Саме «перемир’я» є досить умовним поняттям. Скоріш за все це виторгуваний у Путіна час для безперебійного проведення виборчої компанії.
У вищих політичних кругах уже майже ні в кого не залишилось сумнівів з приводу, що старий державний устрій країни себе віджив повністю. Під час переговорів Путні міг би погодитися на тимчасовий мир лишень заради обіцянок про федералізацію. Наразі про реалізацію такого кроку в повному розумінні даного поняття не йдеться, однак перспективи повернення Криму, чи Донбасу більш, ніж ефемерні.
Ви запитаєте: «Чи буде федералізація?». Думаю, що так, але нам будуть укорінювати це в свідомість під менш вухо ріжучим терміном, таким, як децентралізація та особливий статус Донецької та Луганської областей. Загалом варто відзначити, що наразі перспектив швидкого вирішення військового конфлікту не має. Невдячною справою буде щось прогнозувати до двадцять шостого числа. Успішне проведення виборів потрібне, як Порошенку, так і Путіну разом з представниками колишнього бандитського режиму.
Для Президента вибори потрібні для того, щоб сформувати власну політичну команду і парламентську більшість, а для двох інших виборі потрібні для того, щоб реанімуватись, легалізуватись в новому статусі і зберегти. Як економічні, так і політичні впливи.
