Більшисті з нас ще вірить, а інша половина ще ніяк не може усвідомити того, що “життя по-новому” – це те саме покращення тільки з більшим ярмом.Не знаю, як Ви, а особисто я вже помітив певні індикатори теперішнього життя: відсутність людей на ринках та магазинах, з полиць мінімаркетів повертають непроданий або вже зачерствілий хліб, продаж ліків відбувається потаблеточно або пластинками, боргові кабали та несплати по кредитам, “діраві зарплати та пенсії” тощо.
Здавалося б ще трохи і ми опинимось на порозі голодних бунтів. Не дай Боже до такого дійти, але як на сьогодні виживають пенсіонери за 1тис.грн. в місяць, нам годі й уявити. Зрозумійте мене правильно я не хочу бути ані скептиком, ані критиком української влади. Проте вибачте. Мовчати вже досить! Ми вправі і зобовязані від них вимагати результативних дій. Схаменіться, а не то Третьому Майдану бути!
Можливо я один з тих, хто не говорить про свої негаразди, а вбачає їх у житті інших. Проте, попри весь свій оптимізм мушу бути “депресивним скептиком”. Передсвядкова гіперактивність в окремих магазин – це скоріш за все традиція, менталітет, ніж реальне відображення реального достатку. Але давайте бути відвертими: невже все так добре?! Може вже прийшов час, щоб складати оди вождям?!
Наше життя полягає в тому, щоб не відкладати його на завтра, а жити вже і сьогодні. Дурень той, хто буде вірити в слова, що сьогодні важко усій країні. Важко пересічній людині, але не олігархам, партогеносам, чи депутатам. В країні нагло крадуть і це все за рахунок наших з Вами кишень.
Досить доречна з даного прводу цитата Ігора Фріса: “Популізм ніхто не любить. І я говорю не про тих хто живе на соціалку. За 9 місяців ми стали бідніше більш ніж на 100 відсотків. Про купівельну спроможність я мовчу. Черги поо які Ви кажете – шлях позбавитись від знецінених грошей. Але якщо ці умніки приймуть бюджет в цій редакціі – тушить світло. Мінімум 50% бізнесу кануть в чорну діру….”
В продовження даних слів можу відзначити, що бізнес має всі передумови, призупинитися і піти в підпілля: для чого ризикувати і влітати, якщо методом “сидіння на баблі” можна перечикати бурю. Крім того, з такою стрімкою інфляцією гривні я не знаю жодного бізнесу, який би міг показати настільки високий % рентабильності, щоб перекривати ці всі збитки. Все, що може процвітати за таких умов-це корупція і валютне лихварство.
Майдан потрібен не нам, а нашій владі і тим, хто до неї рветься. Мовчання-не вихід. Може досить “мовчання ягнят”?! Розумними очима вовка не зупинеш!
Автор: Микола Кучернюк
Джерело: Франківчани
