Екологічна проблема: навіщо Onuka зняла кліп на сміттєзвалищі. ВІДЕО

Понеділок, 08 жовтня 2018 13:45
Грандіозні обсяги сміття – одна з ключових проблем людства. Новий кліп Onuka присвячений саме цій проблемі, а його перегляди допоможуть ініціативі «Україна без сміття», яка силами активістів відкриває в Україні станції сортування.

Чи не єдиною відповіддю прямо зараз є розумне споживання, сортування та переробка відходів. Однак в Україні це складно через майже відсутні станції прийому вторсировини. Та ситуація починає змінюватися, в тому числі завдяки мистецтву.

Ідеолог цього проекту Євгенія Аратовська написала про те, чому це важливо, та підказала перші кроки до перемоги над своїм сміттям, - пише Екобюро УГКЦ, з посиланням на Platfor.ma.

Рух «Україна без сміття» об’єднує відповідальних людей, які не чекають, коли у держави з’являться кошти на заводи по переробці сміття і кольорові контейнери під будинками. Ми беремо на себе повну відповідальність за власні відходи вже сьогодні і шукаємо шляхи, як зменшити власний негативний вплив на навколишнє середовище – через відмову від зайвого пластику, через сортування і компостування відходів.

Щорічно українці продукують до 16 млн тонн побутових відходів. Сумно, але майже все це сміття їде на звалища і лише 4% сортується і переробляється. Це дуже мало, адже у розвинених країнах рівень переробки сягає щонайменше 50% відходів. Наслідок такого байдужого відношення до проблеми – численні переповнені звалища, які є справжньою екологічною катастрофою. Щоб ці слова не звучали надто абстрактно – за 30-40 років експлуатації звалище перетворюється на круті гори заввишки як 18-типоверховий будинок. Уявіть – цілі міста із нашого сміття.

При цьому у звалищному смітті міститься безліч отрути – важкі метали, канцерогени, небезпечні пластики і токсини, які з дощами просочуються у ґрунти і отруюють підземні води. Відходи людства сильно впливають на водну систему і незворотньо руйнують її. Скажімо, ви знали що в Україні більше немає поверхневих джерел, з яких безпечно пити воду? Бо майже в кожному населеному пункті є маленьке чи велике звалище.

І все це через те, що в Україні досі немає іншого способу поводитися зі сміттям, ніж викидати його просто неба. Це хибний і руйнівний шлях для всіх нас – для природи, здоров’я людей і тварин.

Щоб зрозуміти, як багато сміття відправляється на звалище, достатньо почати розділяти вдома власні відходи. Вас вразить, які купи пластику ви раніше бездумно викидали.

Сортування – це єдиний спосіб контролювати життєвий шлях відходів. Тільки так ми зупиняємо його рух на звалище. Роздільний збір повертає вторинні матеріали на заводи по переробці. Сортування дозволяє зберегти природні ресурси, адже їх більше не потрібно брати тільки у природи, достатньо просто використати повторно матеріал, який міститься у вторинних ресурсах – паперових, металевих, скляних і пластикових. Щонайменше 50% всього сміття – це цінні матеріали і мільярди додаткових коштів у економіці.

Розвинені країни розділяють відходи десятиріччями. Завдяки культурі сортування пластиковий пакет замість звалища  відправляється на переробку і стає гранулою для виробництва нового сміттєвого пакету чи каналізаційної труби. Небезпечні сполуки, які містяться у батарейках, ніколи не опиняються у землі, бо люди можуть їх  здати на переробку у кожному супермаркеті електроніки. Навіть органічні відходи компостуються і перетворюються на добриво або біогаз. Наприклад, саме таким газом заправляють міський транспорт у Швеції.

Українці також починають розуміти цінність сортування. Важко порахувати, скільки людей в Україні сьогодні вже постійно сортують відходи, адже більшість населених пунктів в Україні навіть не мають послуги регулярного вивезення сміття, не те що сортування. Але результати опитувань показують, що більше 40% людей готові сортувати свої відходи, якщо отримають можливість відносити вторсировину в спеціальні баки, які мають бути розташовані у дворі багатоквартирних будинків.

Коли немає інфраструктури роздільного збору, у сміття теж немає шансів перетворитися на щось корисне і не забруднювати довкілля. Нам потрібні баки для сортування, сортувальні станції і місця здачі небезпечних відходів. Це стане можливим, якщо правильні європейські закони приймуть вже в цьому році, а не відкладатимуть їх на потім. Якщо у кожного українця під домівкою буде контейнер для вторсировини і спеціальні інструкції щодо сортування і шкоди викидання небезпечних відходів у смітник, проблема вирішиться значно швидше.

Щоб зрозуміти, як багато сміття відправляється на звалище, достатньо почати розділяти вдома власні відходи. Вас вразить, які купи пластику ви раніше бездумно викидали.

Біда в тому, що в Україні майже немає сортувальних станцій, які доступні для людей. Потрібна державна програма створення таких просторів для громадян, а також просвітницька кампанія про те, як правильно сортувати відходи і куди їх можна віднести, щоб вони потрапили на переробку чи утилізацію.

Громадські станції NoWaste – перший в Україні прецедент, створений зусиллями звичайних волонтерів і за підтримки соціально відповідальних компаній. Зараз такий пункт вже працює у Києві на Саперно-Слобідській, 25. Мета цієї ініціативи – перетворити станцію не тільки в елемент міської інфраструктури для сортування сміття, але і в освітній простір, який трансформує уявлення людей про сміття. Адже на станції немає запахів, всі упаковки чисті, простір має приємний дизайн.

Станції NoWaste працюють за графіком у будні і вихідні дні. Це простір самообслуговування, коли відвідувач самостійно розкладає сортовану вторсировину, яку приніс з дому, по відповідних контейнерах, яких тут більше сорока. На станції ми приймаємо упаковку (зі скла, паперу, металів та полімерів), одяг і взуття, деревину, фольгу, батарейки і дрібні гаджети. Також тут відвідувачі зможуть отримати допомогу екоконсультанта і швидко осягнути науку сортування.

Такі станції сьогодні утримуються завдяки внескам людей, які їх відвідують. Цей внесок – цінна вторсировина, яку тут залишають люди без очікування оплати. Станції продають зібрані матеріали і покривають частину поточних витрат – на оренду, зарплати, паливо і витратні матеріали. Решта витрат фінансується за рахунок грошових внесків соціально відповідального бізнесу і людей.

Ініціатива Ecostrum – спільний проект співачки Onuka, «Україна без сміття» та команди Dontstop Agency. Його суть полягає у тому, що, поширивши нове відео Onuka на пісню Strum, ви автоматично долучаєтеся до акції та допомагаєте вирішити одразу дві актуальні проблеми. По-перше, завдяки силі мистецтва допомагаєте продемонструвати реалії українських сміттєзвалищ, щоб розповісти про існуючу в Україні проблему побутових відходів. А по-друге, долучаєтесь до збору коштів на розвиток сортувальних станцій NoWaste, адже усі кошти з монетизації цього відео перераховуються на користь проекту «Україна без сміття».

А ще, щоб вплинути на розв’язання сміттєвої проблеми і прийти до розумного споживання, почніть з простого:

– Заведіть вдома ще одне відерце і складайте туди чисту упаковку – з паперу, металів, скла, полімерів. Потім віднесіть зібране сміття на станцію, або у пункт прийому вторсировини. Передивіться залишок, який у вас не прийняли і більше ніколи не купуйте такі товари, навпаки — надавайте перевагу тим, які легко здати на переробку.

– Запитайте у вашої комунальної служби міста – чи є у вашому місті можливості для сортування.

– Відшукайте сортувальні бази та пункти прийому вторсировини по пошуку – «приймаємо вторсировину».

– Відправляйте запит вашому меру чи голові – чому немає баків для сортування – адже закон цього вимагає.

Ну і наостанок. Ось терміни розкладання побутового сміття, якщо його не відправити на переробку:

Харчові відходи — від 10 днів до 1 місяця.

Газетний папір — від 1 місяця до 1 року.

Картонні коробки — до 1 року.

Папір — 2 роки.

Деревина — до 10 років.

Залізна арматура — до 10 років.

Залізні бляшанки — до 10 років.

Старе взуття — до 10 років.

Уламки цегли, бетону — до 100 років.

Автоакумулятори — до 100 років.

Фольга — до 100 років.

Жестяні бляшанки — до 90 років.

Електричні батарейки — до 100 років.

Гумові покришки — понад 100 років.

Пластикові пляшки — понад 100 років.

Поліетиленова плівка — 200 років.

Алюмінієві бляшанки — 500 років.

Скло — понад 1000 років.

Читайте також: В українській частині Карпат хочуть збудувати вітрову електростанцію. ІНФОГРАФІКА

Перегляди 305 разів






Loading...


Додати коментар

Захисний код
Оновити

Читайте нас в соціальних мережах

Сторінка Франківчанни в FACEBOOK