Сьогодні розповіли анекдот, який обов’язково включу в майбутню книгу про основи політичного процесу.
У школу приходить новий вчитель математики – щойно закінчив університет, сповнений енергії та завзяття. Директор – старий і досвідчений – пропонує йому не квапитися, акліматизуватися, призвичаїтися. “Та що ви! Я вже готовий іти до учнів і сіяти розумне, добре, вічне…” – “Це все чудово. Але розумієте… Є одне але: ваш попередник навчив дітей, що два на два буде вісім… Власне, за це ми його і звільнили”. – “Ну й що? Я зараз дітям швидко розповім, що вони помилялися, що насправді два на два – це чотири. покажу їм таблиці, продемонструю все візуально”. – “Е, ні! Не можна їх так травмувати! Спершу скажіть, що два на два – сім, потім – шість, а потім поступово відкриєте їм очі на сувору правду життя”.
Подумалося: політики приблизно так само діють в умовах постреволюційної ейфорії, поступово підводячи народ до правди. Саме тому влада нас щоденно переконує у тому, що два на два – це сім, а зовсім не вісім, як вважалося в часи Януковича))