Місцеві вибори мали стати заключним етапом перезавантаження влади. І вони дійсно такими стали.
Що остаточно підтвердив другий тур виборів мерів. Лише в невеликій частині великих міст діючі мери залишилися на своїх постах, так і з новим складом міських рад вони ризикують отримати такий головний біль, що мало не здасться.
Наприклад, голова Луцька Микола Романюк, який переміг під брендом “БПП-Солідарність”. У фракції президентської партії у луцькій міськраді всього 9 депутатів з 42. Експерти вже пророкують відставку Романюка, якщо йому не вдасться домовитися з “УКРОПом”, “Самопомиччю” і “Батьківщиною”. Схожа ситуація може скластися у багатьох містах і цілих регіонах, що серйозно послабить вертикаль центральної влади. Це головна тенденція, про яку сьогодні говорять усі. Ми можемо отримати не стільки господарську децентралізацію влади, скільки політизацію в регіонах і навіть парад суверенітетів. Не “народні республіки”, звичайно. Але без конфліктів по лінії “Київ – місто – регіони” точно не обійдеться. І найгірше, що з боку регіонів буде виявлятися не стільки економічний тиск на центральну владу, що, загалом-то, нормально, скільки політичне. І якщо Київ не буде йти на поступки, ми можемо отримати міні-майдани в цілому ряді регіонів.
Кого в “БПП” покарають за провал на виборах
Друга тенденція – слабкість або повна відсутність вертикалі влади. Голови тих областей, де президентська партія опинилася в обласних і міських радах у меншості, повинні піти. Так само як і люди, що відповідали за виборчу кампанію. Провали “БПП” в таких областях результат недоробок або бездіяльності глав адміністрацій, яких катастрофічні помилки при кадровому підборі кандидатів у депутати. Суспільство дуже чуйно реагує на “договорняки”. Чи варто дивуватися тому, що в Білій Церкві мерські вибори виграв висуванець “Самопомочі” Геннадій Дикий, якщо президентська партія неформально підтримувала самовисуванців, колишнього міністра в уряді Миколи Азарова Костянтина Єфименка? Свого кандидата в мери ключового міста в Київській області “БПП” чомусь не висував.
В окремих регіонах склалася ситуація, коли на виборчий процес значно більше впливають місцеві лідери, ніж глави областей і, тим більш, Київ. Вибори виграли Віктор Балога, Ігор Коломойський, Ігор Палиця, Геннадій Кернес, Андрій Садовий, Юлія Тимошенко і так далі. Але програла влада.
Дострокові вибори Ради стають ближче
Третя тенденція випливає з другої. Тепер в парламенті більше немає фракцій-міноритаріїв коаліції і дрібних депутатських груп на кшталт “УКРОПу” або “Відродження”, а є потужне опозиційне об’єднання, нехай і не формалізоване в нову коаліцію. У Тимошенко, Коломойського і Садового з’явилися дуже серйозні важелі тиску на Президента і уряд завдяки солідному представництву в місцевих радах і великих містах. Тому дострокові вибори парламенту найближчим часом стануть основними в порядку денному. Відставка уряду Арсенія Яценюка або Генпрокурора Віктора Шокіна не рятує ситуацію. Схоже, зупинити розвал парламенту здатна тільки стратегічна свара між Тимошенко і Садовим. Сьогодні Андрій Іванович поступився Юлії Володимирівні лідерство в педалюванні дострокових виборів. Це обачлива позиція, оскільки все буде зроблено її руками, а “Самопоміч” в результаті перевиборів може стати другою за чисельністю фракцією в парламенті.
Секрет перемог “Самопомочі” в провалах “БПП”
Зростання популярності партії Садового – це четверта тенденція. Результати місцевих виборів у східних і південних областях продемонстрували бажання жителів цих регіонів голосувати за “третю силу”. Такою для них є “Самопоміч”. По суті, результат цієї партії – це заміщення “БПП”. Прикладом може послужити Миколаїв. Президентська партія ставила тут на чинного мера Юрія Гранатурова, який балотувався від “Нашого краю”. Ставка не спрацювала. І вина в цьому не стільки Гранатурова, він зробив, що міг, скільки людей, відповідальних за вибори – Вадатурського-молодшого і глави області Мерікова. Для миколаївців, які не бажають голосувати за колишніх “регіоналів”, Гранатуров не був альтернативою кандидату від “Оппоблока” Ігорю Дятлову. А городянам була важлива альтернатива. Нею став кандидат від “Самопомочі” Олександр Сенкевич. Ось і весь секрет його перемоги.
Висуванці “Самопомочі” не побоялися йти до кінця в Миколаєві, Кривому Розі, навіть в “ватному” Харкові, лідери партії не займалися “договорняками”, принаймні, не робили це так тупо, як деякі відповідальні за вибори в президентській партії. Звідси і результат. І щоб його повторити або поліпшити, партії Садового необхідні дострокові парламентські вибори. Причому навесні. Поки народ не розчарувався у мерів і депутатів від цієї партії.
Хто зацікавить Тягнибока
П’ята тенденція – успіх “Свободи”. Тягнибоківці виграли мерські вибори в Івано-Франківську, Тернополі, багатьох районних центрах, Руслан Кошулинський склав гідну конкуренцію Андрію Садовому у Львові, чисельні фракції “Свободи” в обласних радах Заходу України і Києва. Від того, чию сторону приймуть “свободівці” – влади або нової опозиції – буде багато залежати в поствиборних розкладах. У них, фактично, сьогодні золота акція в багатьох місцевих радах. І як нею розпорядитися Тягнибок залежить від того, що йому запропонують. Дострокові парламентські вибори для “Свободи” виглядають гарним варіантом. Однак далеко не факт, що їй вдасться повторити цей успіх. Якщо влада припинить тиснути на партію і тим самим робити з неї “жертв режиму”, а на правому фланзі ефективно зіграє “УКРОП”, перспективи “Свободи” виглядають не так вже й райдужно.
“БПП” вже майже “Наша Україна”
Шоста тенденція – перетворення “БПП-Солідарність” у Ющенковську “Нашу Україну”. Ціна підтримки президентського курсу різними групами впливу стає проблемою для Петра Порошенка. Провали його партії на місцевих виборах багато в чому обумовлені чварами на рівні фракція – уряд, а також війною компромату, влаштованої окремими членами фракції “БПП”. Це – повторення сумної історії “Нашої України”, деградованої з потужною пропрезидентської партії в клуб по інтересам. І або Порошенко серйозно займеться чищенням партійних рядів, у тому числі очищенням фракції від людей, які працюють на окремих олігархів, або в разі дострокових виборів у Президента буде опозиційний парламент. З усіма витікаючими з цього наслідками для нього особисто і для країни.
“Оппоблок” стає невдахою
І, нарешті, остання тенденція, – “Опозиційний блок” не зміг взяти реванш. Те, чим довгий час лякали експерти, так і не відбулося. Так, у висуванців цієї партії буде контроль за рядом місцевих рад, будуть і свої мери, але в цілому вибори Льовочкін і Ко провалили. Українці не сприймають “Оппоблок” як опозиційну силу і тим більше як альтернативу нинішній владі. Тому, там де вийдуть, депутати від цієї партії будуть блокуватися з неприродними партнерами (зразок Житомирської облради). Але в більшості випадків залишаться в меншості. Для екс-“регіоналів” можливі дострокові вибори не обіцяють ні збільшення представництва у Верховній Раді, ні, тим більше, входження в коаліцію.
Джерело: УкрМедіа
