Сьогодні ми поговоримо про лайках і різноманітні не цензурні вирази. Походження лайок в українській мові досить цікава, і Ви будете здивовані початковим сенсом цих слів. Ті слова, що ми використовуємо в повсякденній мові, не завжди збігаються з тим, що спочатку замислювалося. Отже, кретини, ідіоти, бовдури, лохи і багато інших.
Кретин
Якби ми перенеслися десь століть на п’ять-шість тому в гірський район французьких Альп і звернулися до тамтешніх жителям: «Привіт, кретини!», Ніхто б Вас у прірву за це не скинув. А чого ображатися – на місцевому діалекті слово cretin цілком благопристойне і перекладається як … «християнин» (від спотвореного франц. Chretien). Так було до тих пір, поки не стали помічати, що серед альпійських кретинів частенько зустрічаються люди розумово відсталі з характерним зобом на шиї. Пізніше з’ясувалося, що в гірській місцевості у воді частенько спостерігається нестача йоду, внаслідок чого порушується діяльність щитовидної залози, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Коли лікарі стали описувати це захворювання, то вирішили не винаходити нічого нового і скористалися діалектним словом «кретин», надзвичайно рідко використовуючим. Так альпійські «християни» стали «недоумкуватими».
Ідіот
Грецьке слово “ідіот” спочатку не містило навіть натяку на психічну хворобу. У Стародавній Греції воно означало «приватна особа», «окремий, відособлена людина». Не секрет, що стародавні греки ставилися до громадського життя дуже відповідально і називали себе «політес». Тих же, хто від участі в політиці ухилявся (наприклад, не ходив на голосування), називали «ідіотес» (тобто зайнятими тільки своїми особистими вузькими інтересами). Природно, «ідіотів» свідомі громадяни не поважали, і незабаром це слово обросло новими зневажливими відтінками – «обмежений, нерозвинена, неосвічена людина». І вже у римлян латинське idiota значить тільки «неук, невіглас», звідки два кроки до значення «тупиця».
Бовдур
“Бовдурами” на Русі називали кам’яних або дерев’яних язичницьких ідолів, а також сам вихідний матеріал або заготовку – будь це камінь або дерево (пор. Чеське balvan – «брила» або сербохорватської «балван» – «колода, брус»). Вважають, що саме слово прийшло в слов’янські мови з тюркського.
Дурень
Дуже довгий час слово “дурень” образливим не було. У документах XV-XVII ст. це слово зустрічається в якості імені. І іменуються так аж ніяк не холопи, а люди цілком солідні – «Князь Федір Семенович Дурень Кемскій», «Князь Іван Іванович Бородатий Дурень Засекін», «московський дяк Дурень Мишурин». З тих же часів починаються і незліченні «дурні» прізвища – Дуров, Дурнів, Дурново …
А справа в тому, що слово «дурень» часто використовувалося як друге нецерковне ім’я. У старі часи було популярно давати дитині друге ім’я з метою обдурити злих духів – мовляв, що з дурня взяти?
Лох
Це вельми популярне нині слівце два століття тому було в ходу тільки у жителів російської півночі і називали ним не людей, а рибу. Напевно, багато хто чув, як мужньо і наполегливо йде до місця нересту знаменитий лосось. Піднімаючись проти течії, він долає навіть круті кам’янисті пороги. Зрозуміло, що діставшись і віднерестившись, риба втрачає останні сили (як казали «облоховівается») і зранена буквально зноситься вниз за течією. А там її, природно, чекають хитрі рибаки і беруть, як кажуть, голими руками.
Шаромижник
1812. Раніше непереможна наполеонівська армія, змучена холодами і партизанами, відступала з Росії. Браві «завойовники Європи» перетворилися на замерзлих і голодних голодранців. Тепер вони не вимагали, а смиренно просили у селян чого-небудь перекусити, звертаючись до них «сher ami» («любий друг»). Селяни, в іноземних мови не сильні, так і прозвали французьких жебраків – «шаромижниками». Не останню роль у цих метаморфозах зіграли, мабуть, слова «шарити» і «поневірятися».
Шваль
Так як селяни не завжди могли забезпечити «гуманітарну допомогу» колишнім окупантам, ті нерідко включали в свій раціон конину, в тому числі і падіжну. По-французьки кінь – cheval (звідси, до речі, і добре відоме слово «шевальє» – лицар, вершник). Однак росіяни, не видавши в поїданні коней особливого лицарства, охрестили жалюгідних французика слівцем «шваль», в сенсі «непотріб».
Шантрапа
Не всі французи дісталися до Франції. Багатьох, взятих у полон, дворяни які влаштували їх до себе на службу. Для жнив вони, звичайно, не годилися, а от як гувернери, вчителі та керівники кріпосних театрів припали до речі. Надісланих на кастинг мужичків вони екзаменували і, якщо талантів у претендента не бачили, махали рукою і говорили «Сhantra pas» («до співу не придатний»).
Негідник
А ось це слово за походженням польське і означало всього-на-всього «проста, незнатна людина». Так, відома п’єса О. Островського «На всякого мудреця досить простоти» в польських театрах йшла під назвою «Записки негідника». Відповідно, до «підлого люду» ставилися все не шляхтичі.
Шельма
“Шельма”, “шельмец” – слова, що прийшли в нашу мову з Німеччини. Німецьке schelmen означало «пройдисвіт, ошуканець». Найчастіше так називали шахрая, який видає себе за іншу людину. У вірші Г. Гейне «шельма фон Бергер» в цій ролі виступає Бергенський кат, який з’явився на світський маскарад, перетворившись знатною людиною. Герцогиня, з якою він танцював, викрила обманщика, зірвавши з нього маску.
Мимра
“Мимра” – комі-перм’яцьке слово і перекладається воно як «похмурий». Потрапивши в нашу мову, воно стало означати насамперед нетовариський домосід (в словнику Даля так і написано: «мимри – безвилазно сидіти вдома»). Поступово «мимрою» стали називати і просто відлюдника, нудного, сірого і похмурого чоловіка.
Сволота
«Сволочаті» – по-древнеруські те ж саме, що і «сволаківать». Тому сволотою спочатку називали усілякий сміття, яке згрібали в купу. Це значення (серед інших) збережено і у Даля: «Сволота – все, що сволота або сволоклі в одне місце: бур’ян, трава і коріння, сміття, сволоченний бороною з ріллі». З часом цим словом стали визначати БУДЬ-ЯКУ натовп, що зібрався в одному місці. І вже потім їм стали іменувати усілякий мерзенний люд – алкашів, злодюжок, бродяг та інші асоціальні елементи.
Покидьок
Ще одне слово, яке спочатку існувало виключно у множині. Інакше й бути не могло, оскільки “покидьками” називали залишки рідини, яка залишалася на дні разом з осадом. А так як по корчмах і шинках частенько шлявся всякий набрід, допиває каламутні залишки алкоголю за іншими відвідувачами, то незабаром слово «покидьки» перейшло на них. Можливо також, що чималу роль зіграло тут і вираз «покидьки суспільства», тобто люди що опустилися, ті що знаходяться «на дні».
Ублюдок
Слово «гібрид», як відомо, не українське і в народний арсенал увійшло досить пізно. Набагато пізніше, ніж самі гібриди – помісі різних видів тварин. Ось і придумав народ для таких помісей слівця «ублюдок» і «виродок». Слова надовго в тваринній сфері не затрималися і почали використовуватися в якості принизливого найменування байстрюків і Бастардо, тобто «помісі» дворян з простолюдинами.
Нахаба
Слова «нахабство», «нахабний» досить довго існували в мові в значенні «раптовий, стрімкий, вибуховий, запальний». Існувала в Стародавній Київській Русі і поняття «нагла смерть», тобто смерть не повільна, природна, а раптова, насильницька. У церковному творі XI століття «Четьї Мінеї» є такі рядки: «Мьчаша коні нахабно», «Річки потоплять я нахабно» (нахабно, тобто швидко).
Пошляк
“Вульгарність” – слово, яке корениться в дієслові «пішли». До XVII століття воно вживалося в більш ніж благопристойному значенні і означало все звичне, традиційне, скоєне за звичаєм, те, що ПІШЛА ісстарі. Однако в кінці XVII – початку XVIII століть почалися петровські реформи, прорубування вікна в Європу і боротьба з усіма стародавніми «вульгарними» звичаями. Слово «вульгарний» стало на очах втрачати повагу і тепер все більше значило «відсталий», «осоружний», «некультурний», «простакуватий».
Мерзотник
Етимологія «мерзотника» сходить до слова «мерзлий». Холод навіть для північних народів жодних приємних асоціацій не викликає, тому «мерзотником» стали називати холодного, байдужого, байдужого, черствого, нелюдського … загалом, вкрай (до тремтіння!) Неприємного суб’єкта. Слово «мразь», до речі, родом звідти ж. Як і популярні нині «відморозки».
Негідник
Те, що це людина до чогось негідна, в загальному, зрозуміло. Але в XIX столітті, коли в Росії ввели рекрутський набір, це слово не було образою. Тащо, втім, зовсім недалеко від першого сенсу.
Жлоб
Є теорія, що спершу «жлобами» прозвали тих, хто пив жадібно, захлинаючись. Так чи інакше, але перше достовірно відоме значення цього слова – «жаднюга, скупердяй». Та й зараз вираз «Не жлобся!” Означає «Не скупіться!».
Стерво
Кожен, який відкрив словник Даля, може прочитати, що під стервом мається на увазі «дохла скотина», тобто, простіше кажучи, падло, гниле м’ясо. Незабаром слівцем «стервоза» чоловіки стали презирливо називати особливо підлих і шкідливих («з душком») повій, як шкідливість жінки чоловіків, мабуть, заводила (чисто чоловіче задоволення від подолання перешкод), то і слово «стерва», зберігши неабияку частку негативу, привласнило собі і деякі риси «фатальної жінки». Хоча про первісному його значенні нам досі нагадує гриф-стерв’ятник, що харчується падаллю.. А так називали людей, непридатних до стройової служби. Тобто раз не служив в армії – значить, негідник!
Чмо
«Чмара», «Чмир», якщо вірити Далю, спочатку позначало «чхнути», «перебувати в потребі», «животіти». Поступово від цього дієслова утворилося іменник, що визначає жалюгідного людини, що знаходиться в приниженому пригніченому стані. У тюремному світі, схильному до всякого роду таємних шифрів, слово «ЧМО» стали розглядати як абревіатуру визначення «Людина, яка морально Опустилась».
Зараза
Дівчата бувають різні. Можливо, і на слово «зараза» не всі ображаються, але компліментом його вже точно не назвеш. І тим не менше спочатку це був все-таки комплімент. У першій половині XVIII століття світські залицяльники постійно «обзивали» прекрасних дам «зарази», а поети навіть фіксували це у віршах. А все тому, що слово «заразити» спочатку мало не тільки медично-інфекційний сенс, але й було синонімом «убити». У Новгородському літописі під 1117 роком стоїть запис: «Едін ‘від дьяк’ заражен’ бил од грому». Загалом, заразила так, що і повболівати не встиг. Так слово «зараза» стало позначати жіночі принади, якими ті билися (заражали) чоловіків.
Джерело: Франківчани
