Казка про те, як на Прикарпатті ЕКСТРЕНА медицина перетворилася на ЕКСТРЕМАЛЬНУ

Це казка про те, як можна без чаклунства творити чудеса. Наприклад, при середньостатистичній зарплаті купити собі яхту, або перетворити Івано- Франківський центр екстреної медичної...

Це казка про те, як можна без чаклунства творити чудеса. Наприклад, при середньостатистичній зарплаті купити собі яхту, або перетворити Івано- Франківський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф на ЕКСТРЕМАЛЬНИЙ центр. Сідайте зручніше і слухайте…

 

Жив собі…

…чоловічок, працював доцентом на кафедрі хірургії, захистив кандидатську дисертацію, став кандидатом медичних наук,  був хірургом у лікарні швидкої медичної допомоги. І тут посипалися на нього міжнародні регалії: дійсний член ESTES (Європейського Товариства Травми і Невідкладної Хірургії), дійсний член Європейської асоціації медицини невідкладних станів, дійсний член Польського Товариства медицини порятунку.

 

Пересічна людина запитає мене: що ж тут дивного? Працював чоловік у поті лиця свого… Усе б воно нічого, якби до цих регалій не посипалися на цього чоловічка ще й нові посади та нові матеріальні блага. Та ще й у часи, коли більшість викладачів та лікарів затягували паски через любов до свого народу царя Януковича… Хоча для справедливості треба зауважити, що й до царювання цього «проффесора» жилося Похмурському не гірше. Ще за молодих років тоді ще просто Володя умів робити правильні ставки. Тому й в одруженні не схибив: вийшла за нього не проста селянка, а донька відомого у цьому краї поміщика – сидів він у своїй нафтогазовій вотчині за всіх царів. Усіх завжди влаштовував. То ж зажили ці молодята під крилом князя, як у Бога за пазухою: ось вам і робота, і посада, і звання…

 

Але…

…прийшов час, і Володя Похмурський, зачитавшись якось на ніч Казкою про Золоту Рибку, вирішив: «Не хочу бути звичайним доцентом Володею Похмурським, а хочу стати Володарем чогось незвичайного!». Де б знайти Золоту Рибку? Але він був хлопцем фартовим, тому знайшов. На ранок прийшов до свого тестя і з порога заявив, мовляв, вам уже недовго залишилося керувати вотчиною, зробіть мене теж якимось володарем чогось: «Ви ж можете!». Можливо, при цьому Володя пустив сльозу чи тупнув ногою, – не знаємо, але тесть йому не відмовив.

 

І ось…

… у травні 2012 року у князівстві створили центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Звичайно ж керувати цим центром доручили Володі Похмурському. Після чого він став Володимиром Васильовичем. Яким чином поміщик уламав царя Януковича, ніхто не знає. Ну, вмів він це робити… Ніхто з керівників великого князівства краю не поцікавився, чи має новий князьок хоча б курси з організації таких справ, чи хоча б практичні навики у цій сфері. Дивилися на нового князька, як зачаровані. А може, дійсно зачаровані?

 

Почалося князювання…

Володя рулив міні-князівством як умів. Не знаємо, що він робив для своїх підлеглих. Напевно, нічого, бо ті й далі жили, як усі в князівстві: від зарплати до зарплати. А от Володя мав чим похвалитися. І постійно хвалився: то дорогим автомобілем, то новою яхтою, то мотоциклом за 70 тис. євро. Його підопічні лиш дивувалися: уміє ж людина жити. Тут не знаєш, як прогодувати своїх дітей, а він з невеликої зарплати вміє відкласти собі на яхти-автомобілі. Ну чисті чудеса!

 

А він дійсно чудив

Бо інакше, як пояснити, що ніхто з прокуратури не поцікавився тим, з чого живе на широку ногу цей князьок? Можливо, економить для себе… на бюджетних коштах? Насправді економив Вова так: три місяці працівникам центру екстреної медичної допомоги недоплачували понад 40 % обов’язкових виплат. Напевно, князьок вирішив: якщо вони можуть виживати при мінімальних зарплатах, то й без цих коштів проживуть. Як ви вже зрозуміли, князьок не дуже переймався своїми підопічними. Два роки вони працювали на цього баригу навіть без посадових інструкцій та колективного договору з працівниками. А ще він, як гросмейстер, поділив працівників на білих і чорних: навчання з надання невідкладної медичної допомоги проводилося тільки для “білих”, і тільки їм світило потрапити у дамки. «Чорні» ж підпадали під репресії, догани, звільнення, нецензурні висловлювання. Бо, як любив висловлюватися Похмурський: «Я так сказав», чи «Демократія закінчилася». Ні для кого не секрет, що, отримавши мільйони від держави, Похмурський закуповує м’який інвентар та побутову техніку на секонд-хенді. Але так на яхту не назбираєш. Володя Похмурський ніколи не шкодував державних коштів. У той момент, коли царство перебувало в стані війни з сусідньою державою, тому економило кошти на чому могло, князьок Похмурський роз’їжджав по закордонах, конференціях з залученням іноземців, неодноразово відвідував столицю, приймав на роботу без нагальної потреби. А ще купив легковий автомобіль “Пежо” за 200000 грн. для власних потреб. І це все за державні кошти, замість того, щоб придбати м’який та твердий інвентар, дефібрилятори, ЕКГ-апарати, ноші, якісний радіозвязок (а не мобільні телефони).

 

Весною 2014 року Похмурський, без проведення тендеру, закупив GPRS- навігатори, на що потратив 900000 бюджетних гривень. GPRS встановлювала чернівецька фірма. Напевно місцевим спеціалістам наш князьок не довіряє. А ще жодна контролююча структура не зацікавилася таким важливим порушенням: центр не має ліцензії на використання сильнодіючих середників (що, до речі, є грубим порушенням), а це означає, що люди через відсутність ліків або недоотримують медичну допомогу згідно стандартів, або цю допомогу надають протизаконно, не маючи на це дозволу. Ніхто не цікавився, а Вова князював…

 

І докнязювався…

…до того, що не терпів жодної критики на свою адресу. Він не зміг пробачити народному депутату Руслану Марцінківу критики його бездарного князювання. І у серпні 2013 року він кинувся в бій з відкритим листом: «Молодець! Відстояв медицину Івано-Франківська! Герой! Захисник знедолених! Ріденькі оплески… Наслідок безвідповідальних заяв борця з реформами в медицині в окремо взятому Прикарпатті передбачуваний: – єдина область в Україні, де через містечкові (і не тільки) амбіції місцевих очільників, не розпочата робота зі створення інфраструктури системи екстреної медичної допомоги, приречена й в подальшому пасти задніх й ховати своїх місцевих українців-патріотів під сумнівні оправдання «все в руках божих». Не роблячи спроби їх врятувати, цих людей, яких й без того щодень меншає… Єдина область, яка, незважаючи на титанічний річний труд значної кількості спеціалістів, майже не зрушилася з місця. Яка не має жодного!!! автомобіля швидкої допомоги, який відповідає сучасним стандартам, і має усі шанси не отримати нічого!!! з державних закупівель. (Для інформації – минулого тижня президент підписав зміни до бюджету – 992 млн.грн. для придбання автомобілів швидкої допомоги, бюджет нацпроекту «Вчасна допомога» – 300 млн.грн. для створення системи єдиної диспетчерської служби).

Нам цього не треба – «ми самі з вусами»! Списуючи все на «злочинні реформи злочинної влади», забуваючи, що медичні реформи в галузі екстреної допомоги декларували і комуніст Кравчук, і есдек Кучма, і демократ Ющенко, і теперішній президент. Тому що є речі очевидні, які не потребують підтвердження власним досвідом у кожному окремому селі-містечку. Так живе увесь світ. Але ж ні – у нас є своя, незалежна ні від чого, місцева медицина! Ми ж у неї вклали гроші! Свої, кровні! Не вкрали, а вклали! Так, як би це була неабияка звитяга! Так, ніби подоляни або слобожанці не вкладають свої гроші у свою медицину! Ні, галичанин інакший, «всрамся – не дамся!» Гидко! Хотілося б з цим депутатом публічних дебатів, але направду, люди заслуговують на те, що вони обрали. Який рівень компетентності цього обранця, який рішуче заперечує реформування медицини? Який у нього диплом? Де вчився? Скількох людей врятував? Хто з медичних авторитетів його цитує, з ним рахується, радиться?». Подаємо цей лис-крик повністю, щоб ви собі уявили, до якої істерії довела Вову критика Марцінківа. Читаючи ці слова, так і бачиш, як Похмурський тупає ногами, махає руками, з рота летить слина: тому нема зв’язку у реченнях, а подекуди і в словах. Ото довели людину! А ще зверніть увагу, як він поважно висловлюється на адресу царя Януковича. Репетує Вова, про «титанічний труд» царського уряду Янека, який гарно реформує медицину. Про всіх царьків зі зневажливими означеннями («комуніст Кравчук, і есдек Кучма, і демократ Ющенко»), а про Янека – «теперішній президент». Аякже! Янукович виділив кошти, які так гарно лягли у плани Похмурського (нова яхта, нове князівство), а ці нардепи (без яхти, без князівств) хочуть позбавити його мрії. І ще ці люди, які «заслуговують на те, що вони обрали»…

 

На цьому можна було б поставити крапку

Якби у царстві під назвою «Україна» дійшла свого логічного завершення Революція Гідності, коли сміливий і гордий український люд викинув геть царька Януковича. Але чомусь його вірні прислужники й далі керують, поділивши нашу державу на князівства та вотчини, й далі зневажаючи тих, хто не навчився красти, брехати, знищувати. Керують такі, як Похмурський, який за професійним обов’язком мав бути на Майдані і рятувати життя наших дітей. Натомість пересидів ці часи у теплій хаті, трясучись від страху, що і цю хату, і яхту, і авто доведеться віддати, бо вони не зароблені чесно, а вкрадені у людей, які тоді платили життям за свободу нашої держави. А зараз прихвосні Януковича знову повиповзали на сонце, як змії, і знову готові красти, брехати і вбивати. Бо їх нема кому люструвати. А може досить? І пора поставити крапку замість трьох? Бо ж українські казки завжди закінчуються щасливо.

Категорії
Архів Новин
Немає кометарів

Залишити коментар

*

*

Новини
Loading...