Важко пригадати якийсь мерзенний режим, який б не поспішив оголосити США своїм головним супротивником. США – головний жупел.
Всі криваві азійські комуністи, всі ісламські терористи, всі держави, керовані людоїдами Африки і наркобаронами Латинської Америки – від Гітлера до Хуссейна кожен диктатор швиденько оголошував своїм ворогом далеку держава на протилежному боці земної кулі. Це стало вселенською традицією. Як тільки з телеекранів починають звучати слова про американську воєнщину, а дітям у школах натякають на підступність американського імперіалізму – все, пропав калабуховський будинок.
Ні, зрозуміло США не ангел. А яку державу можна назвати ангелом? Зрозуміло, в США вистачає свого лайна, корупції, брехні, підлостей і військових злочинів (cреди яких я особливо ніколи не пробачу ядерні бомбардування міст Японії в помсту за Перл Харбор). Втім, які звірства творила фашистська Японія в навколишньому просторі, абсолютно не збираючись припиняти війну навіть після розгрому Гітлера, – це окрема тема. Але в кожному разі підлості США нічим не видаються серед подлостей інших країн. Німці взагалі з людей мило варили. І мріяли командувати усім світом або хоча б Європою. Причому, Європою в підсумку командують, придумавши для цього Євросоюз. Але німців все одно ніхто не боїться, а бояться США.
Росія з США не воювала ніколи. З Францією воювала, з Німеччиною, Японією, Фінляндією, Туреччиною – з ким завгодно, а з США тільки була в союзниках. І завоювати світ США ніколи не планували, хоча у них найпотужніша на планеті армія. І напасти на якусь країну з метою приєднати територію до своїх штатів – теж не намагалися. Але це ж не привід відмовлятися від традиції ненависті до Америки?
Чому образ США однаково лякає всі людожерські режими? Звідки впевненість, що США мріє підірвати російську і без того підірвану економіку, розорити і без того розорену країну, щоб перетворити на сировинний придаток, яким Росія і так (подивимося правді в очі) є? Чому Японія не боїться США, навіть незважаючи на пам’ять про Хіросіму? Чому не боїться США Бельгія? Чому можливість війни з США не розглядає Франція – потужна військова та ядерна держава з великими імперськими замашками в минулому житті? Чому якась Естонія не побоюється, що США таємними інтригами і закулісним фінансуванням влаштує «кольорову революцію»? Чи не тому, що тамтешні правителі без всяких революцій справно змінюються, відпрацювавши покладений конституцією термін?
А ось Росія знову живе, ніби готуючись до війни з США. Війні, яка рано чи пізно (на думку Росії) знову стане можливою. Виходить парадокс: всі звірині і жебраки країни бояться США, а всі культурні й процвітаючі – побоюються Росії.
А головне – звідки ця впевненість, ніби США вигідна війна і нестабільність у світі?
Психологія американців справді зовсім інша, ніж у нас. Тому що американці в своєму розвитку суспільства пройшли той шлях, який ми не пройшли. Зараз прозвучить тільки один приклад, і все стане зрозуміло. Уявіть собі, що ви живете в небагатому селищі в своєму обшарпанном будинку. Поруч з вами сусід в такому ж будинку. Але от сусід раптово розбагатів і збудував собі дорогий особняк. Ваша реакція? Типова реакція росіянина – широкий спектр почуттів від білої заздрості (хорошою, щирою) до чорної. Іноді з роздумами, ніби тепер можна поживитися від багатого сусіда, яку-небудь виплату за шум будівництва что-то струсити …
А от реакція американця – він щасливий. Просто щиро радий. Чому? Ні, зовсім не тому, що він такий християнин і такий радий за ближнього. Люди зроблені з одного м’яса, альтруїстів і святих мало в будь-якій країні. А ось економічні закони різні. Будь американець точно знає (а якщо не знає – може зателефонувати і перевірити): якщо по сусідству з твоїм будинком з’явиться дорогий особняк, то за оцінками ріелтерів ціна твоєї нерухомості теж автоматично стала вище. Якщо твій сусід у великому порядку, виграєш і ти.
Ці нехитрі економічні закони взаємопов’язаного благополуччя американці вбирають з дитинства: будь-яка біда у сусіда або навіть взагалі десь у світі – це завжди нестабільність, лихоманка акцій на біржах, і в підсумку зниження твоїх власних доходів.
Тут треба згадати про особливості сучасної економічної системи розвинутих країн. Протягом історії економічні уявлення змінювалися і розвивалися. Спочатку вважалося, що багатство – це золото. Будь який дикун підтвердить. Іспанія теж в цьому була абсолютно впевнена ще якихось кілька сотень років тому. Золото на дереві не росте, а копати його важко і малоефективно. Тому гарненько розжитися золотом можна тільки якщо когось вдало обдурити або пограбувати. І тут раптом відкривається цілий американський континент, населений дикими індіанцями, у яких цього золота незліченні купи! Іспанці зрозуміли, що щастя близько. Тонни золота були відібрані у інків і привезені до Іспанії на нескінченних каравелах. Але до чого це призвело? Золото не змогло нікого нагодувати. Воно просто завалилося в ціні, обрушивши за собою економіку Іспанії, яка досі, м’яко кажучи, не найрозвиненіша країна. Зовсім іншу модель вибрала Британія – замість біганини за золотом британці влаштували на своєму маленькому острівці індустріалізацію з паровими машинами і мануфактурами. І економіка Британії розцвіла. Хоча якийсь час йшла війна за колонії. Вважалося, що колонії – це багатство, оскільки це природні ресурси і робоча сила. Але моделі удосконалювалися. І до середини XX століття з’ясувалося, що природні ресурси не таке вже багатство (у Японії їх нема, наприклад). І робоча сила теж не багатство – зовсім нема чого завойовувати далеку країну, досить побудувати там завод і користуватися дешевою робочою силою (причому, на радість цієї самої сили і уряду країни). Ну а сучасна економічна система влаштована ще хитріше: вона живе в борг, позичивши гроші у власного майбутнього. Тому що це єдиний спосіб стрімко розвиватися, отримуючи на це фінансування такого розміру, якого в сьогоднішньому дні немає фізично – тільки в завтрашньому. Гроші давно стали віртуальними – у світі не існує тієї суми готівки, якою оперують банки, тому що вона як би позичена і багаторазово перепозичити у самого різного майбутнього на всю його глибину – найближчого, віддаленого, дуже далекого … Кредити, іпотеки, інвестиції, ф’ючерсні угоди – всі фінансові інструменти зайняті одним: зайняти грошей у власного майбутнього для сьогоднішніх завдань, щоб отримати прибуток, з якого вдасться розплатитися в майбутньому. Тому громадянин цивілізованої країни бере позики, їздить на своїй машині, живе у власному будинку – але все це з умовою, що він у майбутньому остаточно розрахується зі своїм банком. Банком, який сам живе за тими ж законами – роздає кредити грошима, які сам тільки планує заробити.
Але весь цей небезпечний і ретельно збалансований механізм вкрай корисний для спокійного розвитку людства, тому що він працює за однієї умови – що майбутнє благополучне, і в ньому є ті гроші, які позичили сьогодні. А якщо в реальності трапляється щось, від чого майбутнє починає виглядати не таким забезпеченим, як очікувалося, то вся машина часу сиплеться. Тоді раптом виявляється, що грошей було позичено не за розміром, і повернути борги нізвідки: на землі просто не знайдеться такої кількості скарбів і майна, навіть якщо відняти добро у всіх країн, пустившись у грабежі. Тому що позичено було набагато більше: все до цента на всю доступну для огляду глибину уявного благополучного майбутнього. Звідси випливає незвичайний ефект: найменша нестабільність світу – цунамі в далекій Японії, війна дрібних племен Африки – і ось вже лихоманить фондові ринки, і передбачуване майбутнє загрозливо захиталося.
Питання: при такій системі світової економіки Америці потрібна світова війна? Кому-небудь з розвинених країн потрібна війна? Хто-небудь стане мріяти розвалити далеку ядерну Росію (Мексику, Болівію, Анголу, КНДР)? Не смішіть. Це тільки жителі Росії досі не можуть помітити причинно-наслідкового зв’язку між громадянською війною, що вибухнула в сусідній державі Україна, з падінням рубля та іншими проблемами у власній економіці.
PS: Зрозуміло, тролі починають звично кидатися улюбленими одиничними аргументами, нібито розвінчує міф про безкорисливість США. Але хто казав про безкорисливість? Я говорив про те, що сучасній економіці не вигідні неприємності ні в одній точці глобуса. Це якраз той випадок, коли розвинуте суспільство пристосувало користь і жадібність для охорони світу. Чим вище жадібність і корисливість – тим краще для світу. Уміння змусити навіть ниці якості людської натури працювати на загальне благо – єдина гідна завдання суспільства (бо якщо їх намагатися тупо виполоти, вони проростають абсолютно кривавими сходами, як показав досвід усіх комуністичних режимів). А якщо говорити про вододілі епох, то (моя особиста точка зору) остання економічна еволюція трапилася в 1980/1990-х роках, коли обчислювальна техніка прийшла на біржі. Рішення про покупку / скиданні дрібних акцій на торгах стали приймати брокерські автомати, намагаючись вгадати майбутнє своїми витонченими алгоритмами. У підсумку біржові операції стали відбуватися тисячі разів в секунду, обмежені лише швидкістю світла в оптоволокне. Подібно електронному мікроскопу, це дозволило побачити найдрібніші атоми економіки – невидимі перш взаємозв’язку, коли новина про вибух автобуса в Індії здатна трохи впустити капіталізацію молокозаводів Аргентини.
Джерело: Франківчани
Автор: Леонід Каганов
