У середу першого тижня Великого посту, 17 березня, на батьківщині блаженного священномученика УГКЦ Симеона Лукача відбулася перша Великопосна Хресна Дорога. Її провели священниче подружжя Ярослава та Ольги Рожак.
Про це інформують у пресслужбі Центру Паломника.
На початку богослужіння о. Ярослав Середюк, парох місцевого храму святих апостолів Петра і Павла, представив о. Ярослава Рожака та його пані-добродійку Ольгу, а також книгу з роздумами їхнього авторства. Після цього процесія рушила на молитву по вже знаменитій старунській Хресній Дорозі.
«Як насправді важко нести хрест, коли ти зранений, коли тебе покинула особа, яку ти любиш і для якої був готовий зробити усе. Як важко старшій особі любити дітей, котрі на старість відвезли її додому перестарілих і забули про неї. Скільки в нас дружин і матерів несуть тягар пияцтва своїх чоловіків і синів; скільки страхів і переживань, недоспаних ночей, пролитих сліз. Як важко молодій людині після нещасного випадку, коли втратила руку чи ногу, піднятися і йти далі… Ми боїмося взяти чийсь хрест, бо нам і свій важко нести. Ми так часто боїмося ближнього», – каже о. Ярослав Рожак.
Він додає, що інколи, ми боїмося боятися, ми постійно чогось боїмося: діти бояться темряви, дорослі – чогось іншого. Боїмося завтрашнього дня, боїмося за наших дітей. Страх часто панує у наших серцях. Страх, котрий є причиною гріха. Молоді бояться старості, старші – смерті, здоровий – хвороби, малі – великих.
Проповідники під час молитви Хресної Дороги також навели кілька гарних прикладів. Зокрема, один із них стосувався молитви хлопчика, який просив Господа словами: «Мій Боже, прошу в Тебе ласки бути схожим на свого тата».
«Почувши це, батько, який, м’яко кажучи, не був гарним прикладом для наслідування, і сам став до молитви, просячи в Господа ласку бути таким, як хоче бачити його син», – повчали проповідники.
На завершення молитви о. Ярослав Рожак виголосив цікаву науку, в якій заохотив відважно ступати шляхом Великого посту, без страху, але з радістю.
«Суть посту не в тому, щоб зробити його тягарем чи накласти заборону на все смачне і поживне. Піст – це час максимального наповнення життя Христом. Замість м’ясної і сирної тарілки Церква пропонує Тіло і Кров Спасителя. Замість телевізора чи телефону – спілкування з живими людьми і живим Богом», – повчав душпастир.
Та додав ще один приклад: колись люди носили на своїх грудях дерев’яні хрестики, однак старалися мати золоті серця; сьогодні ж, більшість носить золоті хрестики, маючи при цьому часто дерев’яні, холодні серця.
Читайте також: Весняна негода: Україні прогнозують мокрий сніг, дощ і туман
