Україна має помітні успіхи у війні, а ворог слабшає та отримує дедалі більше проблем, кожен день війни тепер приносить страждання й росіянам. Але чи означає це, що у війні вже настав перелом? Які сценарії розвитку подій можуть бути найбільш реалістичними пояснює доктор філософських наук, професор кафедри психології Університету Короля Данила Віталій Надурак.
В інтерв’ю для «Франківчан» він говорить про війну, очікування українців, настрої в росії та можливий сценарій, за якого бойові дії не завершаться мирною угодою, а фактичним виснаженням сторін.
“Ми створюємо для ворога багато проблем. Але ця система ще не тріщить по швах.”
Пане Віталію, Україна має помітні успіхи: удари по російській інфраструктурі, ізоляція Криму, проблеми з логістикою ворога. Чи можемо ми вже говорити, що у війні відбувся перелом? Чи ми хочемо видати бажане за дійсне?
Ми швидше хочемо видати невідоме за відоме. Справді, зараз створюється багато передумов для того, щоб певний перелом відбувся на користь України. Але ми зрозуміємо це лише пізніше – коли буде очевидно, що саме ці події стали переломними. Зараз усі названі фактори відкривають багато можливостей. Це може бути великий український контрнаступ. Це може бути звільнення Криму, про що говорять окремі аналітики. Але це також може бути наша відчайдушна потуга, після якої почнеться новий російський наступ. Є багато можливих варіантів. І тільки коли мине час, ми зможемо сказати: так, саме ці події стали переломними і повели війну за певним сценарієм. А зараз будь-які категоричні заяви – це або спекуляції, або надто самовпевнені висловлювання. Жодна людина у світі зараз точно не скаже, як розгортатимуться події.
Тобто навіть приблизно неможливо сказати: це питання тижнів, місяців чи року?
Я не буду вдавати з себе надто обізнаного. Я не знаю. І насправді ніхто не знає. У війні є закономірні процеси, але є й випадковості, які інколи радикально змінюють хід подій.
В українському суспільстві часто звучить фраза: “росія скоро впаде”. Наскільки це реалістичний сценарій?
Ми не знаємо, чи вона впаде. А от подібні висловлювання часто якраз і є видаванням бажаного за дійсне. Ми справді дуже хочемо, щоб росія впала. І можемо трактувати окремі події як свідчення її занепаду. Але якщо мислити холодно, то ми не можемо стверджувати, що те, що зараз відбувається, неминуче приведе до їхнього краху. Росія може встояти. Може впасти. Може реформуватися. Якщо говорити про найближчу перспективу, то жоден серйозний військовий аналітик не скаже, що вже є ознаки краху російської лінії фронту, армії чи системи управління. Підстав говорити, що в росіївідбуваються незворотні процеси, наразі немає.
Але невдач у ворога стає все більше?
Так. Є очевидні невдачі. Російська армія цього року зіткнулася із серйозними поразками завдяки діям українських військових. Це помітив увесь світ. Навіть Дональд Трамп, який, як відомо, не любить таке помічати. Лінія фронту залишається більш-менш стабільною. Українці знайшли цікаві підходи до війни: удари на середню глибину, які перерізають російську логістику і ускладнюють постачання всього необхідного на фронт. Ми поступово відрізаємо Крим. Далекобійні удари вглиб росії, які викликають захоплення у світі. Тому, звісно ворог слабшає.
«Найімовірніший сценарій – не мирна угода, а виснаження»
Який сценарій розвитку війни вам здається найбільш імовірним?
Є думка, яку я поділяю, але висловила її відома американська журналістка та історикиня Енн Еплбаум. Вона написала, що ця війна може завершитися не мирною угодою, не перемовинами, а тим, коли дві сторони витратять так багато сил, що просто не зможуть більше рухатися вперед. Вони зупиняться на тій лінії, де на той момент перебуватиме фронт. Зараз багато говорять про пропозиції підписати мирні домовленості по нинішній лінії фронту. Але цей сценарій інший: сторони можуть зупинитися не тому, що домовилися, а тому, що переконалися у безперспективності подальших атак. Кілзона – зона ураження – може стати не 30 кілометрів, а 60. А це вже величезна відстань, яку жодна жива істота не зможе пройти. Обстріли далекобійними засобами, звичайно, можуть тривати. Але сама лінія фронту стабілізується і фактично замерзне. Я кілька тижнів думав над цим сценарієм. І з огляду на обставини, які є зараз, він видається мені найбільш імовірним на даний момент. Путін не погоджується на перемовини, надій його переконати мало. Тому варіант такого замороження цілком можливий.
Якщо мирної угоди не буде, це означатиме тимчасове затишшя з постійним очікуванням нових бойових дій? Чи може такий сценарій бути прийнятним для України?
Так, це може бути ситуація, коли час від часу будуть обстріли, спроби атак, диверсії. Але не більше. За таких обставин росіяне переможе. І це вже буде успіхом України. Для росії це буде невдача, бо вона не досягне цілей, які декларувала. Ми пам’ятаємо, які цілі поставив ворог: фактична капітуляціяУкраїни. Якщо ці цілі не будуть досягнуті, для них це буде поразка.
«Великі гравці міцно стоять у нас за спиною»
Як сьогодні Україна виглядає на міжнародній арені? Особливо на тлі непорозумінь із деякими сусідами.
Насамперед, я хотів би згадати наші успіхи на G7. Україна отримала все, що хотіла, і навіть більше. Цей саміт став доброю платформою, де ми знову нагадали всім про нашу війну, бо війна на Близькому Сході частково перебила увагу світу. Країни, які були там, визнали наш успіх. І це дуже важливо. Були й конкретні речі – наприклад, нам пообіцялиліцензію на виробництво далекобійних ракет для ударів по росії. Так, є неприємні моменти з Польщею чи Угорщиною. Але треба розуміти: є великі гравці, які міцно стоять у нас за спиною. Навіть Америка зараз повертається до нас кращим боком – принаймні станом на сьогодні. Хоча настрої Дональда Трампа можуть бути мінливими. Водночас є стабільні партнери, які себе гідно показують. Це Велика Британія, Німеччина, Франція. Ідея зробити їх локомотивом перемовин із Росією, на мою думку, може спрацювати.
«Для росіян війна перестала бути безпечним вболіванням»
Чи може росія ще довго воювати, навіть якщо всередині країни проблем стає все більше?
У Росії фіксують зростання суспільного невдоволення. Але говорити про реальні протестні настрої поки не доводиться. Є кілька факторів, які свідчать, що рівень невдоволення справді піднявся. По-перше, це кількість публікацій у соціальних мережах. Люди скаржаться на удари, економічні проблеми. Тональність цих заяв стала набагато різкішою щодо російської влади, ніж була раніше. По-друге, є дані соціологічних опитувань. Звичайно, будь-яку соціологію з Росії треба сприймати дуже обережно. Але є результати закритого опитування, яке показало: понад 60% росіян хочуть миру, і їм майже байдуже, на яких умовах він буде. Звичайно, крім російської поразки – цей варіант там не обговорюється. Це корелює і з тим, що публікував «Левада-центр»: понад60% росіян хочуть миру. Але тут важливо не стати жертвою ілюзії, ніби вони раптом прозріли, розкаялися чи зрозуміли, що були неправі. Ні. Вони нічого такого не зрозуміли. Їм просто хочеться миру, бо їм стало важко. Раніше для багатьох росіян війна асоціювалася з цікавими новинами: “А що там в Україні? Де наші просунулися?” Це було наче безпечне вболівання на змаганнях. Тепер реальність змінилася. Війна стала справжньою і для них. Вони отримують удари по об’єктах біля своїх будинків. Їхні будинки інколи руйнуються, бо це війна. Їм страшно, вони плачуть. Усе те, що ми асоціюємо зі стражданнями від війни, нарешті прийшло в росію.
І це може змінити ситуацію всередині росії?
Людям не подобається страждати. Пасивна більшість хоче цих страждань позбутися. А джерелом страждань є війна. Звичайно, вони не хочуть поразки, бо це для них неприємно. Але ситуація унікальна: бажання більшості росіян зараз суперечать бажанню путіна. Він хоче продовження війни. Його план — рухатися «понємножку», день за днем. Але тепер кожен день війни — це ще один день страждань і для росіян. Що робитиме ця більшість, ми побачимо. Але ситуація справді особлива.
Розмовляла Слава Угринюк
