Ми нарешті маємо легітимного Президента України, обраного рекордною більшістю голосів в першому турі.
Одна з найкоротших виборчих кампаній, але одночасно найскладніших і загадковіших, усіх глибин і таємниць якої ми можливо не дізнаємось ніколи. Все тільки версії і домисли, які будуть описувати в книжках з новітньої історії. Шлях для досягнення мети ціною в життя, шлях до світла в кінці тунелю, шлях який повернув курс України і заставив всіх нас переосмислити наші цінності і пріоритети. Для когось це життя, для когось просто виборча кампанія, для когось досягнення поставленої мети. Для інших – втрати, втрати рідних і близьких. Можливо іншого шляху не було, можливо завтра було б уже пізно, але для багатьох уже не буде завтра…
Ми обрали курс – курс на Європу, взяли рюкзаки та зібрались йти, але частина країни не пускає, не пускає через страх змін, через вплив Росії, через іншу історію, інші цінності… Дороги назад немає, немає вже Януковича, немає інших видимих перешкод, але щось не пускає, не пускає до кращого життя. Знову немає лідера, немає того хто поведе до кращого життя, немає нового Мойсея. Потрібно обрати, обрати з кого?
А якщо знову буде промах, якщо ті хто не хоче в Європу оберуть свого, що тоді? Знову назад, знову майдан?! І знову чекати наступного шансу, а так хочеться вже в «ЗЕМЛЮ ОБІТОВАНУ», бо часу немає, чи є? Мойсей ходив 40 років, а ми тільки 24 топчемося на одному місці. Можливо час ще є? Можливо ми лише на півшляху, може ще не готові? Байдуже… Треба йти, а ті хто не з нами – ті проти нас, проти – значить чужі, чужі – значить вороги. Вороги наші, наших дітей, нашого щастя. Якщо ми не можемо піти разом, тоді підемо окремо, підемо вперед на світло – в кращий світ. Там Європа, там цивілізація. Основне не оглядатись, як в історії про СОДОМУ І ГОМОРУ: хто жалкує за минулим і оглянеться, той перетвориться в соляний стовп. Ті хто думає інакше – їх так багато.
А у нас де два козаки – там три гетьмана. І може знову не вийти, знову пересваряться і виберуть чужого. Що робити? А може не слухати їх голосу, обрати самим. А там буде як буде, змиряться то змиряться, а ні то… Автономна Республіка Крим… Від неї і так одні проблеми. Два мільйони проблемних українців, які думають по-іншому, по-іншому трактують історію та сповідують інші цінності. З ними нас в Європу не візьмуть. А може і не треба з ними, підемо самі. Треба щось зробити зі Сходом… «Щось» вийшло… Може трохи не добре, але поки там розберуться, поки очухаються – вже буде пізно. Ми вже виберемо, а хто не встиг той запізнився. Не наша проблема, ще крок і ми в Європі… А там молочні ріки з киселевими берегами, там манна небесна, там ідилія… Діти нас простять, ми ради них старались, ради мрії предків. Можливо це шлях через терни – до зірок, а можливо й ні…
