття невигідного кандидата з виборів — кримінальне провадження за різними фактами, дійсними і надуманими. Тобто усунення реально важливої персони у виборчих перегонах. А що спрощує бій за першість? Звісно, відсутність здорової конкуренції.
- Підготовка «своїх» членів виборчої комісії – мабуть, найпоширеніший вид підтасування фактів, що супроводжується частіше за все підкупами совісті зубожілих українців або старим-добрим методом залякування.
- Наклеп та чорний ПР. Доволі ефективна річ, адже папір не червоніє, а тішити вушка цікавими компрометуючими фактами усі ми любимо.
- Адміністративний тиск на працівників держустанов. Якщо твій керівник, скажімо, член «Партії регіонів», ти – ярий прихильник даної політичної сили. Не зважаючи на те, що кричить тобі внутрішній голос.
Безпосередньо під час голосування можуть зустрічатись наступні порушення волевиявлень:
- «Карусель». Суть даного політнекоректного атракціону полягає в тому, що заздалегідь підготовлена людина виносить з ділянки чистий бюлетень, інша заповнює його так, «як треба», передає наступному підготовленому виборцю, той кидає його в урну, виносить чистий — і так по колу.
- «Мертві душі». Виявляється, ті, кого з нами може не бути уже й десятки років, теж мають право голосу. У списки виборців якимось містичним чином вносяться дані померлих або взагалі неіснуючих осіб, за яких голосують спеціально призначені живі люди .
- Підкуп виборців (купівля голосів) – видача матеріальної винагороди за голосування за певного кандидата. Підтвердженням вашої дії свідчить фото бюлетеня після виходу з дільниці або ж показ свого бюлетеня на камеру спостереження.
- Недійсні бюлетні. Ті, які без підпису члена комісії, на яких присутні зайві позначки (котрі зазвичай ставлять «свої» люди аби анулювати небажаний результат), з додатковими позначками проти всіх кандидатів тощо. Практикується і використання ручок зі зникаючим сорнилом або ж простих олівців.
- Голосування вдама. Даний вид волевиявлення дає змогу «допомогти» електорату зробити «правильний» вибір.
Ці та інші методи фальсифікацій уже давненько прижились в практиці електоральної поведінки. Викорінити їх – задача скоріше ментальна, аніж законодавча. Бо ж суть демократичного суспільства в тому, що кожен має право обирати і бути обраним. А як буде проходити даний процес – істинно чи хибно – залежить від кожного.
